Ухвала суду № 80476861, 14.03.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14311/18

Провадження №4-с/369/51/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Головатюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника скаржника ОСОБА_1 про накладення арешту по скарзі ОСОБА_2 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, заінтересована особа: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

В провадженні Києво-Святошинського перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_2 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, заінтересована особа: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови.

13 березня 2019 року до суду надійшло клопотання представника скаржника в якому просить в якості забезпечення позову накласти арешт шляхом заборони відчуження на нерухоме майно, а саме, домоволодіння, реєстраційний номер майна:10746905, загальною площею 386, 8 кв.м., житловою площею 177,7 кв.м., та земельна ділянка площею 0,0668 га, к\н 3222410300:01:024:0016, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Ягідна, 6.

Заява про забезпечення позову обґрунтована ризиком того, що державним виконавцем здійснено опис майна скаржника, тому реалізація майна може бути здійснено будь-якого дня, а тому накладення арешту на спірне майно є необхідним та невідкладним заходом.

Дослідивши подане клопотання та матеріали скарги, суд приходить до таких висновків.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання, всебічно та повно дослідивши доводи представника скаржника, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчинити певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Представником скаржника належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного заходу забезпечення позову, не надано жодних доказів та не обґрунтовано посилання заявника про те, що невжиття вказаного виду забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, прийнятого за наслідками розгляду скарги. Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2018 року було зупининено стягнення за виконавчим листом № 2-4616/12, від 23.04.2013 року (ВП № 42390828). Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

Заявником також не надано належних та допустимих доказів, що державним виконавцем вчиняються будь-які виконавчі дії спрямовані на реалізацію арештованого майна та інші дії після зупинення стягнення за виконавчим документом. Подане клопотання містить лише посилання на дії виконавця, вчинені ним до прийняття судом ухвали про зупинення стянення за виконавчим листом.

З огляду на вищезазначене, клопотання представника скаржника є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання представника скаржника ОСОБА_1 про накладення арешту по скарзі ОСОБА_2 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, заінтересована особа: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя Н.С. Пінкевич