Рішення № 80479097, 13.03.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 13.03.2019

ЄУ № 420/287/19

Провадження №2-о/420/89/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа – Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, що був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 26 серпня 2018 року в смт. Криничне Довжанського району Луганської області, Україна, причина смерті – атеросклеротичний кардіосклероз.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 26.08.2018, перебуваючи на лікуванні в лікарні смт. Криничне Довжанського району Луганської області у віці 60-ти років помер її рідний брат ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. З метою належної реєстрації смерті брата заявник звернулася до Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Луганській області, але їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті брата, у зв’язку з чим вона змушена звернутися до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 13.03.2019.

Учасники справи в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заявник в заяві просила справу розглянути без її участі.

Представник заявника надав заяву про розгляд справи без його участі та участі заявника, вимоги підтримують.

Представник заінтересованої особи надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, заперечень не має, рішення прийняти на розсуд суду.

Враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до відмови Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 17.01.2019 за вих. № 19/17.22-70 заявнику відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 за наданим документом на підтвердження смерті останнього, оскільки його форма не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024.

Відповідно до паспорту громадянина України серії ЕМ 787296, виданого 22.12.2000 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, заявник – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Луганськ, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 04.09.2017, заявник фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник є рідною сестрою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника серії ЯЯ № 825500 від 08.08.1951; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного Кодексу України № 00021896695 від 17.01.2019 щодо ОСОБА_2, в яких батьками заявника та ОСОБА_2 зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4; свідоцтвом про одруження серії І-АБ № 340449 від 13.06.1970, відповідно до якого заявник 13.06.1970 одружилась з ОСОБА_5, після чого їй присвоєно прізвище «Шуріна».

Згідно копії паспорту громадянина України серії ЕН 412187, виданого 06.05.2005 Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, Україна.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник надала лікарське свідоцтво про смерть № 34 від 27.08.2018, видане медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, згідно якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер 26.08.2018 в смт. Криничне Довжанського району Луганської області, причина смерті: хронічна серцева недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз.

Заявник також надала свідоцтво про смерть, видане 05.09.2018 установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, згідно якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер 26.08.2018.

Також на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником до матеріалів справи додано фотокартку з кладовища, договір-замовлення на організацію та проведення поховання.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2, який помер 26.08.2018, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа – Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, який був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, Україна, помер 26 серпня 2018 року в смт. Криничне (Бірюкове) Довжанського (Свердловського) району Луганської області, Україна, причина смерті: хронічна серцева недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз

Заявник – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, паспорт громадянина України серії ЕМ 787296, виданий 22.12.2000 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області.

Представник заявника - ОСОБА_6, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001465 від 30.10.2017, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12.

Заінтересована особа – Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який розташований за адресою: вул. Українська, 51, смт. Новопсков Луганської області, код ЄДРПОУ 21758103.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька