Рішення № 80475687, 11.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2019 року 12 год. 16 год.Справа № 280/5513/18 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А., та сторін

від позивача: адвокат ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну спрау

за позовом: ОСОБА_3 (69118, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1)

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 19 протоколу засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №104 від 26 жовтня 2018 року;

- зобов’язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності 3 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у травні 2017 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІІ групи інвалідності. Зазначає, що він у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням відповідача позивачу було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 27.12.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

В межах встановленого строку позивачем виконані вимоги ухвали суду від 27.12.2018.

Ухвалою суду від 11 січня 2018 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 04.02.2019 о/об 16 год. 30 хв.

Представником відповідача через канцелярію суду (вх. №4381) в якому відповідач вважає, що дії відповідача є правомірними, у відповідності до норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» №975 від 25.12.2013. Вважає вимоги позивача необґрунтованими, просить суд відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відкладено судове засідання на 11.03.2019 о/об 11 год. 00 хв.

В судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30 травня 2017 року ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії АВ №0825744.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України № 778 від 07 березня 2017 року у позивача підтверджено поранення голови, лівої нижньої кінцівки, ампутація 5-го пальця правої кисті, контузія головного мозку у 1984 році, поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач звертався до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до МО України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975.

У грудні 2018 року він отримав витяг з протоколу засідання комісії МОУ № 104 від 26 жовтня 2018 року відповідно якого йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу встановлено понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України у Рішенні від 11.10.2005р. №8-рп/2005 визначив, що: "зміст прав і свобод людини це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики".

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 2011-ХІІ ) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 8 статті 16-3 вказаного Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9. ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі – Порядк №975), передбачено, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

За правилами пункту 3 означеного Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (30.05.2017), а саме: Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності (15.02.2017), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ст.16, застосований судом першої інстанції)

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві (п.6, на який посилається відповідач).

Відповідно до ст.5 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Армії й Флоту.

Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 встановлено види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Приймаючи до уваги, що позивач за умовами виконання ним військового обов'язку перебував на строковій військовій службі в розумінні наведеного Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати п.6 ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ.

За змістом наведеної вище норми п.6 ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві,

або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Отже, умова, за якої право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає, полягає в обмежені проміжком часу (три місяці від дня звільнення зі служби) виключно у випадку встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі ж встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, одноразова грошова допомога призначається незалежно від часу звільнення зі служби.

Таким чином, рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачеві інвалідності у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з тих підстав, що інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, не відповідає наведеним правовим нормам, є протиправним.

З приводу посилання відповідача на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 стосовно застосування положень ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, суд зазначає, то такий висновок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки стосується норми ч.6 ст.16 Закону № 2011-ХІІ в редакції, що діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014.

В даному ж випадку на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги - встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (30.05.2017) вказана права норма зазнала змін і має застосовуватися в редакції з 01.01.2017.

Згідно з ч.6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 806/986/16.

Таким чином, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення.

В даному випадку відповідачем за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, при цьому не призначення позивачу такої допомоги, як встановлено вище, здійснено відповідачем всупереч вказаним вище вимогам чинного законодавства України, а тому такі дії є протиправними.

За правилами ч.2 ст.16-2 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп.3 п.6 Порядку № 975 військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було необґрунтовано та безпідставно прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну грошову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду із даним позовом, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (69118, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати пункт 19 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022) з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №104 від 26 жовтня 2018 року.

Зобов’язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022) призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності 3 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі 70 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі складено та підписано суддею 15.03.2019.

Суддя Р.В. Сацький