Рішення № 80476567, 14.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5825/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Соколенко О.М.;

при секретарі судового засідання – Любімовій О.Є.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (адвоката, згідно ордеру та договору),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою виробничо-комерційної фірми “Агромарін” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов виробничо-комерційної фірми (ВКФ) “Агромарін” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.11.2018 року №0047621408.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

23 листопада 2018 року за вх. №36006/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненою позовною заявою виробничо-комерційної фірми “Агромарін” (далі – позивач, ВКФ «Агромарін», підприємство) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі – відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС в Одеській області), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.11.2018 року №0047621408 (т.4 а.с.144-148).

В обґрунтування позовних вимог позивачем, з посиланням на фактичні обставини справи щодо проведення перевірки, складання акту №000770/15-32-14-08/13925644 від 18.10.2018 року та прийняття на його підставі спірного рішення зазначається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийнято контролюючим органом без врахування дійсних обставин справи та положень діючого законодавства, з огляду на наступне.

Як вказує позивач, оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання підприємству з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій, контролюючий орган обґрунтовує тим, що під час перевірки підприємством не були надані товарно-транспортні накладні, пов’язані з господарськими операціями щодо придбання молока від ФОП ОСОБА_3 та запасних частин від ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 1418099 грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв. 2016 року на суму 138441 грн., 1 кв.2017 року на 196324 грн., за 2 кв. 2017 року на 201149 грн., за 3 кв. 2017 року на 220821 грн., за 4 кв. 2017 року на 661364 грн.

Позивач зазначає, що підприємством на підставі договірних відносин з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за період 4 кв. 2016 року, 1-4 кв. 2017 року було отримано молоко від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 1094225,20 грн., а від ФОП ОСОБА_4 за цей самий період отримані запасні частини на загальну суму 358213,68 грн., всього на суму 1452438,88 грн. Як стверджує позивач, з вказаними суб'єктами підприємницької діяльності позивачем були оформлені належним чином всі первинні документи, що передбачені діючим законодавством.

Зокрема, як вказує позивач, реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та транспортування молочної сировини підтверджується видатковими накладними, приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини, маршрутними листами, спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, видатковими касовими ордерами на оплату поставленої молочної сировини. При цьому, позивач зазначає, що товарно-матеріальні цінності, які придбавались у ФОП ОСОБА_3 використовувались позивачем у власній виробничої діяльності, що підтверджується оборотами по рахункам, відповідними відомостями за перевіряємий період.

Як зазначено у позовній заяві, реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 (умови поставки за договором – «склад покупця») підтверджується накладними на отримання товару, видатковими касовими ордерами на оплату товару, реалізацією позивачем придбаного у ФОП ОСОБА_4 товару, яка в свою чергу, підтверджується відомостями продажу (зведена інформація щодо покупців товару). Всі ці документи, як зазначено позивачем, контролюючий орган мав можливість перевірити під час здійснення перевірки. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що деякі з документів, згідно запитів №1 від 27.09.2018 року та №2 від 01.10.2018 року, надавались ВКФ «Агромарін» листами №301 від 02.10.2018 року, №304 від 02.10.2018 року, №305 від 02.10.2018 року контролюючому органу, були отримані його представниками та перевірялись.

Також, у позовній заяві зазначено, що складені та надані під час перевірки контролюючому органу первинні документи та інші документи щодо господарських відносин між ВКФ «Агромарін» та ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі були відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Надані документи, на думку позивача, дозволяли контролюючому органу встановити зміст господарських операцій.

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи приписами п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1, ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач зазначає, що фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Позивач зазначає, що товарно-транспортні накладні не надавались контролюючому органу за його запитом від 09.10.2018 року, наданому напередодні закінчення перевірки, оскільки підтверджуючі документи щодо поставки та перевезення товару підприємством були надані раніше.

Як стверджує позивач, висновок контролюючого органу в акті перевірки про порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, з посиланням на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, на підставі яких контролюючий орган зазначає про обов’язковість товарно-транспортної накладної для оперативного та бухгалтерського обліку,- є помилковим.

На думку позивача, відсутність товарно-транспортної накладної може свідчити лише про порушення Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства підприємства.

При цьому, як вказано у позові, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток не є обов'язковими при оподаткуванні операцій з поставки, оскільки вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій саме за договорами перевезення. Крім того, позивач вказує, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передавання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наданими до перевірки видатковими накладними та іншими документами.

Зважаючи на вищевикладене, а також посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного суду від 04.04.2018 року по справі №808/2519/15, від 04.09.2018 року по справі №818/1249/17, від 06.02.2018 року по справі №804/4940/14, від 27.03.2018 року по справі №2а-8766/12/1370, позивач вказує, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках, у зв’язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року судом прийнято до розгляду позовну заяву виробничо-комерційної фірми “Агромарін”, відкрито провадження у справі за даною позовною заявою, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.12.2018 року об 11:50 год.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.01.2019 року о 14:00 год.

18 грудня 2019 року за вх. №39537/18 засобами поштового зв’язку від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, згідно переліку, наведеному у ньому та доказами направлення його копії позивачу (т.4 а.с.160-212).

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на зміст та висновки акту №000770/15-32-14-08/13925644 від 21.08.2018 року про результати документальної виїзної планової перевірки виробничо-комерційної фірми “Агромарін”, код за ЄДРПОУ 13925644, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.06.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.06.2018, зазначає, що Головне управління ДФС в Одеській області не погоджується з доводами позивача, та вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Зокрема, у відзиві зазначено, що за господарськими операціями позивача з ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 до перевірки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні.

Як вказує відповідач, з метою отримання від посадових осіб підприємства пояснень та первинних документів стосовно виявлених порушень, ВКФ «Агромарін» було надано запит від 09.10.2018 року №4, однак станом на дату реєстрації акту перевірки, відповідь отримана не була, в результатів чого 17.10.2018 року складено акт про ненадання документів №1170/15-32-14-08/13925644, а саме, товарно-транспортних накладних.

Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить про відсутність в дійсності операцій, які є предметом відповідного правочину, та про неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальності господарських операцій при складанні первинних документів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідач зазначає, що недоведеність реальності здійснення ВКФ «Агромарін» господарських операції свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі.

Обґрунтовуючи свої доводи висновками, викладеними у постановах Верховного суду від 06.02.2018 року по справі №826/6986/14, від 10.04.2018 року по справі №815/24/17, положеннями ст.ст.134,138,139 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ВКФ «Агромарін» у повному обсязі.

11 січня 2019 року за вх. №1057/19 засобами поштового зв’язку від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив з доказами направлення її копії на адресу відповідача (т.4 а.с.214-219).

Як вказано у відповіді на відзив, відповідач, зважаючи на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних по здійсненим господарським операціям позивача з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, фактично заперечує проти здійснення позивачем господарських операцій із цими контрагентами та вважає, що надані на підтвердження їх здійснення первинні документи, не можуть вважатися такими для цілей введення податкового обліку.

Однак, як стверджує позивач, такий висновок здійснений відповідачем без врахування дійсних обставин справи та положень діючого законодавства, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних за договорами поставки не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. До того ж, як вказує позивач, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг саме з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, оскільки надані до матеріалів справи докази, підтверджують фактичне отримання позивачем товару і його використання у власній господарській діяльності та реальність господарських операцій.

Посилаючись на ті ж самі доводи в частині підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських відносин позивача із ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_4, що наведені позивачем у позовній заяві, позивач у відповіді на відзив зазначає, що поставка, придбаної у власність молочної сировини відповідно до умов договору із ФОП ОСОБА_3, здійснювалась позивачем власним транспортом для власних виробничих потреб, що не передбачає обов’язковості оформлення товарно-транспортних накладних в законодавчо визначеному порядку. Також, позивач зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток не є обов'язковою при оподаткуванні операцій з поставки, оскільки вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій саме за договорами перевезення, які позивачем з ФОП ОСОБА_4 не укладались.

Як стверджує позивач, відповідач не встановив та не довів те, що відомості, які містяться у документах, підтверджуючих господарські операції з поставки запасних частин ФОП ОСОБА_4 та молочної сировини ФОП ОСОБА_3, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими, що вони є наслідком укладення нікчемних правочинів, та, що придбаний позивачем товар не був використаний у власній господарській діяльності позивача.

При цьому, як зазначає позивач, згідно наданої відповідачем до відзиву на позов копії акту про ненадання документів №1170/15-32-14-08/13935644 від 17.10.2018 року, відповідачем не було отримано від посадових осіб ВКФ «Агромарін» товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам лише з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року.

Позивач вважає, що наведені відповідачем у відзиві приклади правових позицій Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 року по справі №826/6986/14, від 10.04.2018 року по справі №815/24/17 та від 06.06.2018 року по справі №П/811/2247/14 не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки цими рішеннями встановлені фактичні обставини, які є іншими ніж ті, що досліджуються по даній справі.

Заперечення на відповідь на відзив з боку відповідача до суду не надавались.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив.

Письмовою ухвалою суду від 15.01.2019 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/5825/18 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 28 січня 2019 року о 14 год.00 хв.

21 січня 2019 року за вх. №2213/19 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, згідно переліку, наведеному у ньому (т.5 а.с.3-13).

У вказаному клопотанні представником позивача зазначено, що місце поставки товару від ФОП ОСОБА_4 визначено договором - склад покупця (позивача); поставка товару від ФОП ОСОБА_4 за договором перевезення не здійснювалась. Поставка товару від ФОП ОСОБА_3, з урахуванням умов договору, здійснювалась власним транспортом позивача, наявність та обставини застосування якого, підтверджується актом перевірки, відповідно до якого контролюючим органом перевірялись основні засоби підприємства, інвентаризаційні дані основних засобів (аркуш 4 акту), правильність нарахування та своєчасність сплати транспортного податку та встановлювалась наявність у ВКФ «Агромарін» власних транспортних засобів (аркуш 23 акту), а також перевірялось списання палива на підприємстві позивача.

До того ж, як вказує позивач, обставини застосування підприємством власного транспорту щодо поставки молочної сировини підтверджувались спеціалізованими транспортними накладними, маршрутними листами, у яких зазначені транспортні засоби та водії підприємства, які здійснювали постачання молочної сировини від ФОП ОСОБА_3 Більш того, як вказує позивач, під час перевірки підприємством надавалась контролюючому органу штатна розстановка ВКФ «Агромарін», де чітко зазначені дані водіїв підприємства, прізвища яких збігаються з прізвищами, зазначеними у спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, маршрутних листах, які були подані до матеріалів справи разом з позовом.

За таких обставин, як зазначено у клопотанні, з урахуванням того, що відповідач під час перевірки не висловлював сумніву щодо постачання молочної сировини ВКФ «Агромарін» власним транспортом безпосередньо від ФОП ОСОБА_3, та відповідно не зазначав про таке у своєму акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржене рішення, у позивача не було підстав надавати до суду разом із позовом додаткові докази, які підтверджують його право власності на транспортні засоби, за допомогою яких постачалась молочна сировина.

24 січня 2019 року за вх. №2700/19 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, згідно переліку, наведеного у ньому, а саме, копії податкових декларацій з податку на прибуток (т.5 а.с.14-37).

Ухвалами суду від 28.01.2019 року, які прийняті на місці та занесені до протоколу судового засідання, судом залучено до матеріалів справи докази, які надані з боку позивача та відповідача, і зважаючи на необхідність в отриманні додаткових доказів з боку позивача, оголошено перерву до 12.02.2019 року о 14:00 год.

11 лютого 2019 року за вх. №4873/19 через канцелярію суду від представника позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, згідно переліку, наведеного у ньому (т.5 а.с.45-250, т.6 а.с.1-76).

У вказаному клопотанні представником позивача стосовно доказів, які підтверджують реалізацію запчастин, поставлених ФОП ОСОБА_4, повідомлено, що підприємство реалізовувало вказані запчастини, в основному, зі свого магазину автозапчастин та деякі запчастини - за договорами купівлі-продажу (поставки). Доказами виготовлення молочної продукції за період жовтень 2016 року - червень 2018 року, як зазначає позивач, є зведений облік випуску, накладні на переміщення молочної продукції з цеху молочної продукції на склад готової молочної продукції; акти витрат сировини та матеріалів в ході виробничої діяльності ВКФ «Агромарін»; акти списання виробничих матеріалів (молочне виробництво). Виготовлення молочної продукції здійснювалось у власному цеху переробки молока, зберігалось на власному складі зі встановленим в ньому охолоджувальним обладнанням. Реалізація продукції підтверджується видатковими накладними, договорами поставки молочної продукції та зведеними підприємством реєстрами продажів молочної продукції її споживачам.

У клопотанні також зазначено, що вказані докази перевірялись відповідачем при проведенні перевірки.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом залучено до матеріалів справи докази, які надані з боку позивача, та зважаючи на необхідність відповідачу ознайомитись з матеріалами справи, оголошено перерву до 21.02.2019 року о 10:00 год.

При цьому, судом не було залучено до матеріалів справи фіскальні чеки та запропоновано позивачу надати до суду пояснення щодо вказаних доказів.

20 лютого 2019 року за вх. №6288/19 через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення щодо наданих доказів, в яких зазначено, що фіскальні чеки, які були надані до суду підтверджують продаж запчастин з магазину автозапчастин ВКФ «Агромарін».

Ухвалою суду від 21.02.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом залучено до матеріалів справи вищевказані пояснення та копії фіскальних чеків, які надані позивачем.

Письмовою ухвалою суду від 21.02.2019 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній №420/5825/18 та призначено її до судового розгляду по суті на 25.02.2019 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 25.02.2019 року судом заслухано вступне слово представників сторін та для отримання додаткових доказів оголошено перерву у розгляді справи до 04.03.2019 року об 11:00 год., про що постановлено відповідну ухвалу суду на місці, яку занесено до протоколу судового засідання.

Зважаючи на перебування головуючого судді у справі у відпустці один день 04.03.2019 року, судове засідання, призначене на 04.03.2019 року перенесено на 06.03.2019 року о 15:40 год.

04 березня 2019 року за вх. №7690/19 через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення, з питань, які були поставлені судом в ході розгляду справи, в яких зазначено, зокрема, що саме накладні та картки обліку товару на складі підприємства підтверджують передачу та облік поставленого товару ФОП ОСОБА_4 на склад підприємства. При цьому, надані до матеріалів справи примірники звіту по клієнтам (картка обліку товару на складі підприємства) підтверджують також господарську операцію щодо реалізації поставленого ФОП ОСОБА_4 товару, перелік якого збігається з переліком товару (запчастинами), який був проданий в подальшому підприємством зі свого магазину автозапчастин відповідно до фінансових чеків та договорів купівлі-продажу. Зазначені обставини, як вказує позивач, встановлювались контролюючим органом під час перевірки без будь-яких зауважень з цього приводу.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом залучено до матеріалів справи вищевказані пояснення, а також, у судовому засіданні судом досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах справи та оголошено перерву у розгляді справи до 11.03.2019 року о 12:30 год.

У судовому засіданні 11.03.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, у наданих під час вступного слова поясненнях, та зважаючи на подані до суду докази, які також були надані під час проведення перевірки.

Представник відповідача – Головного управління ДФС України в Одеській області у судовому засіданні 11.03.2019 року заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, в акті перевірки, та у вступному слові, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Виробничо-комерційна фірма «Агромарін» зареєстрована як юридична особа, підприємство взято на податковий облік та станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області, та було, в тому числі, платником податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області 20.09.2018 року та 24.09.2018, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області відповідно до підпункту п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, та згідно наказів ГУ ДФС в Одеській області № 6660 від 05.09.2018 року та №7402 від 02.10.2018 року (т.1 а.с.11, 14) у період з 20.09.2018 року по 03.10.2018 року проведена виїзна планова документальна перевірка виробничо-комерційної фірми “Агромарін”, код за ЄДРПОУ 13925644, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта.

За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт №000770/15-32-14-08/13925644 від 18.10.2018 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки виробничо-комерційної фірми “Агромарін”, код за ЄДРПОУ 13925644, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.06.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.06.2018» (т.1 а.с.28-68, т.4 а.с.165-205) із додатками до нього, зокрема додатком 4 (т.4 а.с.207-210), яким встановлено порушення ВКФ «Агромарін», в тому числі, в частині заниження податку на прибуток, а саме:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 255258грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв.2016 року на суму 24919 грн., за 1 кв.2017 року на суму 35338 грн., за 2 кв.2017 року на суму 36207 грн., за 3 кв.2017 року на суму 39748 грн., за 4 кв.2017 року на суму 119046 грн.

Як встановлено судом, на підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 року №0047621408, яким позивачу згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств» у загальному розмірі 382887,00 грн., з яких: 255258 грн. – за податковими зобов’язаннями; 127629 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (т.1 а.с.12).

До вказаного податкового повідомлення-рішення складено додаток - розрахунок штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 18.10.2018 року №000771/15-32-14-08/13925644 виїзної планової перевірки ВКФ «Агромарін» (т.1 а.с.13).

Не погодившись з висновками податкового органу про порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та прийнятим Головним управлінням ДФС в Одеській області податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2018 року №0047621408, позивач оскаржив вказане рішення суб’єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток, базується на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України.

Як зазначено у п.2.9 акту перевірки, відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, головному бухгалтеру ВКФ «Агромарін» в ході проведення перевірки були надані запити щодо надання первинної документації.

Суд зазначає, що з боку позивача до суду були надані копії запитів контролюючого органу, а саме:

1) від 27.09.2018 року №1, щодо надання належним чином оформлених документів та пояснень, а саме: - щодо використання, віднесення до собівартості готової продукції тари (за кожною позицією), що рахується на бухгалтерському рахунку 204 та відповідно, випуск готової продукції; - копій первинних документів щодо взаємовідносин з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3; - наказ «Про організацію бухгалтерського обліку підприємства та облікову політику» (т.1 а.с.15);

2) від 01.10.2018 року №2 щодо надання належним чином оформлених документів та пояснень у строк до 03.10.2018 року, а саме: - штатний розклад підприємства за перевіряємий період; - первинні документи, на підставі яких формується собівартість виготовленої продукції на всіх етапах виробництва, а саме з моменту придбання сировини та матеріалів – до передачі на склад готової продукції (приходні накладні, ТТН, журнали реєстрації в’їзду та виїзду транспортних засобів на територію підприємства, журнал реєстрації кожної партії молока із зазначенням відсотка жирності, визначеної лабораторією, акти (накладні) на передачу сировини до виробництва, щоденні виробничі звіти, накладні на передачу готової продукції на склад та інші первинні документи; - щомісячні оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» та перелік контрагентів-покупців не платників податку на додану вартість за перевіряємий період (т.1 а.с.16);

3) від 09.10.2018 року №4 щодо надання належним чином оформлених документів та пояснень, а саме: завірені копії договорів, первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів (картка рахунку 631 за перевіряємий період, накладні, акти виконаних робіт, ТТН, виписки банку та інші) по взаємовідносинам з ОСОБА_4, ОСОБА_3 (т.1 а.с.17).

Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача:

- у відповідь на запит №1 від 27.09.2018 року позивачем на ім’я начальника ГУ ДФС в Одеській області складено супровідні листи від 02.10.2018 року №304, №305 про надання копій документів, а саме, накладних та рахунків щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_5, накладних по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4, видаткових накладних та транспортних накладних по ФОП ОСОБА_3, перелік яких наведено у вказаних листах (т.1 а.с.19-20,21-26);

- у відповідь на запит №2 від 01.10.2018 року, позивачем до контролюючого органу листом від 02.10.2018 року №301 були надані пояснення та копії документів, а саме: спеціалізовані товарні транспортні накладні на перевезення молочної сировини, видаткові накладні на сировину та на матеріали, акти виконаних робіт, акти витрат сировини та матеріалів (помісячно), акти списання виробничих матеріалів, інших матеріалів, ПММ, накладні на супутню продукцію, звіти про використання коштів, відомості амортизації, бухгалтерські довідки, маршрутні листи, оборотно-сальдові відомості, листом від 05.10.2018 року №310 були надані пояснення щодо первинних документів, на підставі яких проводилось списання ПММ за перевіряємий період та листом від 02.10.2018 року №303 були надані штатні розписи підприємства (т.1 а.18, 27, т.5 а.с.11).

Вказані пояснення та копії документів були отримані посадовими особами контролюючого органу 03.10.2018 року та 08.10.2018 року, що вбачається з наданих копій вищевказаних листів-пояснень.

Як зазначив представник позивача, на запит від 09.10.2018 року №4, ВКФ «Агромарін» не було надано відповідь, у зв’язку із тим, що всі документи до його отримання вже були надані позивачем до контролюючого органу, а, також, враховуючи те, що товарно-транспортних накладних позивач не мав.

17 жовтня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області складено акт №1170/15-32-14-08/13925644 «Про ненадання документів» (т.4 а.с.206), в якому зазначено, що станом на 17.10.2018 року посадовими особами ВКФ «Агромарін» не надані наступні документи: товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року.

Суд зазначає, що порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, відповідачем в акті перевірки обґрунтовані наступним.

У пункті 2 розділу 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» акту перевірки зазначено, що перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників за період з 01.10.2016 по 30.06.2018 у загальній сумі «-» 404749 грн. (збиток) встановлено його заниження на 1418099 грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв.2016 на суму 138441 грн., 1 кв.2017 на 196324 грн., за 2 кв.2017 на 201149 грн., за 3 кв.2017 на 220821 грн., за 4 кв.2017 на 661364грн.

Перевіркою встановлено, що ВКФ «Агромарін» віднесено до складу витрат придбання молока від ФОП ОСОБА_3, та витрат на придбання запасних частин, отриманих від ФОП ОСОБА_4, що не підтверджені документами на доставку(перевезення) від постачальника до покупця на загальну суму 1418099 грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв.2016 на суму 138441 грн., 1 кв. 2017 - на 196324 грн., за 2 кв. 2017 - на 201149 грн., за 3 кв.2017 - на 220821 грн., за 4 кв.2017 - на 661364 грн.

За вищезазначеними операціями до перевірки не надані товарно-транспортні накладні.

В акті зазначено, що з метою отримання пояснень від посадових осіб підприємства та первинних документів, стосовно виявлених порушень, до ВКФ «Агромарін» надано запит від 09.10.2018 року №4. Станом на дату реєстрації акту перевірки відповідь не отримано.

При цьому, як вказано в акті, факт невірного обчислення об’єкту оподаткування не вплинув на порядок та механізм формування суміжних об’єктів оподаткування та податків (податок на додану вартість).

Посилаючись в акті перевірки на положення п.11.1- п.11.7 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідач зазначає, що товарно-транспортна накладна являється обов’язковим документом, що підтверджує списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Водночас, зазначаючи в акті перевірки зміст приписів п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.1 ст.9, п.2 с.3, ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.1.2, п.2.1, п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п.6,п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, відповідач зазначає, що в порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України підприємством завищені витрати на збут на загальну суму 1418099грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв.2016 на суму 138441грн., 1 кв.2017 - на 196324 грн., за 2 кв.2017 - на 201149 грн., за 3кв.2017 - на 220821 грн., за 4 кв.2017 - на 661364 грн.

У пункті 3 розділу 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» акту перевірки зазначено, що за період з 01.10.2016 по 30.06.2018 ВКФ «Агромарін» задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі «-» 404 749 грн. (збиток) .

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток) за період з 01.10.2016 по 30.06.2018 встановлено його заниження на 1418099 грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв.2016 на суму 138441грн., 1 кв.2017 - на 196324 грн., за 2 кв.2017 - на 201149 грн., за 3кв.2017 - на 220821 грн., за 4 кв.2017 - на 661364 грн.

У розділі 3.1.1.2 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» акту перевірки зазначено, що за період з 01.10.2016 по 30.06.2018 ВКФ «Агромарін» задекларовано податок на прибуток у сумі 180512 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2016 по 30.06.2018 встановлено його заниження на суму 255258 грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв.2016 на суму 24919 грн., за 1 кв.2017 - на 35338 грн., за 2 кв.2017 - на 36207 грн., за 3 кв.2017 - на 39748 грн., за 4 кв.2017 - на 119046 грн., внаслідок порушень, описаних в п.3.1.1.1 акту перевірки.

Суд не погоджується з вказаними вище висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача із його контрагентами та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача, включення позивачем спірних сум до витрат підприємства на збут, зазначає наступне.

Як зазначається у акті перевірки та у відзиві на позов, перевіркою встановлено, що ВКФ «Агромарін» віднесено до складу витрат придбання молока від ФОП ОСОБА_3 та витрат на придбання запчастин, отриманих від ФОП ОСОБА_4, що не підтверджені документами на доставку (перевезення) від постачальника до покупця на загальну суму 1418099 грн. без ПДВ, у т.ч. за 4 кв.2016 на суму 138441грн., 1 кв.2017 - на 196324 грн., за 2 кв.2017 - на 201149 грн., за 3 кв.2017 - на 220821 грн., за 4 кв.2017 - на 661364 грн.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ВКФ «Агромарін» є: 10.51 (перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний); 45.31 (оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів); 45.32 (роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів); 46.61 (оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням); 47.29 (роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах); 49.41 (вантажний автомобільний транспорт) (т.4 а.с.95-99).

Так, щодо господарських взаємовідносин ВКФ «Агромарін» з ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період, судом встановлено наступне.

Здійснюючи свою господарську діяльність, виробничо-комерційна фірма «Агромарін» (покупець) уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник):

- договір №15 на поставку молока від 01.01.2016 року (т.1 а.с.69-70);

- договір №10 на поставку молока від 01.01.2017 року (т.1 а.с.72-73);

Слід зазначити, що умови вищевказаних договорів є ідентичними між собою. За основними (істотними) умовами вказаних вище договорів, визначено наступне:

- п.1.1- п.1.3 постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити молоко. Постачальник зобов'язується поставити покупцю молоко відповідної якості загальною кількістю. Кількість і сорт молока вказується в накладних;

- п.2.1-п.2.2 молоко приймається покупцем в тій кількості, яка має необхідні показники якості. Якість молока повинна відповідати чинним стандартам, технічним умовам і вимогам, що пред’являються покупцем;

- п.3.1-п.3.4 поставка проводиться партіями. На кожну партію виписується відповідна накладна. Поставка проводиться за узгодженим графіком поставки молока (додаток №1 до договору) з урахуванням нижче наступних базових (мінімальних) умов, які також застосовуються при відсутності узгоджених графіка поставки молока або окремих його положень: - місце і пункт відвантаження: в межах населеного пункту Постачальника; - час відвантаження: не пізніше - 8-00 годин; - періодичність поставок (відвантажень): щотижня, дві поставки (партії) в тиждень: - якість молока: не нижче другого сорту, згідно з показниками за якістю, зазначених в протоколі узгодження цін; - мінімальна норма відвантаження молока за одну поставку (партія): не менше 3-х тонн; - мінімальна кількість поставляється за один календарний місяць: не менше 24-х тонн; - приймальний пункт молока: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога 23, виробничий цех; - час приймання: не пізніше однієї години після прибуття молока на пункт приймання, відповідно до Податкового Кодексу України при регулярних поставках молока постачальник виписує зведену податкову накладну в кінці місяця.

Строк поставки партії молока - один день. Датою завершення поставки (отримання) молока є дата приймання молока покупцем, яка вказується в оформленій накладній. Поставка проводиться автотранспортом покупця. Приймання молока покупцем здійснюється на молочному пункті постачальника;

- п.4.1 ціна молока узгоджується сторонами протоколом погодження цін;

- п.5.1 оплата за молоко здійснюється коштами протягом 10-ти днів з моменту його отримання;

- п.8.1 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року (договір №15), до 31.12.2017 року (договір №10).

До вказаних договорів №15 від 01.01.2016 року та №10 від 01.01.2017 року сторонами договорів складено відповідні протоколи погодження цін на молоко, які на період їх дії є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між постачальником і покупцем (т.1 а.с.71, 74-75).

Також, до суду позивачем були надані складені сторонами договорів додатки 1 до вказаних договорів «графіки поставки молока», в яких зазначається місце та пункт навантаження: Одеська область, Савранський район, місце та пункт прийому: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,23, виробничий цех покупця; час відвантаження та час прийомки у встановлені дні тижня.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаних договорів ФОП ОСОБА_3 складено видаткові накладні (за період жовтень 2016 – грудень 2017 роки) на товар – молоко та молоко 2 сорту, копії яких містяться в матеріалах справи та були надані під час перевірки (т.1 а.с.76-240).

У вказаних видаткових накладних зазначено:

- особу постачальника, яка передала товар (ФОП ОСОБА_3А.) та особи, які приймали товар від імені покупця ВКФ «Агромарін» за довіреністю, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8Д, ОСОБА_9, ОСОБА_10Ф, ОСОБА_11І, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15;

- місце їх складання (Одеська обл., смт.Саврань, приймальний пункт);

- кількість товару, який передано, його ціна та загальна сума товару по кожній з вказаних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень, які надані представником позивача, особами, які приймали товар від імені покупця ВКФ «Агромарін», підписи яких містяться у цих видаткових накладних, є водії, які працюють на підприємстві позивача, та які здійснювали перевезення цього товару – молока, обов’язок по постачанню якого за умовами договорів між ВКФ «Агромарін» та ФОП ОСОБА_3, було покладено саме на позивача.

На підтвердження цих обставин, з боку позивача надано до суду та було надано під час перевірки, витяг з штатної розстановки ВКФ «Агромарін» станом на 01.01.2017 року (т.5 а.с.12), в якій зазначені як водії транспортних засобів, в тому числі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8Д, ОСОБА_9, ОСОБА_10Ф, ОСОБА_11І, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також довідку за підписом керівника ВКФ «Агромарін», в якій ці особи зазначені як такі, що здійснювали постачання молочної продукції від ФОП ОСОБА_3 (т.5 а.с.13).

Водночас, на підтвердження виконання умов вищевказаних договорів, укладених між ВКФ «Агромарін» та ФОП ОСОБА_3 на придбання молока, позивачем надано до суду, а також було надано під час перевірки, спеціальні товарні накладні на перевезення молочної сировини, складені за формою №1-ТН (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 року №457 за період жовтень 2016 – грудень 2017 роки (т.1 а.с.241-250, т.2 а.с.1-181).

На підтвердження здійснення перевезення молока власними засобами позивача, окрім, вищевказаних спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, до суду з боку позивача також надано маршрутні листи автомобіля за період жовтень 2016 – грудень 2017 роки (т.2 а.с.182-250, т.3 а.с.1-88), які надавались і під час перевірки.

Про прийняття позивачем від ФОП ОСОБА_3 молочної сировини свідчать надані до суду приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, складені помісячно за період жовтень 2016-грудень 2017 року (за кожний місяць відповідного року), та підписані керівником та головним бухгалтером ВКФ «Агромарін», в яких містяться дані від кого прийнята молочна сировина (продавець - ФОП ОСОБА_3А.), її ціна, кількість, період прийняття, характеристики продукції (т.3 а.с.94-108).

Також, з боку позивача на підтвердження виконання вищевказаних договорів, укладених між ВКФ «Агромарін» та ФОП ОСОБА_3 до суду надано:

- видаткові касові ордери за період жовтень 2016-грудень 2017 року, які складені за типовою формою №КО-2, що є додатком №3 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (т.3 а.с.109-198), що підтверджують здійснення готівкових розрахунків за молочну сировину (молоко), придбані ВКФ «Агромарін» у ФОП ОСОБА_3А;

- акти звірки взаєморозрахунків станом за період: жовтень 2016-червень 2018 року, в яких містяться відомості про стан взаєморозрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_3 щодо придбаної молочної сировини (молока) (т.3 а.с.89-93).

Також, на підтвердження отримання позивачем з боку позивача даної молочної сировини, з боку останнього до суду надано: обороти по рахунку 631, по рахунку 201 за період жовтень 2016-грудень 2017 року (т.4 а.с.103-106), з яких вбачається у який період було поставлено та отримано позивачем молоко від ФОП ОСОБА_3

Водночас, як зазначено позивачем, враховуючи основний вид його діяльності - перероблення молока, виробництво масла та сиру, отримане від ФОП ОСОБА_3 молоко було використано саме для виготовлення позивачем кінцевої молочної продукції для її подальшої реалізації.

Як вказує позивач у своїх письмових поясненнях та зазначав представник під час розгляду справи, доказами виготовлення молочної продукції за період жовтень 2016 року - червень 2018 року, є зведений облік випуску, накладні на переміщення молочної продукції з цеху молочної продукції на склад готової молочної продукції; акти витрат сировини та матеріалів в ході виробничої діяльності ВКФ «Агромарін»; акти списання виробничих матеріалів (молочне виробництво). Позивач зазначає, що виготовлення молочної продукції здійснювалось у власному цеху переробки молока, зберігалось на власному складі зі встановленим в ньому охолоджувальним обладнанням. Реалізація продукції, як стверджує позивач, підтверджується видатковими накладними, договорами поставки молочної продукції та зведеними підприємством реєстрами продажів молочної продукції її споживачам.

При цьому, позивач зазначив, що всі вказані документи надавались під час перевірки, що не було спростовано відповідачем.

В свою чергу, на підтвердження використання придбаної позивачем у ФОП ОСОБА_3 молочної сировини у власній господарській діяльності, ВКФ «Агромарін» надано до суду:

1) докази виготовлення молочної продукції за період жовтень 2016 року - червень 2018 року (докази переробки молока та отримання молочної продукції, докази витрат на пакування молочної продукції), а саме в копіях:

- звіт про випуск продукції в планових цінах за період: жовтень 2016-червень 2018, в якому зазначено інформацію про товар, який виготовлено та його кількість (т.5 а.с.76-89);

- накладні на переміщення кінцевої молочної продукції, виготовленої із молочної сировини, придбаної позивачем з цеху молочної продукції на склад готової продукції за період: жовтень 2016-червень 2018 (т.5 а.с.90-110);

- акти витрат сировини і матеріалів за жовтень 2016-червень 2018, в яких зазначено, зокрема, найменування продукції, яка виготовлена, її об’єм, інформація про норми витрат та про витрачене молоко на виготовлення відповідної продукції та акти витрат пакувальних матеріалів (т.5 а.с.111-154);

- акти списання виробничих матеріалів, в яких містяться дані про матеріали, які використані для фасування продукції та використане, в тому числі молоко та молочна сировина, на складі молочного цеху для молочного виробництва (т.5 а.с.155-163).

- відомості про обороти рахунку 26, 201 за відповідний період жовтень 2016-грудень 2017, в яких зазначено дані про кінцеву молочну продукцію, яка виготовлена позивачем (бринза, вершки, йогурт, масло вершкове, молоко, ряжанка, сир кисломолочний, сметана та інші) та дані про використану молочну сировину для виготовлення молочної продукції (т.3 а.с.199-250, т.4 а.с.105-122).

2) докази наявності у позивача власного виробничого обладнання та приміщень для переробки молока та виготовлення молочної продукції з придбаної у ФОП ОСОБА_3 молочної сировини, а саме в копіях:

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.10.2016 року №12209886 (т.5 а.с.47) та свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю цеху переробки молока від 06.10.2006 року серії ЯЯЯ №950732 (т.5 а.с.48), згідно яких ВКФ «Агромарін» належить на праві приватної власності нежила будівля цеху переробки молока за адресою: Одеська область, м.Одеса, Новомосковська дорога, буд.21, яка в цілому складається з нежитлових будівель літ «Б», загальною площею 1062,7 кв.м.;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4283711 від 28.07.2004 року (т.5 а.с.49 – зворотній бік) та свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю від 19.07.2004 року №4440216 (т.5 а.с.49), згідно яких ВКФ «Агромарін» на праві приватної власності належить нежитлова будівля за адресою: Одеська обл., м.Одеса, Новомосковська дорога, буд.21-а, яка в цілому складається з нежитлових будівель літ «А», загальною площею 551,30 кв.м.;

- договір купівлі-продажу обладнання від 28.01.2004 року, укладений між ВАТ «Робітниче постачання» (продавець) та ВКФ «Агромарін» (покупець) та акт приймання-передачі до нього, згідно умов якого позивачем придбано холодильне обладнання, автомат горизонтального пакування, стіл накопичувальний (т.5 а.с.168-169);

- договір № 0104 від 25.01.2006 року, укладений між ТОВ «Тронка-Агротех» (продавець) та ВКФ «Агромарін» (покупець) з додатковою угодою, акт приймання-передачі до нього, видаткова накладна, згідно яких позивачем придбано обладнання, зокрема: дозатор начинки, глазуровочна машина, автомат горизонтальної упаковки та інше (т.5 а.с.170-172);

- договір №04/10 від 04.10.2007 року поставки обладнання, укладений між ТОВ «Львів-Траст» (постачальник) та ВКФ «Агромарін» (покупець), за умовами якого позивач придбав автомат ВL300/140 для пакування кисломолочних продуктів, відповідна видаткова накладна, накладна та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.5 а.с.173-176);

- накладна складена постачальником ТОВ «Компанія Промсистеми» на ім’я одержувача ВКФ «Агромарін» від 01.10.199 року, згідно якої позивачу передано пастеризатор, та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.5 а.с.177-178);

- договір купівлі-продажу від 10.07.2012 року, укладений між ТОВ «Троїцький молочний завод» (продавець) та ВКФ «Агромарін» (покупець), згідно умов якого позивач придбав танк-охолоджувач молока KRIOS, актом прийму передачі до вказаного договору, видаткова накладна та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.5 а.с.179-181);

- акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів на машину по розливу молока та ТТН на перевезення цієї машини (т.5 а.с.182-183);

- відомості по амортизації основних засобів за жовтень 2016-грудень 2017 року, в яких містяться дані, зокрема, й про вказані вище виробничого обладнання та приміщення для переробки молока та виготовлення молочної продукції ВКФ «Агромарін» (т.5 а.с.184-198).

3) докази реалізації позивачем його контрагентам – покупцям кінцевої молочної продукції, виготовленої із придбаної у ФОП ОСОБА_3 молочної сировини, а саме в копіях:

- видаткові накладні, виписані ВКФ «Агромарін» (постачальник) на поставку молочної продукції (зокрема, сметани 15%, 20% жиру, молока 2,5% жиру, кефіру 2,5% жиру, сиру кисломолочного 9%, 10% жиру, бринзи, йогуртів 2,5% жиру,сиркових мас, тощо) контрагентам позивача (т.5 а.с.199-223);

- договори поставки молочної продукції, укладені між позивачем як постачальником та, зокрема, ТОВ «Снік Фуд Індастрі», ПЗ «Одеський приватний дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «ОРАНЖ», НВК «Антарктика», ТОВ «Оптіфуд», ТОВ «ОСОБА_16 СНД, ТОВ «Одеська продуктова компанія», з відповідними актами взаєморозрахунків (т.5 а.с.224-250, т.6 а.с.1-7), з яких вбачається, що покупцями придбавалась у позивача молочна продукція;

- звіти (дані бухгалтерського обліку) про реалізовану позивачем молочну продукцію, починаючи з жовтня 2016 року, із зазначенням, зокрема, суб’єктів господарювання, яким вона реалізована, номенклатури товару, який реалізовано та відомостей щодо документів, на підставі яких реалізовано товар (т.6 а.с.18-50).

При цьому, як зазначено представником позивача, обсяг доказів щодо реалізації виготовленої позивачем молочної продукції, починаючи з жовтня 2016 року є дуже значним та об’ємним, у зв’язку із чим підприємство надало такі документи не в повному обсязі, але в такому обсязі, який є достатнім для підтвердження обставин реалізації позивачем виготовленої молочної продукції, для виготовлення якої ним закупалась у ФОП ОСОБА_3 молочна сировина.

На підтвердження того, що виготовлена позивачем молочна продукція з молочної сировини, яка придбана у ФОП ОСОБА_3 відповідає вимогам відповідних ДСТУ, ВКФ «Агромарін» надано до суду декларації виробника, яким є позивач (т.6 а.с.8-17).

Щодо господарських взаємовідносин ВКФ «Агромарін» з ФОП ОСОБА_4 за перевіряємий період, судом встановлено наступне.

01.01.2016 року між ВКФ «Агромарін» (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Постачальник) укладено договір (т.4 а.с.123), відповідно до основних умов якого:

- п.1.1.- п.1.2 постачальник зобов'язується у триденний термін з моменту замовлення передати у власність покупця запасні частини до транспортних засобів (далі - товар) належної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, вартість поставки визначаються у накладній;

- п.2.1-п.2.6 поставка товару здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP, місце поставки - склад покупця: м.Одеса, Новомосковська дорога, 23, відповідно до Інкотермс - 2010 року, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. Покупець не пізніше, ніж за три дні до необхідної дати отримання товару, здійснює його замовлення по кількості і асортименту і вказує дату отримання. Датою передачі (отримання) товару постачальником у власність покупця є дата прийому товару покупцем на своєму складі. Товар поставляється у відповідній упаковці і тарі. Вартість тари та упаковки включені у вартість товару. При доставці товару навантаження товару проводиться силами і засобами Постачальника і за його рахунок, відвантаження товару - силами і засобами покупця і за його рахунок;

- п.4.1 покупець здійснює оплату вартості прийнятого товару протягом тридцяти днів з моменту його прийняття.

На підтвердження виконання сторонами даного договору та придбання позивачем у ФОП ОСОБА_4 товару (запчастин то транспортних засобів) за вищевказаним договором, позивачем надано до суду накладні за перевіряємий період, в яких зазначено:

- кому відпущено товар (ВКФ «Агромарін»);

- від кого товар прийнято (ФОП ОСОБА_4В.);

- через кого ВКФ «Агромарін» прийнято товар – ОСОБА_17, ОСОБА_18С (завідувачі складу);

- назва товару, його, кількість, ціна та загальна сума поставки (т.4 а.с.1-21, 124-136).

Вказані видаткові накладні містять прізвища та підписи осіб, які здали та прийняти товар, а також, печатки ФОП ОСОБА_4 та ВКФ «Агромарін».

На підтвердження того, що товар був прийнятий уповноваженими особами позивача, з боку останнього до суду надано витяг зі штатної розстановки ВКФ «Агромарін» станом на 01.01.2017 року, з якої вбачається, що у відділі постачання та збуту працюють ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які є завідувачами складом (комірниками).

На підтвердження здійснення готівкових розрахунків за запчастини, придбані ВКФ «Агромарін» у ФОП ОСОБА_4, до суду з боку позивача у копіях надано видаткові касові ордери, які складені за типовою формою №КО-2, яка є додатком №3 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (т.4 а.с.22-61).

Також, на підтвердження належного виконання умов вищевказаного договору, до суду з боку позивача надано копію акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_4 за жовтень 2016-червень 2018 року (т.4 а.с.62-63) та обороти рахунку №631 по ФОП ОСОБА_4 (т.4 а.с.101-102).

При цьому, позивач зазначив, що всі вказані документи надавались під час перевірки, що не було спростовано відповідачем.

Водночас, як зазначено позивачем, враховуючи, що одним із видів його діяльності є

оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, поставлені та отримані від ФОП ОСОБА_4 запчастини для транспортних засобів, були використані в межах здійснення господарської діяльності позивача шляхом їх подальшої реалізації позивачем покупцям.

Як вказує позивач у своїх письмових поясненнях та зазначав представник під час розгляду справи, підприємство реалізовувало вказані запчастини, в основному, зі свого магазину автозапчастин та деякі запчастини - за договорами купівлі-продажу (поставки).

При цьому, надані до матеріалів справи примірники звіту по клієнтам (картка обліку товару на складі підприємства), як вказує позивач, підтверджують також господарську операцію щодо реалізації поставленого ФОП ОСОБА_4 товару, перелік якого збігається з переліком товару (запчастинами), який був проданий в подальшому підприємством зі свого магазину автозапчастин відповідно до фінансових чеків та договорів купівлі-продажу. Зазначені обставини, як вказує позивач, встановлювались контролюючим органом під час перевірки без будь-яких зауважень з цього приводу.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності, а саме, реалізації продукції (запчастин), придбаної у ФОП ОСОБА_4, позивачем надано до суду:

1) докази наявності приміщень для здійснення реалізації запчастин:

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12799295 від 07.12.2006 року (т.5 а.с.52) та свідоцтво від 01.12.2006 року (т.5 а.с.53), згідно яких ВКФ «Агромарін» належить нежитлова будівля магазину автозапчастин за адресою: Одеська обл., м.Одеса, Новомосковська дорога, буд.21-в загальною площею 235,4 кв.м;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №36857181 від 20.12.2012 року (т.5 а.с.50) та свідоцтво від 11.11.1998 року (т.5 а.с.51), згідно яких ВКФ «Агромарін» належить нежитлова будівля (магазин-офіс) за адресою: Одеська обл., м.Одеса, Новомосковська дорога, буд.23, загальною площею 169,7 кв.м (т.5 а.с.51);

2) докази подальшої реалізації запчастин (роздрібної та оптової), придбаних позивачем у ФОП ОСОБА_4:

- договір поставки товару №79 від 08.02.2018 року, укладений між ВКФ «Агромарін» (продавець) та КУ «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» (покупець), за умовами якого постачальник передав у власність покупця запчастини для трактора згідно з відповідною специфікацією (т.5 а.с.54-59);

- договір купівлі-продажу №1/2-16 від 01.05.2016 року, укладений між ВКФ «Агромарін» (постачальник) та філією «Одеський іподром» ДП «Конярство України» (покупець), за умовами якого постачальник передав у власність покупця запчастини до транспортних засобів (т.5 а.с.60-62);

- видаткові накладні, довіреності на отримання товару уповноваженим особами покупів від ВКФ «Агромарін» (т.5 а.с.63-68);

- фіскальні чеки, складені на контрольно-касовому електронному реєстраторі (т.6 а.с.84-127);

- відомості про реалізовану продукцію ТМЦ (звіти по клієнтам, звіти по продажам) за період червень 2016-червень 2018 року із зазначенням, зокрема, номенклатури товару, кількості товару, що отриманий від ФОП ОСОБА_4 та відповідно осіб (приватні особи, суб’єкти господарювання), яким реалізовані запчастини, отримані від ФОП ОСОБА_4, із зазначенням їх номенклатури, кількості, суми продажу (т.4 а.с.64-94, т.5 а.с.69-75).

При цьому, як зазначено представником позивача, обсяг доказів щодо подальшої реалізації позивачем придбаних у ФОП ОСОБА_4 запчастин, починаючи з жовтня 2016 року є дуже об’ємним, у зв’язку із чим підприємство надало такі документи не в повному обсязі, але в тому обсязі, який є достатнім для підтвердження обставин подальшої реалізації позивачем відповідних запчастин, які ним придбавались у ФОП ОСОБА_4

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом, спірні за актом перевірки суми за видатковими накладними, виданими ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 позивачем відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період (т.5 а.с.16-36, т.6 а.с.51-76).

Суд зазначає, що правові відносини щодо віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно з п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) (далі – Положення №318) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п.6 Положення №318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 Положення №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 10 Положення №318 визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно з п.11 Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, що діє з 2015 року) фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Пункт 138.2. цієї норми визначає, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

- на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

- на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою їх формування. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування таких витрат підприємства.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений в ст. 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Таким чином, витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв’язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що з боку позивача до суду надано належні докази фактичного отримання позивачем товарів (молочної сировини, запчастин) та використання цих товарів у власній господарській діяльності, та не погоджується із встановленими контролюючим органом порушеннями щодо заниження позивачем податку на прибуток по вказаним господарським операціям позивача з його контрагентами, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що акт перевірки в частині порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, взагалі не містить опису господарських операцій позивача із його контрагентами ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, у цій частині акту відсутні посилання на укладені договори з цими контрагентами та на виписані на їх виконання первинні та інші супутні документи, які надавались позивачем при проведенні перевірки.

Водночас, ні в акті перевірки, ні у відзиві на позов не міститься жодних зауважень як до договорів позивача, укладених із вказаними контрагентами, так і до виписаних на їх виконання первинних та інших супутніх ним документів.

Як зазначається у акті перевірки та у відзиві на позов, перевіркою встановлено, що ВКФ «Агромарін» віднесено до складу витрат придбання молока від ФОП ОСОБА_3 та витрат на придбання запчастин, отриманих від ФОП ОСОБА_4, що не підтверджені документами на доставку (перевезення) від постачальника до покупця на загальну суму 1418099 грн. без ПДВ.

Суд зазначає, що висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані лише відсутністю товарно-транспортних накладних на товари, придбані позивачем у ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, в частині ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на перевезення товару (молока), придбаного у ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, відповідно до умов договорів, укладених між ВКФ «Агромарін» та ФОП ОСОБА_3 на придбання молока, поставка проводиться автотранспортом покупця, приймання молока покупцем здійснюється на молочному пункті постачальника.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів, укладених між ВКФ «Агромарін» та ФОП ОСОБА_3 на придбання молока, позивачем надано до суду, а також було надано під час перевірки, спеціальні товарні накладні на перевезення молочної сировини, складені за формою №1-ТН (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 року №457 за період жовтень 2016 – грудень 2017 роки (т.1 а.с.241-250, т.2 а.с.1-181).

У вказаних спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини міститься, зокрема:

- інформація про кількість молочної сировини, яка відправлена та прийнята, якісні показники цієї продукції;

- дані про суб’єкта господарювання, який дозволив відпуск, здав та відправив молочну сировину (вантажовідправник - ФОП ОСОБА_3А.), дані про осіб, які здійснювали аналіз молочної сировини, дані про вантажоодержувача (ВКФ «Агромарін»), та осіб, які одержували матеріальні цінності (молочну сировину з боку ВКФ «Агромарін») - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які, як вже встановлено судом, є водіями на підприємстві позивача.

На підтвердження здійснення перевезення молока власними засобами позивача, окрім, вищевказаних спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, до суду з боку позивача також надано маршрутні листи автомобіля за період жовтень 2016 – грудень 2017 роки (т.2 а.с.182-250, т.3 а.с.1-88), які були надані й під час перевірки, та в яких зазначено:

- дати здійснення перевезень;

- дані про транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення;

- дані щодо водіїв - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які, як вже встановлено судом, є водіями на підприємстві позивача;

- маршрут (Одеса-Саврань-Одеса, Одеса-Кумари-Саврань-Одеса, та інш.);

- загальний пробіг в кілометрах по здійсненому маршруту, дані про витрати пального.

Як вже встановлено судом, у додатках 1 до вищевказаних договорів «графіки поставки молока» зазначається місце та пункт навантаження: Одеська область, Савранський район, місце та пункт прийому: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,23, виробничий цех покупця; у видаткових накладних, складених ФОП ОСОБА_3, зазначається місце їх складання: Одеська область, смт.Саврань, приймальний пункт.

На підтвердження наявності у позивача транспортних засобів, для здійснення перевезення товарів (молочної сировини), які зазначені в маршрутних листах, з боку позивача до суду надано: засвідчені копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.5 а.с.5-10) та довідку про власні транспортні засоби позивача, на яких здійснювалось перевезення молочної продукції від ФОП ОСОБА_3 у перевіряємий період (т.1 а.с.13).

Суд зазначає, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 року №457, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2015 року за 31581/28026 «Про затвердження форм первинного обліку та інструкцій щодо їх заповнення», затверджено в тому числі, спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС) та Інструкцію щодо її заповнення, п.4 якої визначено, що перевезення молочної сировини автомобільним транспортом здійснюється за наявності оформленої накладної.

Як вже встановлено судом, позивачем на виконання укладених договорів із ФОП ОСОБА_3 були виписані видаткові накладні, здійснена оплата коштів згідно з видатковими касовими ордерами, позивачем надані належні докази, що підтверджують оприбуткування цього товару на підприємстві позивача та його подальшого використання позивачем в межах здійснення його господарської діяльності з метою отримання прибутку.

З боку позивача на підтвердження здійснення перевезення молочної сировини від ФОП ОСОБА_3 були надані копії: спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, маршрутних листів автомобіля за період жовтень 2016 – грудень 2017 роки, докази наявності у позивача транспортних засобів та водіїв, для здійснення перевезення товарів (молочної сировини), які зазначені в маршрутних листах.

При цьому, як вже зазначено судом, жодних зауважень до таких документів, відповідачем ні в акті перевірки, ні у відзиві, ні під час розгляду справи, не зазначено.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що вищевказані докази у своїй сукупності, з урахуванням вищенаведених положень податкового та іншого законодавства, свідчать про отримання позивачем вищевказаного товару (молока, молочної сировини) та його використання у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд зазначає, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на прибуток або можливої фіктивності його постачальника, не наведено жодних доводів щодо розглядуваної операцій із ФОП ОСОБА_3, які б свідчили про відсутність розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект від цих операцій, тощо.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В свою чергу, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, на думку суду, є безпідставними, з огляду на наступне.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №П/811/2816/15.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортних накладних, враховуючи вищенаведене судом, зважаючи на ті первинні та супутні їм документи, які наявні у позивача, враховуючи, що перевезення здійснювалось власними засобами позивача, не може свідчити про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому.

Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17.

Також, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15, суд зазначив: «товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі».

Суд зазначає, що відсутність ТТН, не може бути самостійною підставою для того, щоб вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 14.02.2019 року по справі № 826/19419/13-а.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на вищенаведене судом, враховуючи викладені правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності вищенаведених у позивача документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності позивача, неподання до перевірки такого документа як товарно-транспортна накладна, - не може бути єдиною підставою для висновків, що такі господарські операції не відбувались фактично, та відповідно єдиною підставою для позбавлення позивача як платника податку права на віднесення сплачених сум до відповідних витрат підприємства.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, в частині ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на перевезення товару (запчастин), придбаних у ФОП ОСОБА_4В, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору, укладеного між ВКФ «Агромарін» та ФОП ОСОБА_4 поставка товару здійснюється транспортом постачальника (ФОП ОСОБА_4В.) на умовах DDP, місце поставки - склад Покупця: м.Одеса, Новомосковська дорога, 23, відповідно до Інкотермс - 2010 року, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Таким чином, обов’язок по транспортуванню придбаного позивачем у ФОП ОСОБА_4 товару (запчастин) був саме у ФОП ОСОБА_4

Як вже встановлено судом, позивачем на виконання укладеного договору із ФОП ОСОБА_4 були виписані видаткові накладні, здійснена оплата коштів згідно з видатковими касовими ордерами, позивачем надані належні докази, що підтверджують оприбуткування цього товару на підприємстві позивача та його подальшого використання позивачем в межах здійснення його господарської діяльності з метою отримання прибутку.

При цьому, як вже зазначено судом, жодних зауважень до таких документів, відповідачем ні в акті перевірки, ні у відзиві, ні під час розгляду справи, не зазначено.

Суд зазначає, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на прибуток або можливої фіктивності його постачальника, не наведено жодних доводів щодо розглядуваної операцій із ФОП ОСОБА_4, які б свідчили про відсутність розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект від цих операцій, тощо.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що вищевказані докази у своїй сукупності, з урахуванням вищенаведених положень податкового та іншого законодавства, свідчать про отримання позивачем вищевказаного товару (запчастин) та його використання у господарській діяльності позивача.

В свою чергу, з огляду на вищенаведені судом правові висновки Верховного Суду в частині відсутності товарно-транспортних накладних, зважаючи на наявність у позивача належних доказів на здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, на думку суду, є безпідставним.

Таким чином, з огляду на вищенаведене судом, враховуючи викладені правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності вищенаведених у позивача документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності позивача, неподання до перевірки такого документа як товарно-транспортна накладна, - не може бути єдиною підставою для висновків, що такі господарські операції з ФОП ОСОБА_4 не відбувались фактично, та відповідно єдиною підставою для позбавлення позивача як платника податку права на віднесення сплачених сум до відповідних витрат підприємства.

Враховуючи вищезазначене у своїй сукупності, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв’язок між фактом придбання позивачем товару та понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність господарських операції позивача щодо придбання товарів (молочної сировини) у ФОП ОСОБА_3 та придбання товару (запчастин) у ФОП ОСОБА_4 та їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Отже, суд вважає, що позивачем цілком правомірно у відповідності до ст.134 Податкового кодексу України віднесено спірні суми, сплачені в ціні придбаних товарів за вищевказаними договорами, укладеними із його контрагентами до складу витрат та порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено.

Таким чином, суд доходить висновку, що визначення відповідачем суми грошового зобов’язання з податку на прибуток позивачу є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

Враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з доводами позивача про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку із цим, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 року №0047621408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств» є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи у заявах по суті справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_19 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його рішення та відзив на позов, і не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги виробничо-комерційної фірми “Агромарін” підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви, що містить вимоги майнового характеру, у розмірі 5743,31 грн. (п’ять тисяч сімсот сорок три гривні 31 копійка) згідно платіжного доручення №7454 від 08.11.2018 року (т.1 а.с.5).

Таким чином, оскільки вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення судом задоволена, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 5743,31 грн.

11.03.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 76, 77, 90, 120, 139, 193, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву виробничо-комерційної фірми “Агромарін” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 року №0047621408 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.11.2018 року №0047621408.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь виробничо-комерційної фірми “Агромарін” (код ЄДРПОУ 13925644, адреса: Новомосковська дорога, 23, м.Одеса, 65031) судовий збір у розмірі 5743,31 грн. (п’ять тисяч сімсот сорок три гривні 31 копійка), сплачений згідно платіжного доручення №7454 від 08.11.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.03.2019 року

Суддя О.М. Соколенко

.