Рішення № 80475935, 14.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року № 320/13/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України про стягнення заборгованості,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1А.) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі – відповідач або ДП “Украерорух”), третя особа, що не заявляє самостійних вимог Міністерства оборони України (далі – третя особа або Міноборони України) в якому позивач просить суд стягнути одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, у розмірі 116 375,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 % від грошового забезпечення за кожен календарний рік служби, тобто за 25 повних років військової служби, в розмірі 116375,00 грн. У зв’язку з невиплатою зазначеної допомоги позивач звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з вимогою здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 116375,00 грн. Проте відповідач, листом від 08.10.2018 відмовив ОСОБА_1 у виплаті вказаної допомоги, мотивуючи цю відмову тим, що така виплата має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, призначених на утримання Збройних Сил України.

На думку позивача така відмова є неправомірною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.02.2019 від представника Міноборони України через службу діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства. Стверджував, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

13.02.2019 від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 % від грошового забезпечення за кожен календарний рік служби повинна бути нарахована та виплачена при звільнені позивача з військової служби Міністерством оборони України за рахунок коштів Державного бюджету України. Зазначає, що Украерорух є державним комерційним підприємством, яке не отримує кошти ні з державного, ні з будь-якого місцевого бюджету.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

06.03.2019 представником позивача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд адміністративної справи №320/13/19 у порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи просили суд клопотання про розгляд справи в порядку письмового вирішити на розсуд суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є полковником у відставці, під час проходження військової служби в Збройних Силах України на виконання наказу ОСОБА_2 оборони України від 19.10.1999 № 600 був відряджений із залишенням на військовій службі до ДП “Украерорух”.

На підставі наказу ОСОБА_2 оборони України № 320 від 15.04.2010 наказом генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14.05.2010 № 273/о позивач звільнений з військової служби у запас з посади провідного інженера групи з функціонування та розвитку об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України відділу з організації та використання повітряного простору ДП “Украерорух” відповідно до п. “б” ч. 6 ст. 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (за станом здоров’я) (а.с.12).

На день звільнення з військової служби вислуга років позивача у Збройних Силах України становила: календарна - 25 років 08 місяців, пільгова – 26 років 06 місяців.

Відповідно до довідки ДП “Украерорух” від 13.09.2010 № 10.1-823 розмір грошового забезпечення позивача на момент звільнення становив – 14 119,20 грн. (а.с.13).

При звільненні з військової служби позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто за 25 повних років військової служби у розмірі – 116 375,00 грн. (9310,00 грн. х 50 % х 25), у зв’язку з чим позивач 10.09.2018 звернувся до ДП “Украерорух” із заявою про виплату вказаної одноразової грошової допомоги.

Листом від 08.10.2018 № 1.26.2-4800 відповідач відмовив позивачу у вказаній виплаті, зазначивши в обґрунтування своєї відмови про те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та п. 4 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, призначених для утримання Збройних Сил України. Оскільки ДП “Украерорух” не отримує кошти з державного бюджету України, то відповідно не може здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги, а відтак позивачу необхідно звернутися до Міністерства оборони України (а.с. 15).

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній на час звільнення позивача) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно ч. 9 ст. 6 Закону № 2232-ХІІ від 25.03.1992 “Про військовий обов’язок і військову службу” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Нормами абз.абз. 4, 5 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Так, згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ виплата зазначеної в ч.ч. 1 та 2 цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Частиною 5 ст. 9 зазначеного Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови Кабінету ОСОБА_2 України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” від 17.07.1992 № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених п. 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету ОСОБА_2 України “Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України” від 19.07.1999 № 1281 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 07.02.2001 № 104 “Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ” (далі – Постанова № 104).

При цьому фінансування витрат на утримання підрозділів системи має здійснюватись за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до абз. 5 п. 1 Постанови № 104 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” відповідно до пп. 4. пп. 2.1.1.2 пп. 2.1.1 п. 2.1 глави 2 цієї Інструкції.

З наведених норм убачається, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міністерство оборони України, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП “Украерорух”, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів ДП “Украерорух”.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП “Украерорух”, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

Вказана правова позиція також викладена і в постанові Верховного суду України від 15.07.2014 №21-270а14, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскільки відповідно до довідки ДП “Украерорух” від 17.05.2010 № 10.1-494 розмір грошового забезпечення на момент звільнення позивача становить 9310,00 грн., то одноразова грошова допомога позивачеві повинна бути виплачена у сумі – 116375,00 грн. (9310,00 грн. х 50 % х 25).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі – 116 375,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73 – 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (а/с 115, аеропорт, м. Бориспіль-1, Київська обл.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1, вул. Європейська, 27-1, м. Бориспіль, Київська обл., 08301) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 років служби в розмірі 116 375,00 грн. (сто шістнадцять тисяч триста сімдесят п’ять гривен 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 14.03.2019.

Суддя Я.В. Горобцова