Рішення № 80475676, 15.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2019 року Справа № 280/5009/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сіпака А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Розівської дослідної станції державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Академічна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00496722)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, вул. Північне шосе, буд. 25, м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2018 року Розівська дослідна станція державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (надалі по тексту - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (надалі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 1684/577/АВ/П/ПТ/ТД – ФС від 25.09.2018 в розмірі 335070,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем допущено порушення «на протязі 2017 року три особи допущено до роботи без укладання трудового договору», а саме ч. 1 ст. 24 КЗпП України, про що складено Акт № ЗП1684/577/АВ від 04.09.2018. На підставі Акту відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень до 17.10.2018 № ЗП1684/577/АВ/П від 17.09.2018.

25.09.2018 постановою № ЗП1684/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, керуючись ст.. 259 КЗпП України, ст.. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на позивача було накладено штраф у розмірі 335070 грн.

Підставою для застосування штрафу став акт, яким зафіксовано орушення ч. 1 ст. 24 КЗпП України, а саме: на протязі 2017 року три особи допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ст. 24 ЗЗпП України, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати, оскільки у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 містяться ознаки притаманні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманими працівниками, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат. Крім того, було порушено право позивача на подання та розгляд зауважень до акту, неврахування аргументів, ненадання обгрунтованої письмової відповіді на зауваження.

Ухвалою від 03.12.2018 провадження в даній адміністративній справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.12.2018.

Ухвалою від 27.12.2018 підготовче засідання було відкладено на 31.01.2019.

18.01.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому він не згодний з позовними вимогами та просить у їх задоволенні відмовити. На обгрунтування своєї позиції зазначає, що позивач допустив до виконання роботи працівників без укладення з ними трудових договорів, що є порушенням вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, тому відповідачем за порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України правомірно, оскаржуваною постановою, у відповідності до статті 265 вказаного Кодексу, застосовано штраф.

У своїй відповіді на відзив позивач не згодний з позицією відповідача, оскільки відповідачем не було надано доказів до суду, які б підтверджували б недійсність цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та фізичними особами. Крім того, відповідачем не була надана вмотивована відповідь на зауваження до акту інспекційного відвідування.

Ухвалою суду від 31.01.2019 строк проведення підготовчого провадження було продовжено та відкладено підготовче засідання на 04.03.2019.

Ухвалою суду від 04.03.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 04.03.2019.

Представником позивача та представником відповідача були подані клопотання про розгляд справи, призначеної на 04.03.2019 у письмовому провадженні. На задоволенні позовних вимог представник позивача наполягає.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.08.2018 відповідачем на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування від 27.08.2018 за № 1349 було виписано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) № 695.

В період з 31.08.2018 по 04.09.2018 відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП1684/577/АВ від 04.09.2018.

В Акті інспекційного відвідування № ЗП1684/577/АВ від 04.09.2018 зафіксовано, що на протязі 2017 року три особи допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ст. 24 КЗпП України, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Листом від 07.09.2018 позивачем на адресу відповідача було надано свої заперечення, в яких він не погоджується з виявленими порушенням в ході інспекційного відвідування.

Листом від 12.09.2018 керівника закладу було повідомлено, що зауважень до акту не надходило, а були надані лише заперечення. Порушення, що викладені в акті були зроблені на підставі наданих документів під час проведення інспекційного відвідування.

У зв’язку з проведеним інспекційним відвідуванням та зафіксованим порушенням відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП1684/577/АВ/П від 17.09.2018, яким зобов’язано керівника закладу усунути виявлене порушення до 17.10.2018.

Керівника закладу листом від 14.09.2018 № 08/034-06/7077 було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 25.09.2018.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1684/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.09.2018 було накладено на Розівську дослідну станцію державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України штраф у розмірі 335070 грн.

Вирішуючи спір щодо законності постанови, суд виходить з того, що дане рішення прийнято за наслідками здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Судом встановлено, що між позивачем (далі Замовник) та ОСОБА_2 (далі Виконавець) укладені трудову угоду (цивільно-правового характеру) від 03.01.2017 з Додатковою угодою від 04.01.2017 на строк до 30.11.2017, за умовами котрої Виконавець бере на себе зобовязання надавати Замовнику послуги по забезпеченню виконання будівельно – монтажних робіт, перелік яких вказаний в угоді. Відповідно до абз. 2 п. 1.1 Угоди виконавець виконує послуги на свій ризик, самостійно організовує її виконання. Пунктом 2.1 визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 100,00 грн. за кожну відпрацьовану годину. Відповідно до п. 3.2 Угоди відповідальність за додержання умов техніки безпекита праці при виконанні робіт несе виконавець.

За Угодою від 03.01.2017 ОСОБА_2 були надані послуги: у січні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 07.02.2017 на суму 7000 грн.; у лютому 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 07.03.2017 на суму 7000 грн.; у березні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 04.04.2017 на суму 700 грн.; у квітні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 03.05.2017на суму 7000 грн.; у травні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 31.05.2017 на суму 8750 грн.; у червні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 30.06.2017 на суму 8400 грн.; у липні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 31.07.2017 на суму 9100 грн.; у серпні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 04.09.22017 на суму 8050 грн.; у вересні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 03.10.2017 на суму 9100 грн.; у жовтні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 31.10.20117 на суму 7700 грн.; у листопаді 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 16.11.2017 на суму 7700 грн., за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 30.11.20117 на суму 7700 грн.

03.07.2017 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено трудову угоду (цивільно-правового характеру) та Додаткову угоду від 04.07.2017 відповідно до умов якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання надати наступні послуги: оброблення, узагальнення, систематизація та зведення технічної документації по нерухомому майну опитної станції для проведення реєстрації. Відповідно до п. 5.1 Угоди строк дії до 03.08.2017. пунктом 2.1 Угоди передбачено, що Замовник виплачує Виконавцю винагороду у розмірі 5000 грн.

За Угодою від 03.07.2017 ОСОБА_2 була виконана робота за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 02.08.2017 на суму 5000 грн.

Судом установлено, що 03.01.2017 між позивачем (далі Замовник) та ОСОБА_1 (далі Виконавець) укладено трудову угоду (цивільно – правового характеру) на строк до 31.10.2017, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання надати послуги науково – дослідницькогооо характеру в сфері агрономії. Відповідно до абз. 2 п. 1.1 виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує її виконання. Пунктом 2.1 визначено, що вартість послуг складає 350 грн. за 1 годину, без врахування послуг з апробації насіннєвих посівів. Облік кількості годин ведеться виконавцем самостійно. Обсяг наданих послуг за календарний місяць складає – 10 годин. Вартість послуги з апробації насіннєвих посівів складає: за одну культуру площею до 200 га- 5000 грн. Обсяг наданих послуг (в годинах і культурах) підраховується виконавцем за підстумком календарного місяця. Оплата здійснюється за підсумком календарного місяця, після підписання акта здачі – прийомки наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця чи видачі грошових коштів в касі Замовника. Відповідно до п. 3.2 Угоди відповідальність за додержання умов техніки безпеки та праці при виконанні робіт несе Виконавець.

За Угодою від 03.01.2017 ОСОБА_1 були надані послуги: у січні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 07.02.2017 на суму 3500 грн.; у лютому 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 07.03.2017 на суму 3500 грн.; у березні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 04.04.2017 на суму 3500 грн.; у квітні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 03.05.2017 на суму 3500 грн.; у травні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 31.05.2017 на суму 3500 грн.; у червні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 30.06.2017 на суму 3500 грн.; у липні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 31.07.2017 на суму 3500 грн.; у серпні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 04.09.2017 на суму 3500 грн.; у вересні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 03.10.2017 на суму 3500 грн.; у жовтні 2017 року за актом здачі – прийомки виконаних робіт 31.10.2017 на суму 3500 грн.; у серпні були надані послуги з апробації насіннєвих посівів кукурудзи за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 02.08.2017 на суму 5000 грн.

Судом також досліджено довідку про роботу, видану Державною установою Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України від 23.10.2018 № 818, про те, що основнним місцем роботи у 2017 році ОСОБА_1 було в Інституті зернових культур Національної академії аграрних наук України.

Судом становлено, що 03.01.2017 між позивачем (далі Замовник) та ОСОБА_3 (далі Виконавець) укладено Договір № 1 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобовязується надати замовнику послуги з обробки даних та консультаційно – інформативні послуги, а саме: надання консультацій з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, складання податкової та фінансової звітності, інші консультаційні послуги, обробка статистичних та/або облікових даних за запитами замовника, складання в папки та зшивання первинних паперових і статистичних документів і звітів. Відповідно до п. 9.1 Договору строк його дії до 31.12.2017. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що вартість послуг виконавця за 1 годину часу складає 150 грн. Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим Договором виконавець несе відповідальність згідно чинного законодавства у розмірі 10% вартості наданих послуг в поточному періоді за відповідним актом протягом терміну дії цього договору.. Згідно з п. 6.2 Договору замовник несе відповідальність за достовірність, повноту і відповідність законодавству України інформації, представленої виконавцю в ході надання останнім послуг згідно з умовами Договору.

За Договором № 1 від 03.01.2017 виконавцем були надані послуги Замовнику: у січні 2017 року за актом наданих послуг від 07.02.2017 на суму 8250 грн.; у лютому 2017 року за актом наданих послуг від 07.03.2017 на суму 6600 грн.; у березні 2017 року за актом наданих послуг від 04.04.2017 на суму 6600 грн.; у квітні 2017 року за актом наданих послуг від 03.05.2017 на суму 7642 грн.; у травні 2017 року за актом наданих послуг від 31.05.2017 на суму 6600 грн.; у червні 2017 року за актом наданих послуг від 30.06.2017 на суму 6600 грн.; у липні 2017 року за актом наданих послуг від 31.07.2017 на суму 6854 грн.; у серпні 2017 року за актом наданих послуг від 04.09.2017 на суму 6600 грн.; у вересні 2017 року за актом наданих послуг від 03.10.2017 на суму 6600 грн.; у жовтні 2017 року за актом наданих послуг від 31.10.2017 на суму 6600 грн.; у листопаді 2017 року за актом наданих послуг від 30.11.2017 на суму 6600 грн.; у грудні 2017 року за актом наданих послуг від 21.12.2017 на суму 6600 грн.

Відповідно до наданої до суду Довідки Комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 «Сонечко» Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області № 172 від 23.10.2018 ОСОБА_3 в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 працювала в цьому закладі за основним місцем роботи на посаді сторожа.

Судом також встановлено, що 29.06.2017 між позивачем (Замовником) та ОСОБА_3 (Виконавцем) було укладено Договір про виконання робіт (надання послуг) № 2 та Додаткову угоду від 30.06.2017, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобовязання виконати роботи (надати послуги) з проведення сортового прополювання насіннєвої кукурудзи на ділянках гібридизації, строк дії Договору з 29 червня по 30 серпня 2017 року. Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець виконує роботу на всій ризик, самостійно організовує роботу, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на відпустку. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду у розмірі 200 грн. за 1 га площі ділянки прополювання. Всього за Договором підлагає прополюванню35 га площі ділянок гібридизації насіннєвої кукурудзи. Загальна вартість роботи за цим Договором складає 7000 грн. Графік, за яким здійснюється прополювання визначається виконавцем самостійно, однак з врахуванням режиму роботи дослідної станції.

За Договором від 29.06.2017 Виконавцем були виконані роботи: сортове прополювання насіннєвої кукурудзи на ділянках гібридизації, за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 02.08.2017 на суму 7000 грн.

30.10.2017 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір про виконання робіт (надання послуг) № 3 з Додатковою угодою від 31.10.2017, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання виконати роботи (надати послуги) з проведення сортування насіннєвої кукурудзи на очисному комплексі в строк з 01 листопада 2017 року до 16 листопада 2017 року. Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець виконує роботу на всій ризик, самостійно організовує роботу, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на відпустку. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що для виконання робіт (надання послуг) Виконавець використовує власні засоби, у разі необхідності залучає засоби Замовника. Згідно із п. 2.1 Договору за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду в розмірі 110 грн. за 1 годину сортування насіннєвої кукурудзи. Всього за цим Договором підлягає оплаті 60 годин сортування кукурудзи. Загальна вартість роботи за цим Договором складає 6600 грн. Графік, за яким здійснюється сортування, визначається викоавцем самостійно, однак з урахуванням режиму роботи дослідної станції.

За Договором № 3 від 30.10.2017 Виконавцем були виконані роботи: сортування насіннєвої кукурудзи на очістному комплексі за актом здачі – прийомки виконаних робіт від 16.11.2017 на суму 6600 грн.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства України виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору (стаття 21 Кодексу законів про працю України) так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів, які передбачені Цивільного кодексу України.

На виконання вимог статті 628 Цивільного кодексу України договори укладені між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, містять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо).

Разом з тим, законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд прийшов до переконання, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому сторони дотримались обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з акту перевірки № ЗП1684/577/АВ від 04.09.2018 не вбачається.

Відповідач не має повноважень на визнання укладених Розівською дослідною станцією державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Також, суд зазначає, що предметом договору про надання послуг та трудових угод (цивільно-правового характеру), є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цим договором працівник не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, трудові функції виконував разово, так як після закінчення виконання визначеного завдання, вказаним договором, трудова діяльність робітника з позивачем припинилася.

Судом також досліджено питання прийняття постанови про накладення штрафу без участі позивача і з цього приводу слід зазначити наступне.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктом 5 Порядку, встановлено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

За правилами п 6 Порядку, про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

У відповідності до вимог п. 7 Порядку, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Згідно п. 8 Порядку, розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

В даному випадку судом встановлено, що відповідачем повідомлення про розгляд справи датоване 14.09.2018, вручене представнику позивача, що ним самим не заперечується, 20.09.2018, за 5 днів до дати розгляду справи, тобто своєчасно, відтак осилання представника позивача на цей факт, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, суд не бере до уваги.

Крім того, відповідач, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не надав суду жодного доказу на підтвердження такого обов'язку позивача у визначених законодавством випадках укладати трудові договори у відповідності до приписів трудового, а не цивільного законодавства. Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України базуються виключно на припущеннях, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

За порушення вимог частини 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України (пункт 1 припису) постановою за № ЗП 1684/577/АВ/П/ПТ/ТД – ФС від 25.09.2018 відповідач на підставі приписів абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України наклав на позивача штраф у розмірі 335070 грн.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, висновки Управління Держпраці у Запорізькій області про порушення позивачем вимог частини 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята на підстави цих висновків постанова за № ЗП 1684/577/АВ/П/ПТ/ТД – ФС від 25.09.2018 є протиправною, а відтак підлягає скасуванню.

При цьому, судовим розглядом встановлено відсутність впливу процесуальних порушень проведення перевірки відповідачем, на котрі в своєму позові покликається позивач, як на підставу заявлених вимог, на встановлені перевіркою порушення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, вул. Північне шосе, буд. 25, м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39833546) за № ЗП 1684/577/АВ/П/ПТ/ТД – ФС від 25.09.2018 про накладення на Розівську дослідну станцію державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Академічна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00496722) штрафу в розмірі 335070 гривень (триста тридцять пять тисяч сімдесят гривень 00 коп).

Стягнути на користь Розівської дослідної станції державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Академічна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00496722) сплачену суму судового збору в розмірі 5026,05 грн. (пять тисяч двадцять шість гривень 05 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, вул. Північне шосе, буд. 25, м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39833546).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 15.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака