Рішення № 80477423, 05.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р. № 520/165/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Буй ОСОБА_3 Ань до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Буй ОСОБА_3 Ань звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні громадянки ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 22.11.2018;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018;

- стягнути на користь Буй ОСОБА_3 Ань судові витрати в розмірі 1473,20 грн за сплату судового збору, судові витрати в розмірі 7000,00 грн за правничу допомогу та 227,00 грн за відшкодування поштових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області на підставі Закону України "Про імміграцію" позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 терміном дії безстроково. 12.11.2018 звернувся з письмовою заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005, яка була зареєстрована в ЖЄО № 29468 від 12.11.2018, проте встановити місце знаходження посвідки не виявилось можливим. 22.11.2018 позивач звернувся до Слобідського РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005. Позивачем було надано всі документи, визначені законодавством та сплачено необхідні платежі. Проте, ГУДМС України в Харківській області, у встановлений законом строк, не здійснив оформлення позивачу нової посвідки на постійне проживання в Україні та не повідомив позивача про прийняте ним рішення за результатами розгляду його заяви від 22.11.2018, у зв’язку з чим Буй ОСОБА_3 Ань просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що документи, подані позивачем для обміну бланку посвідки направлено до Головного управління ДМС України в Харківській області для прийняття рішення. Проведеною перевіркою встановлено, що первинне рішення про документування позивача посвідкою прийняте УГІРФО ГУ МВС України в Київській області. На адресу УДМС України в Київській області 26.11.2018 направлено запит щодо надання інформації про стан чинності виданої посвідки та підстав для документування позивача посвідкою, проте відповідь на даний запит до Головного управління ДМС України в Харківській області не надійшла. На підставі вказаного відповідач повернув на доопрацювання документи до територіального підрозділу, в якому документи були прийняті від позивача. На підставі зазначеного, здійснення обміну позивачу посвідки є передчасним рішенням.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, правом надання письмових пояснень не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на приписи частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що неявка в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області на підставі Закону України "Про імміграцію" Буй ОСОБА_3 Ань документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 терміном дії безстроково.

Фрунзенським РВ ГУ МВС України Харківський області зареєстровано місце проживання позивача за адресою м. Харків, вул. Киргизька. буд.19-В. кв.403.

12 листопада 2018 року Буй ОСОБА_3 Ань звернувся із заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005, яка була зареєстрована в ЖЄО № 29468 від 12.11.2018, проте встановити місце знаходження вищезазначених документів не виявилося можливим.

22 листопада 2018 року Буй ОСОБА_5 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася з письмовою заявою до Слобідського РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України, відповідно до якої просила видати їй нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005.

Позивачем було надано усі документи, визначені законодавством та сплачено необхідні платежі, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Слобідським РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву позивача про видачу посвідки на постійне проживання в Україні та документи було прийнято та надіслано до ГУ ДМС України в Харківській області.

13 грудня 2018 року адвокат ОСОБА_1, у рамках надання правничої допомоги громадянки ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно договору про надання правничої допомоги, звернулась до Слобідського РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із адвокатським запитом № АЗ-609/18, в якому просила надати копію заяви про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні Буй ОСОБА_3 Ань від 22.11.2018 та зворотного боку з відміткою про прийняте рішення.

Так, згідно копії заяви про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні Буй ОСОБА_3 Ань від 22.11.2018 Головним управлінням ДМС України в Харківській області прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні на підставі підпункту 11 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 № 321.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДМС України в Харківській області на адресу УДМС України в Київській області 26.11.2018 направлено запит щодо надання інформації про стан чинності виданої посвідки та підстав для документування позивача посвідкою, проте відповідь на даний запит до Головного управління ДМС України в Харківській області не надійшла.

Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Механізм обміну посвідки на постійне проживання врегульований положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_6 України № 321 від 25.04.2018.

Згідно з п.1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п.7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Пунктом 16 Порядку №321 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Приписами пункту 40 Порядку №321 визначено, що для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом поставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Відповідачем жодних зауважень до змісту чи до кількості доданих до заяви позивачем документів, зазначено не було.

Пунктом 43 Порядку №321 встановлено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до п.44 Порядку №321 якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Згідно з п.45 Порядку №321 перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі Службові відмітки заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв'язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з'ясування обставин виникнення розбіжностей.

Приписами п.46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Отже, в даному випадку орган ДМС мав прийняти рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства, а саме після отримання відповіді на запит.

Проте, відповідач не отримавши відповідь від УДМС України в Київській області на запит від 26.11.2018, прийняв рішення про відмову в оформленні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні за результатами розгляду заяви Буй ОСОБА_3 Ань від 22.11.2018.

Пунктом 62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Так, в якості підстави для відмови в оформленні посвідки на постійне проживання зазначено підпункт 11 пункту 62 (інші випадки, передбачені законами) Порядку № 321.

Враховуючи, що підпункт 11 пункту 62 Порядку № 321 не містить конкретно визначних обставин, що є підставою для відмови, а є бланкетною нормою, яка відсилає до іншого законодавства, суд вважає, що зазначення в рішенні про відмову в видачі посвідки лише норми права не є рішенням, що містить зазначення причин відмови.

Таким чином, рішення відповідача, прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 22.11.2018 не містить причин відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки, а тому є неправомірним, прийнято не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні громадянки ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 22.11.2018.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_6 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вказаний висновок також наведений в постанові Верховного суду України від 20 вересня 2018 року по справі №820/1329/17 за позовом Фам ОСОБА_7 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача, отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

Згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 2-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктами 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням пункту 6 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № Д-102/18 від 24.10.2018 із адвокатом ОСОБА_1, додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги № Д-102/18 від 24.10.2018, копії квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката за договором № Д-102/18 від 24.10.2018, копію акту виконаних робіт від 19.02.2019 до договору про надання правової допомоги № Д-102/18 від 24.10.2018, копію звіту про дебетових та кредитових операціях по рахунку адвоката ОСОБА_1

Згідно з актом виконаних робіт, адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги № Д-102/18, здійснено адвокатські запити (всього на суму 1200,00 грн), складання позовної заяви (сума 2000,00 грн), складання клопотання про витребування доказів (у сумі 600,00 грн), представництво інтересів у судових засіданнях (всього в сумі 800,00 грн), складання відповіді на відзив (в сумі 2000,00 грн), заява про уточненння позовних вимог (всього в сумі 400,00 грн).

Копіями квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджено внесення коштів позивачем в рахунок оплати послуг адвоката ОСОБА_1 за договором Д-102/18 та фактичне зарахування цих коштів на рахунок адвоката.

Крім того, згідно з квитанцій Укрпошта позивачем здійснені витрати на поштові відправлення на загальну суму 227 грн.

Відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку що заява позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою та поштовими відправленнями, підлягає задоволенню, оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Буй ОСОБА_3 Ань (проспект Гагаріна, буд. 41/2, 2 пов., офіс 16, м. Харків, 61001, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код 37764460), третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Київській області (вул. Петропавлівська, 11, м. Київ, 04073, код 37826158) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні громадянки ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 22.11.2018.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці ОСОБА_4 Буй ОСОБА_3 Ань, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії КВ № 9682/52447 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018.

Стягнути на користь Буй ОСОБА_3 Ань (проспект Гагаріна, буд. 41/2, 2 пов., офіс 16, м. Харків, 61001, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код 37764460) судові витрати в розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) грн 20 коп. за сплату судового збору, в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. за правничу допомогу та 227 (двісті двадцять сім) грн за відшкодування поштових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15 березня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних