Рішення № 80475671, 15.03.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12198/18

2/357/1092/19

Категорія 33

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

04.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 357/12198/18.

В обгрунтування заяви посилається на те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2019 року задоволено частково її позов до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, стягнуто з відповідача 1409,60 грн. судових витрат. Однак, при ухвалені судового рішення, судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати, а саме стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Суд не вбачав необхідності викликати сторони в судове засідання, враховуючи характер вирішуваного питання, що відповідає вимогам ч.4 ст. 270 ЦПК України.

У зв'язку з цим, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши заяву з додатками, оглянувши матеріали цивільної справи № 357/12198/18 вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої пятої ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36),від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що рішенням суду від 27.02.2019 року у справі № 357/12198/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: КП БМР ЖЕК № 1 про відшкодування шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 47844 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн., судовий збір у сумі 1409, 60 грн., загалом 49753,60 грн.

Вищевказана справа № 357/12198/18 розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження, а тому згідно вимог ч. 8 ст. 279 ЦПК України дебати не проводились.

Під час судового засідання 27.02.2019 року, представником позивача ОСОБА_3, була зроблена заява про те, що в порядку передбаченому законом, позивачем буде подано заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ч. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв ’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правничої допомоги від 03.09.2018. Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.09.2018 року розмір гонорару складає 800 гривень за годину надання правової допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 03.09.2018 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.09.2018 року, акт надання правничої допомоги від 27.02.2019 року, розрахунок витрат на правничу допомогу на підстві договору від 03.09.2018 року від 27.02.2019 року, квитанція № 127508 від 27.02.2019 року.

Обсяг правової допомоги, наданої адвокатом ОСОБА_3 ОСОБА_1 визначено у розрахунку витрат на правничу допомогу від 27.02.2019 року на підставі договору від 03.09.2019 року, відповідно до якого адвокатом здійснено наступні дії: вивчення документів Клієнта щодо факту залиття її квартири 1 год. – 800 грн., складання та подання позовної заяви до Білоцерківського міськрайонного суду 1,5 год. - 1200 грн., вивчення відзиву на позовну заяву у справі № 357/12198/18, складання та направлення сторонам відповіді на відзив 1 год. – 800 грн., складання заяви про забезпечення позову 0,75 год. - 600 грн., підготовка до судового засідання, представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні у справі № 357/12198/18 2 год. - 1600 грн., всього 5000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи наявні докази в обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.15, 133,137,141, 270, 353-354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 про відшкодування шкоди – задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 357/12198/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 про відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення складене 15.03.2019 року.

Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_7