Рішення № 80476491, 14.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 р. № 400/393/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54050

до відповідача:Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001 Старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3, вул. Океанівська, 1-а, м. Миколаїв, 54052

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_4, пр-т. Центральний, 265, кв. 121, м. Миколаїв, 54003

про:визнання протиправною та скасування постанови від 05.11.2018 № 21074592,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління ДВС ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача старший державний виконавець Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про накладання штрафу від 05.11.2018 ВП № 21074592.

Ухвалою від 26.02.2019 старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що до позивача застосована відповідальність у вигляді накладення штрафу за несплату заборгованості зі сплати аліментів за три роки відповідно до абзацу 3 ч. 14 ст. 71 Закону України “Про виконавче провадження”. Проте, міра впливу - накладення на боржника штрафу у зв'язку із заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки і в подальшому у разі збільшення розміру заборгованості боржника - за один рік, запроваджена Законом України № 2475- VIII від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018. Також позивач зазначив, що закони та інші правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки боржником добровільно аліментні зобов'язання не виконувалися, тому постанова про накладення штрафу прийнята правомірно.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

17.09.2018 начальником відділу Єланецького РВ ДВС у Миколаївській області була винесена постанова про передачу для виконання до Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виконавчого провадження № 21074592 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 13-252 від 29.08.2000. виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? від усіх видів заробітку (доходу) боржника і до повноліття дитини.

Станом на 19.10.2018 заборгованість позивача по сплаті аліментів складала 24936,13 грн.

24.10.2018 старшим державним виконавцем Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження № 21074592 до примусового виконання.

Заборгованість станом на 19.10.2018 у сумі 24936,13 перевищує суму відповідних платежів за три роки, тому 05.11.2018 відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України №1404-VIII “Про виконавче провадження” державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу на користь стягувача у розмірі 12468,06 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою щодо накладення штрафу, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до с. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018, який набрав законної сили з 28.08.2018.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.02.2017 у справі №6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

З огляду на зазначені вище обставини, притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірним, оскільки позивач не міг передбачити настання цієї відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування постанови державного виконавця про накладення на позивача штрафу в розмірі 12468,06 грн.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тому позов належить задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54050, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління ДВС ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001), старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 (вул. Океанівська, 1-а, м. Миколаїв, 54052) задовольнити.

2. Скасувати постанову від 05.11.2018 року ВП № 21074592.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Корабельного відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Океанівська, 1-а, м. Миколаїв, 54052, ідентифікаційний код 34993136) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54050, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № 77187 від 08.02.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко