Рішення № 80476093, 15.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 року справа № 1140/3324/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Брегея Р.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (в порядку письмового провадження) у м.Кропивницький адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – Управління) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з заявою до відповідача про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення до страхового стажу періоду роботи з липня 2004 року до травня 2008 року.

Водночас, просила суд зобов’язати Управління вчинити вказані дії.

У позовній заяві зазначає, що у згаданий період часу працювала у ДП «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» (далі – Підприємство), отримуючи заробітну плату.

Вважає, що несплата страхувальником страхових внесків з її заробітної плати не позбавляє права на включення певного періоду праці до страхового стажу.

Управління заперечило стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.30-31).

Стверджує, що підставою відмови зарахування трудового стажу до страхового стала несплата Підприємством страхових внесків за певний період часу.

Водночас, повідомило суд, що до відкриття провадження у справі до страхового стажу включено період роботи у Підприємстві з липня 2004 року по червень 2007 року, оскільки страхувальник сплатив страхові внески.

05 березня 2019 року суд прийняв ухвалу про розгляд і вирішення справи в порядку письмового провадження (а.с.54-55).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, Підприємство підтвердило, що в період з липня 2004 року по травень 2008 року (окрім жовтня 2006 року) ОСОБА_1 перебувала з ним у трудових обов’язках та здійснювалось утримання страхових внесків з її заробітної плати (а.с.17).

Підприємство перебуває тривалий час у стані ліквідації.

Станом на жовтень 2018 року юридична особа не сплатила Управлінню страхові внески за спірний період.

26 жовтня цього ж року відповідач сповістив позивача про неможливість зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу, оскільки Підприємство не сплатило страхові внески (а.с.16).

01 грудня 2018 року Управління зарахувало до страхового стажу період з липня 2004 року до червня 2007 року на підставі сплати Підприємством страхових внесків (а.с.56-57).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні з 16 жовтня 2011 року (а.с.30-31).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, на час прийняття судом рішення спірним періодом є період з липня 2007 року по травень 2008 року.

Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон) (в редакції на час виходу позивача на пенсію).

У розумінні приписів статті 1 Закону Підприємство – страхувальник, а позивач – застрахована особа.

Приписами частини 1 статті 24 Закону встановлено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, трудовий стаж стає страховим виключно за умови сплати страхових внесків.

У даному випадку обов’язок їх утримання і сплати покладався на Підприємство, що встановлено приписами частини 1 статті 14 Закону.

Згідно приписів частини 1 статті 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Таким чином, Підприємство – платник страхового внеску, який утримується з доходу позивача, котра є застрахованою особою.

Тому, працедавець, сплачуючи страхові внески працівника в силу приписів Закону, діє в його інтересах та від його імені, бо вони обчислюється, утримуються з його доходу.

У такому випадку застрахована особа повинна мати право контролювати дії страхувальника стосовно нарахування і сплати страхових внесків, оскільки від правильності таких дій залежить право на отримання пенсії у належному розмірі.

Законодавець, розуміючи це, наділив її таким контролем.

Відповідно до приписів частини 1 статті 16 Закону застрахована особа має право: отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Отже, Закон надав право застрахованій особі звертатися до суду з позовом до страхувальника про сплату страхових внесків з її доходу до Пенсійного фонду України.

Таке право захищає право працівника на віднесення трудового стажу до застрахованого і доводить, що обов’язковою умовою для його зарахування є сплата страхових внесків.

Невиконання ж Підприємством обов’язку щодо сплати страхових внесків не позбавляло позивача права самостійно їх сплатити або звернутися до суду з заявою до страхувальника про їх сплату до Пенсійного фонду України.

Приписами частини 10 статті 20 Закону встановлено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Розуміючи, що страхові внески сплачує працедавець в силу приписів Закону, законодавець абсолютно логічно поклав відповідальність за несвоєчасну і неповну сплату на нього.

Мова йде про штрафні санкції.

Неналежне виконання ж працедавцем таких обов’язків жодним чином не доводить, що страховий внесок треба вважати сплаченим.

Підприємство визнає, що не сплатило страхові внески ОСОБА_1 у повному обсязі.

Його ж несплата не дає Пенсійному фонду України право віднести період праці до страхового стажу.

Такий правовий висновок суду є відхиленням від правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №482/434/17 (а.с.58-60).

Справа, в якій Верховний Суд зробив правовий висновок, подібна даній.

Висновок Верховного Суду.

«Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивачки періодів її роботи.»

Верховний Суд України не аналізував у сукупності приписи статей 16, 20 та 24 Закону.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.

У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.

Цим правом суд і скористався.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2