Рішення № 80477091, 21.02.2019, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 374/34/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді -Козіної С.М.,

за участі:

секретаря - Маламан Я.О.,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 (не з'явився),

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, подавши у березні 2018 року позовну заяву у новій редакції. Мотивуючи свої вимоги тим, що 23 листопада 2012 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - змінена назва на АТ КБ "ПРИВАТБАНК") та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення липень 2016 року, що відповідає строку дії картки. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та позивачем ОСОБА_5, що підтверджується підписом у заяві. Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Одночасно п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість 136357 грн 74 коп.

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 листопада 2012 року у розмірі 136357 грн 74 коп., яка складається з наступного: 5281 грн 62 коп - заборгованість за кредитом; 119356 грн 26 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4741 грн 44 коп. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн. - фіксована частина; 6469 грн 42 коп. - процентна складова, а також стягнути судові витрати в розмірі 1 762 грн.

31 липня 2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, одночасно надіславши копію відзиву позивачу. На підтвердження поважних причин пропуску строку подання відзиву відповідачем долучено виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, де вказано, що ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні у Ржищівській міській лікарні з 23 по 30 липня 2018 року. У відзиві відповідач вказував, що він не визнає позовні вимоги банку, згідно наступного. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не надано до суду доказів оформлення та укладення між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів і пам'ятки клієнта, щоб в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Відповідач, посилаючись на ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, вказував, що не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи Анкету-заяву позичальника. Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначає, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви-анкети позичальника, останній разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, не містить підпису відповідача, таким чином позивачем не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальник був ознайомлений саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг. З огляду на викладене вище, сторонами не було укладено у належній формі кредитного договору. Також відповідач зазначала, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення позову, що передбачений ст. 257 ЦК України. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України встановлено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного строку, а перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Строк дії картки до липня 2016 року, а останній платіж було здійснено 29 листопада 2013 року (автоматичне погашення боргу 20 січня 2015 року у сумі 8 грн 56 коп., що зазначено у позові, проводилося не відповідачем, а самим банком шляхом списання цих коштів з рахунку. Таким чином, починаючи з грудня 2016 року строк позовної давності для пред'явлення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" позову про стягнення заборгованості сплив, з даним позовом банк звернувся до суду 31 січня 2018 року. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15 серпня 2018 року позивач подав до Ржищівського міського суду Київської області відповідь на відзив, у якому зазначено, що між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 було укладено договір б/н від 23 листопада 2012 року, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо форми укладення кредитного договору, то на думку позивача, він відповідає вимогам ст. 509, 634, 639 ЦК України. Посилаючись на ст. 207 ЦК України, представник позивача зазначав, що правочин, в тому числі, договір, вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Цією статтею не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому нараду з листами та телеграмами можуть використовуватись й інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача. банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто, Правила та Умови є публічною офертою , що містять умови та правила надання послуг банку його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідач, підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ознайомився та згодний із цими Умовами та Правилами, тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Анкеті-заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору у такій формі чинному законодавству не суперечить. Представник позивача вважає, що підписана відповідачем анкета-заява від 23 листопада 2012 року підтверджує те, що він згодний із тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, він ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Представником позивача надано до суду виписку з карткового рахунку, з якої вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався кредитними коштами через банкомат за допомогою картки, частково сплачував заборгованість за договором, виписка з карткового рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку. Виписка з карткового рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки банк надав кошти, шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Пунктом 6.4 Умов і Правил встановлено, що при незгоді зі змінами Правил та/або Тарифів банку Клієнт зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість. що виникла перед банком. Тобто, відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитись з його умовами і в разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис, а тому заперечення в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки представник позивача вказував, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначений на самій картці. Тому кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані.

Щодо строків позовної давності, то представник позивача вказував, що ним не пропущено строк позовної давності, згідно наступного. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця, отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2016 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 23 січня 2018 року- до спливу строку позовної давності. У зв'язку із цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Враховуючи викладене вище, представник банку просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши загальну позовну давність.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23 листопада 2012 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі-змінена назва АТ КБ "ПРИВАТБАНК") та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_5 складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк (а.с.6), Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 7-31). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та позивачем ОСОБА_5, що підтверджується підписом у анкети-заяві. Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_5 є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 23 листопада 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 встановлено, що станом на 31 грудня 2017 року загальний розмір заборгованості 136357 грн 74 коп., яка складається з наступного: 5281 грн 62 коп - заборгованість за кредитом; 119356 грн 26 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4741 грн 44 коп. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн. - фіксована частина; 6469 грн 42 коп. - процентна складова (а.с.4-5).

Відповідно до довідки, наданої банком, встановлено, що ОСОБА_3 на підставі укладеного кредитного договору № б/н від 23 листопада 2012 року було надано кредитну картку 4149437811605649, термін дії 07/16 (а.с. 55).

З виписки з карткового рахунку, - основна карта 4149 **** **** 5649 за період з 23 листопада 2012 року по 31 грудня 2017 року встановлено, що боржник ОСОБА_3 користувався коштами кредитної картки, останній раз - 27 грудня 2013 року (а.с.55-56).

Матеріали справи доводять, що відповідач не заперечував факту отримання у 2012 році у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" кредитної картки із кредитним лімітом 8000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на один рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Також підтвердив, що останній раз користувався карткою 27 грудня 2013 року.

Разом із цим, відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) складає 50 років.

Суд критично оцінює пояснення представника позивача у відповіді на відзив щодо того, що відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23 листопада 2012 року, був ознайомлений саме із цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

ОСОБА_5 про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та Правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови та Правила не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що Умови та Правила містили збільшений строк позовної давності в момент підписання вказаної заяви позичальником, або в подальшому такі Умови та Правила, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил позичальника, домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. У зв'язку із цим доводи відповідача про не ознайомлення її з Умовами та Правилами надання банківських послуг є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. ОСОБА_5 про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови в позові.

У даному випадку Умови та Правила, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Такі ж правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року (справа № 347/1910/15-ц).

Крім того, суд звертає увагу на те, що 23 листопада 2012 року ОСОБА_3 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку з оформлення картки з бажаним кредитним лімітом. Однак, в Анкеті-заяві не відмічено розмір бажаного кредитного ліміту, вид кредитної картки, не зроблено відмітку про те, що позичальник отримав пам'ятку клієнта, яка містить в тому числі Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування та ознайомився з її змістом під підпис. Вказане також встановлено з оригіналу Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка була надана позивачем для огляду у судовому засіданні, після витребування судом за клопотанням представника відповідача оригіналу кредитної справи (а.с. 116-117), яка згідно з поясненнями представника позивача складається лише з оригіналу Анкети-заяви. При цьому слід зауважити, що сама Анкета -заява, подана позивачем як оригінал, оформлена як копія, однак ця копія не відповідає копії анкети-заяви, що долучена до матеріалів позовної заяви при подачі позову.

Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві ОСОБА_3, останній висловив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_5 укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Анкета-заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить укладений ОСОБА_5 про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем АТ "ПРИВАТБАНК" не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб в сукупності із Анкетою-заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи банку не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови та Правила та Тарифи не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Що стосується застосування позовної давності, заявленої відповідачем, то суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг строк погашення заборгованості за кредитом, відсотками за його користування визначено щомісячними платежами, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як встановлено судом із виписки з карткового рахунку ОСОБА_3 здійснив останню операцію по картковому рахунку 4149 **** **** 5649 (покупка товару) 27 грудня 2013 року.

Отже, починаючи з січня 2016 року строк позовної давності для звернення до суду АТ КБ "ПРИВАТБАНК" із позовом про стягнення заборгованості сплив. Представник позивача звернувся із позовом 31 січня 2018 року, - після спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки тощо).

Таких же правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року (справа № 727/3712/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, та те, що відповідач просив застосувати до позовних вимог банку загальну позовну давність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст. 207, 253, 256, 259, 261, 267, 526, 629, 1054 ЦК України, та ст. ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 223, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01 березня 2019 року.

Суддя