Рішення № 80477637, 13.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року справа № 711/11163/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

28 грудня 2018 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною і зобов?язати вчинити перерахунок трудового стажу ОСОБА_1 та включити до нього періоди навчання в університеті з 01.12.1978 по 31.08.1979 та роботи з 01.08.1984 по 31.01.1990.

Ухвалою від 29.12.2018 суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О.Г. адміністративну справу №711/11163/18 передав за предметною підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 23.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають наявним у пенсійній справі документам, оскільки не враховано до страхового стажу періоди навчання з 01.12.1978 по 01.09.1979 та роботи з 05.06.1984 по 31.01.1990, що суттєво зменшило її страховий стаж, відповідно до якого нараховується пенсія.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов у якому зазначив, що дії відповідача є правомірними та відповідають чинному законодавству України.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 з 07.07.2018 призначена пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003.

ОСОБА_1 18.09.2018 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила включити періоди навчання з 01.12.1978 по 01.09.1979 та роботи з 05.06.1984 по 31.01.1990 до її трудового стажу.

Листом від 02.10.2018 №294/К-10, відповідач як на підставу не врахування зазначеного стажу послався на постанову Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637, де вказано, що «час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах підтверджується дипломами, а також довідками га іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання», а тому до страхового стажу враховано лише період навчання в Дніпропетровському державному університеті в період з 1979 по 1984 року. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 по 01.02.1990 позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, так як відсутні дані про перевід.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що за ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 48 КЗпП України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це означає, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи

Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено “Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності з пунктом 2.16. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Згідно п. «е» ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Пунктом «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки, за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, підтверджено період навчання в університеті з 01.09.1979 по 01.07.1984.

Запис №4 в трудовій книжці свідчить про зарахування особи слухачем підготовчого відділення університету з 01.12.1978. Запис кінцевої дати проходження підготовки до навчання в університеті відсутній.

Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.

Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.

Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.

Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - це особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині включення до трудового стажу періоду навчання в університеті з 01.12.1978 по 31.08.1979 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині включення до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 31.01.1990, суд зазначає таке.

Як встановлено вище у відповідності до ст. 48 КЗпП України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це означає, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи

Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено “Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно записам у трудовій книжці позивача, підтвердити точний період перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах та наявність відповідного стажу роботи в період з 01.08.1984 по 31.01.1990 неможливо.

Згідно запису №6 у трудовій книжці, 01.08.1984 позивач прийнятий на роботу в якості інспектора по кадрам в Черкаське РСУ зеленого будівництва. 01.02.1990 позивач прийнятий на роботу в складі контори робочої 4 розряду зеленого господарства Соснівської виробничої дільниці. Запис про звільнення з посади інспектора по кадрам в Черкаському РСУ зеленого будівництва, в період з 01.08.1984 по 31.011990 відсутній.

Відсутність в трудовій книжці запису про звільнення з Черкаської міської контори зеленого господарства; відсутність підпису відповідальної особи та відтиску печатки після останнього запису про переведення (05.10.1989), свідчать, про порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Згідно п.3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодного документу на підтвердження наявності точного стажу (з датою призначення та звільнення на відповідні посади) в період з 05.06.1984 по 31.01.1990.

Згідно довідки архівного відділу департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради №4146, 498 від 11.12.2018, документи з особового складу (кадрових питань) Державного комунального підприємства «Черкасизеленгосп» на зберігання до архівного відділу не надходили, місцезнаходження їхнє не відомо.

З урахуванням викладеного вище, у суду відсутні правові підстави для зобов?язання відповідача зарахувати період з 01.08.1984 по 31.01.1990 до загального страхового стажу позивача. Крім того, дослідивши надані позивачем копії трудової книжки, а також докази наявності помилок та неточностей у її записах, на які посилається відповідач, як на підставу відмови у зарахуванні спірних періодів трудового стажу до загального страхового стажу, суд вважає обґрунтованими дії відповідача, та доведеними доводи, якими він обґрунтовує відмову у зарахуванні спірного періоду до загального страхового стажу позивача.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача є правомірною, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295 підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складене 13.03.2019.

Суддя В.П. Тимошенко