Рішення № 80476226, 04.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1395/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Шеховцової А.С.,

та представників сторін:

від позивача – не прибув,

від відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 № Ф-865-17 та від 15.11.2017 № Ф-865-17 ,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_2В.) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 № Ф-865-17 на суму 29658,80 грн (а.с. 29).

Ухвалою суду від 03.11.2017, після виправлення недоліків у позовній заяві, було відкрито провадження у справі (а.с. 1).

05.12.2017 позивач збільшила позовні вимоги, додатково просила скасувати вимогу від 15.11.2017 Ф 865-17 на суму 30544,80 грн, у тому числі штраф в сумі 170,00 грн (а.с. 35-38).

Позивач вважає, зазначені вимоги протиправними з огляду на те, що вона взята на облік як платник єдиного внеску ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області та на момент реєстрації і на час формування оскаржуваних вимог мала реєстрацію на території, яка відноситься до території проведення антитерористичної операції. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких зазначено м. Сєвєродонецьк Луганської області. Також зазначила, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» позивач на час проведення АТО звільнений від обов’язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У поясненнях від 07.12.2017 та від 17.12.2018 додатково зазначила, що до оскаржених вимог входить сума боргу раніше зазначена у вимозі від 14.11.2013 № Ф-565/565, яка в свою чергу була оскаржена у досудовому порядку без позитивного результату для Позивача. Із посиланням на вимоги п. 7 розділу VІ Інструкції № 449 зазначила, що сума боргу за наступний базовий період після проходження процедури узгодження та оскарження подається до органу державної виконавчої служби або органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (а.с. 60, 193).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано вимогу від 09.08.2017 «Ф» №865-17 про сплату єдиного внеску в частині періодів: квітень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, квітень-грудень 2016 року, січень-червень 2017 року в сумі 24784,12 грн та вимогу від 15.11.2017 «Ф» №865-17 про сплату єдиного внеску в частині періодів: липень-вересень 2017 року в сумі 1056,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 75-77, 120-122).

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 02.10.2018 частково задоволено касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області, скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, справу № 812/1395/17 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 174-179).

Верховний суд зазначив про відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, необхідність з’ясування періодів та сум боргу до квітня 2014 року та сплати суми нарахованого штрафу.

26 листопада 2018 року з Верховного суду на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/1395/17 за позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 № Ф-845-17 на новий судовий розгляд.

Ухвалою суду від 03.12.2018 прийнято адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено справу до слухання у підготовчому засіданні (а.с. 186-187).

17.12.2018 Позивач надав додаткові пояснення, за змістом фактично тотожні поясненням від 07.12.2017 (а.с. 60, 193).

17.12.2018 Відповідач надав відзив на позовну заяву разом із розрахунком боргу за вимогою від 15.11.2017, розрахунок внеску в розмірі 24784,12 грн, інтегровані картки Позивача за 2013-2017 роки (а.с. 197-207).

22.01.2018 Позивач надала відповідь на відзив, у якій навела нормативне обґрунтування позову (а.с. 218).

29.01.2019 було закрито підготовче провадження в адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду (а.с. 222).

20.02.2019 Відповідач на виконання вимог суду надав інформацію щодо боргу, який виник за час перебування Позивача на обліку в пенсійному фонді (а.с. 225-234).

25.02.2019 Позивач надала додаткові пояснення, у яких просила скасувати вимоги Відповідача у зв’язку зі сплатою штрафу за рішенням № 913, проходженням процедури узгодження за вимогою від 14.11.2013 та розглянути справу за її відсутності (а.с. 238).

Позивач у судове засідання 04.03.2019 не прибув, повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 238).

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволені позову з підстав зазначених у відзиві.

З урахуванням вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 90 КАС України, суд встановив наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.06.2004, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, місце проживання фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 (а.с. 71-72).

ФОП ОСОБА_2 у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

09.08.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-865-17, за якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 31.07.2017 у позивача становить 29658, 80 грн, від 15.11.2017 № Ф-865-17 на суму 30544,80 грн, у тому числі штраф в сумі 170,00 грн та недоїмка за наступний квартал після вимоги від 09.08.2017 (а.с. 8, 39)

Зазначені вимоги є предметом спору у справі.

Згідно з інформацією, зазначеною в картці розрахунку платника фізичної особи, складеної фахівцями пенсійного фонду за період адміністрування зазначеного внеску з 01.01.2011 по 30.09.2013 заборгованість склала 10970,00 грн, у тому числі штраф застосований рішенням від 16.04.2013 № 913 (а.с. 229-230).

Штраф у розмірі 170,00 грн виник за перший квартал 2013 року (а.с. 229 зворотній бік), та був сплачений 25.04.2013 (а.с. 195).

Відповідач стверджує, що сплата боргу в розмірі 170,00 грн, направлена останнім на погашення поточної заборгованості в порядку черговості, таким чином загальний борг станом на 30.09.2013 становить 10970,00 грн.

Згідно із інформацією, зазначеною у розрахункових картках та інтегрованій картці Позивача борг за 2011 рік склав 4010,30 грн (а.с. 234), за 2012 рік склав 4572,42 грн (а.с. 233 зворотній бік), за 2013 рік склав за І-ІІ квартал по 1194,03 грн (а.с. 232, 233).

Таким чином, за 2011 – 2013 рік до передачі на облік з пенсійного фонду до ДФС борг склав 10970,00 грн з урахуванням штрафу, сплаченого та зарахованого в погашення боргу (а.с. 229).

14.11.2013 Відповідачем було винесено вимогу від 14.11.2013 Ф-565/565 на суму 12164,81 грн, з яких недоїмка 11994,81 грн, штраф – 170,00 грн (а.с. 62)

Вимога від 14.11.2013 Ф-565/565 була оскаржена Позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 13.03.2014 № 1502/Т/99-99-10-01-07-15 підтримані раніше прийняті рішення органів Міндоходів та відмовлено у задоволені скарги Позивача про скасування вимоги про сплату боргу від 14.11.2013 Ф-565/565 на суму заборгованості 12164,81 грн (а.с. 63-64).

Після передачі повноважень адміністрування єдиного внеску від пенсійного фонду до органів доходів і зборів Відповідач продовжував нараховувати борг зокрема за IV-й квартал 2013 року борг - 1218,67 грн, та І-й квартал 2014 року - 1267,95 грн загальна сума до 01.04.2014 склала 13457,40 грн, який до 31.07.2017 склав 29658,80 грн (а.с. 48-55, 199-206). Розрахунок наведений у тому числі у відповіді Відповідача від 09.10.2017 (а.с. 17-18).

15.11.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-865-17, за якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 15.11.2017 у позивача становить 30714,80 грн (борг станом на 31.07.2017 в сумі 29658,80 грн + 1056,00 грн наступний квартал (а.с. 39, 200)

Позивач 22.09.2017 звернулась до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску (а.с. 10).

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийняті протиправно, оскільки позивач звільнений від обов’язку нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок на період до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану а наявний раніше борг узгоджений та не може входити до оскаржених вимог.

22.09.2017 позивач звернулась до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску (а.с. 10).

09.10.2017 Відповідачем відмовлено у задоволені заяви Позивача від 22.09.2017 про звільнення від сплати єдиного внеску за період АТО (а.с. 17-18).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), який набрав чинності з 15.10.2014, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464-VI, а саме: підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону № 2464-VI з 13.03.2015) такого змісту: 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Як зазначено у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність.

Місто Сєвєродонецьк Луганської області, на території якого розташовані Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління ДФС у Луганській області, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірні вимоги сформовані 31.07.2017 та 15.11.2017 відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, спірні вимоги про сплату боргу за період проведення антитерористичної операції є протиправними на момент їх формування.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Таким чином, суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов’язковою умовою для звільнення від обов’язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

У даній справі предметом оскарження є вимоги про сплату боргу від 31.07.2017 та від 15.11.2017, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТТП судом не перевіряється.

Заява про звільнення від обов'язку сплати єдиного внеску подається платником до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Аналізуючи вищенаведену законодавчу норму, суд дійшов висновку про те, що приписи пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Оскільки на даний час антитерористична операція не закінчена, заява про звільнення від обов'язку сплати єдиного внеску подана позивачем в межах, встановлених законодавством.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що до позивача застосовуються положення пункту 9-4 № 2464 щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює посилання позивача про неможливість формування та направлення Вимоги щодо боргів, які виникли до 01.04.2014 у зв’язку із відмовою у задоволені у до судовому порядку розглядом скарги на вимогу № Ф 565/565 від 14.11.2013.

На момент прийняття рішення за скаргою на вимогу від 14.11.2013 № Ф 565/565 Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування діяла в редакції наказу Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 № 455 (далі - Інструкція наказ № 455)

Пункт 6.9 Інструкції в редакції наказу № 455 був викладений в наступній редакції: якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу. Таким чином, подання вимоги на різницю між узгодженою сумою та сумою зростання боргу стосується обов’язку подання до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України та не стосується прав визначення боргу платника внеску.

Таким чином, за період з 01.01.2011 до 01.04.2014 борг Позивача склав 14651,43 грн з розрахунку 10970,00 грн (борг за період адміністрування пенсійним фондом з урахуванням штрафу в суме 170,00 грн, сплаченого, але зарахованого в погашення боргу а.с. 229) + 1218,67 грн (борг за IV-й квартал 2013 року а.с. 199) + 1267,95 грн (борг за І-й квартал 2014 року а.с. 199) = 13457,40 грн борг станом на 01.04.2014.

29658,80 грн (борг за вимогою від 09.08.2017 № Ф-865-17 станом на 31.07.2017 а.с. 8) - 13457,40 грн (борг станом на 01.04.2014) = 16201,40 грн (безпідставно нарахований борг за період антитерористичної операції).

30714,80 грн (борг за вимогою від 15.11.2017 № Ф-865-17 станом на 15.11.2017 а.с. 39, 200) - 13457,40 грн (борг станом на 01.04.2014) = 17257,40 грн (безпідставно нарахований борг за період антитерористичної операції).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню за період нарахування боргу починаючи з 01.04.2014 у відповідних сумах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 09.08.2017 № Ф-865-17 та від 15.11.2017 № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 31.07.2017 в сумі 16201,40 грн та за період з 01.04.2014 по 30.09.2017 в сумі 17257,40 грн є протиправним та підлягають частковому скасуванню.

Питання щодо судового збору не вирішується, оскільки було вирішено при первісному розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце реєстрації: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 17 А, кв. 60, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Луганській області (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 № Ф-845-17 та від 15.11.2017 № Ф-865-17 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 09.08.2017 № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 31.07.2017 в сумі 16201 (шістнадцять тисяч двісті одна) гривня 40 копійок.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 15.11.2017 № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 30.09.2017 в сумі 17257 (сімнадцять тисяч двісті п’ятдесят сім) гривень 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_3