Рішення № 80476913, 27.02.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/176/17

Провадження № 2-468/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

справа № 372/176/17

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4, в якій просить визнати квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просив визнати за сторонами по 1/2 частині квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; та стягнути з відповідача понесені судові витрати. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що сторони 30.06.2001 року сторони уклали шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. 05.02.2007 року рішенням Обухівського районного суду Київської області шлюб між сторонами був розірваний. Під час спільного проживання однією сім’єю у зареєстрованому шлюбі, сторони вклали спільно нажиті гроші у сумі 91630 грн. 11 коп. у будівництво квартири № 50 по вул. Київській в м. Обухів Київської області. 29.07.2005 року відповідач підписала акт № 50 прийому-передачі вказаної квартири. 09.11.2005 року Обухівською міською радою на квартиру АДРЕСА_3 видане свідоцтво про право власності, відповідно до якого власником квартири є відповідач ОСОБА_4 10.11.2005 року право власності на вказану квартиру зареєстроване Обухівським БТІ за № 1272257. Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживали у спірній квартирі. Починаючи з 06.01.2017 року відповідач не допускає позивача до спірної квартири, тому позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.10.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено повністю.

Постановою апеляційного суду Київської області від 22.01.2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.10.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.10.2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 22.01.2018 року в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року прийнято справу до свого провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана сторонами за спільні кошти сторін в час спільного проживання, проте зареєстрували її на відповідача ОСОБА_4

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, та подав заяву про застосування строку позовної давності.

Суд, заслухавши думку представників, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що сторони з 30.06.2001 року по 05.02.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00017490193 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ОК № 107144, виданого Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 37.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії –БК № 154804, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 102.

04.06.2004 року між КП «Білоцерківський домобудівний комбінат» та ОСОБА_5 був укладений договір № 1041 на придбання загальної площі житла в порядку дольової участі, відповідно до якого КП, як будівельник, приймає ОСОБА_5, як дольовика, у дольове будівництво 64-х квартирного житлового будинку по вул. Київській в м. Обухів Київської області.

Відповідно до копії умов угоди № 1041 від 04.06.2004 року на придбання загальної площі житла в порядку дольової участі, дольовиком стає відповідач ОСОБА_4

Відповідно до копії акту № 50 прийому-передачі квартири в 64 квартирному житловому будинку по вул. Київська, буд. поз. 2, м. Обухів Київської області, ОСОБА_4 прийняла квартиру № 50 у вказаному будинку.

З копії списків дольовиків, які приймали дольову участь в будівництві 64-х квартирного житлового будинку по вул. Київській м. Обухів вбачається, що серед даного списку є і відповідач ОСОБА_4

Рішенням № 784 Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 27.09.2005 року видано громадянам, згідно представленого списку колективного підприємства «Білоцерківський ДБК», свідоцтва на право власності на квартиру в буд. 60 по вул. Київська в м. Обухів.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.11.2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8900788 від 10.11.2005 року, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_4.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р.«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Згідно зі ст.ст. 60, 112 ч.2 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 2 ст. 60 СК України встановлено презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.

Аналізуючи зазначену норму, суд вважає, що реєстрація права на майно, придбане під час шлюбу, лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

При поділі майна суд виходить із того, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення про поділ майна.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку що вищевказана квартира є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та має бути поділене між подружжям в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи, що набута сторонами під час шлюбу квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому суд дійшов висновку про задоволення позову та поділ вказаного майна між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя у спільному майні.

Заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Позивач на обґрунтування свого позову посилався на те, що після розірвання шлюбу він продовжував проживати з відповідачем однією сім'єю, а починаючи з серпня 2016 року відповідач не допускає його до спірної квартири. Отже, моментом виникнення у позивача права на позов є серпень 2016 року, а з позовом позивач звернувся до суду 18.01.2017 року. Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплаченим ним судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 68-70 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити повністю.

Визнати квартиру АДРЕСА_1, придбану на підставі договору на придбання загальної площі житла в порядку дольової участі № 1041 від 04.06.2004 та зареєстрованій на праві власності за ОСОБА_4, спільною сумісною власністю подружжя.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 3231 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса реєстрації: 08700, АДРЕСА_2).

Відповідач: ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса реєстрації: 08700, АДРЕСА_2).

Повний текст рішення виготовлений 07.03.2019 року.

Суддя: