Рішення № 80475175, 06.03.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3635/18

Провадження № 2-а/346/13/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Іваано-Франківської області

в складі: головуючого-судді П»ятковського В.І.

з участю секретаря Іванишин Х.І.

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коломиї справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського УПП в Івано-Франківській області сержанта поліції ОСОБА_3, про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись в суд із даною позовною заявою просить визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 446442 від 17 червня 2018 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 17 червня 2018 року о 04:00 год. на 157 км. 200 м. автодороги Н-10 Стрий-Чернівці керував транспортним засобом «Renault Megane» АТ 6521 ВХ з технічними несправностями та при перевірці документів не надав посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф 425 гривень.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 червня 2018 року перебував у автомобілі НОМЕР_1 на пасажирському сидінні, водієм якого була його дівчина ОСОБА_3 і вони рухалися в напрямку з м. Івано-Франківськ до м. Коломия. Під час руху звернули увагу, що не світить ліва фара ближнього світла, тому зупинилися на узбіччі. За ними припаркувався патрульний автомобіль, поліцейський підійшов до їхнього автомобіля та попросив пред’явити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і посвідчення водія. Водій не мала при собі посвідчення, тому він пред’явив лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Через деякий час поліцейський повернув свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і в їх присутності не складав постанови про вказане адміністративне правопорушення.

Вказав, що оскаржувану постанову отримав лише 17 липня 2018 року. Вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки факти викладені в ній не відповідають дійсності.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не прибув.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Представник відповідача, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, Брезіцький в судове засідання не прибув, 06 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначив, що належним відповідачем у справі є управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, а тому просить в задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області відмовити, а розгляд справи провести без участі представника.

Поліцейський управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не прибув.

11 вересня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Дробот, мотивований тим, що 17 червня 2018 року, поліцейський ОСОБА_3 із напарником під час патрулювання автодороги Н-10 на 157 км близько 04:00 год помітили транспортний засіб «Renault Megane» АТ 6521 ВХ, у якому не горіля лампа ближнього світла. За допомогою світлових маячків та звукової сирени водія було зупинено, поінформовано про причину зупинки та висунуто вимогу про пред"явлення документів, які той не пред"явив через їх відсутність. Під час спілкування із водієм у нього було виявлено ознаки сп"яніння та запропоновано пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп"яніння. Від огляду за допомогою приладу "Драгер" та в Івано-Франківському обласному наркодиспансері водій відмовився, після чого відносно нього було складено адмінстративні матеріали, в тому числі і за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначає, що в зв’язку з відмовою позивача отримати копію постанови на місці розгляду справи її було направлено на адресу позивача рекомендованим листом, про що було зроблено відповідну відмітку в постанові.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та взявши до уваги відзиви на позовну заяву представників відповідачів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з долученої до позовної заяви відповіді з відділення поштового зв’язку № 21.1/100 від 27 липня 2018 року, оскаржувану постанову позивач отримав 17 липня 2018 року (а.с. 8), а 27 липня 2018 року звернувся до суду із вказаним позовом, тому суд вважає, що строк на оскарження слід поновити.

Судом встановлено, що 17 червня 2018 року інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 складено постанову серії ЕАА № 446442, згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адмінстративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАп та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн..

Із змісту винесеної постанови вбачається, що 17 червня 2018 року о 04 год. 00 хв. на 157 км. 200 м. Венгринюк керував технічно несправним транспортним засобом (не горіла лампа ближнього світла) та при перевірці документів не надав посвідчення водія, чим порушив п. 2.1. Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. На ОСОБА_2 накладено адмінстративне стягнення - штраф 425 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом досліджено DVD диск з відеозаписом із службового нагрудного відео реєстратора з написом від руки «Венгринюк 1» та «Венгринюк 2», які були долучені представником відповідача до відзиву на позовну заяву, з яких не можливо встановити чи дійсно ОСОБА_2 керував даним транспортним засобом, чи перебував на пасажирському сидінні, як стверджує.

Таким чином, під час перегляду відеозапису судом не здобуто беззаперечних доказів вини позивача в порушенні вимог п. 2.1 Правил дорожнього руху України, відповідальність за які пердбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом – Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід’ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09 червня 2011 року).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 7 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи досліджене, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і вважає, що за даних обставин оскаржувана постанова не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та ст.ст. 38, 247, 283-285 КУпАП України, керуючись ст.ст. 242-246, 250, 262, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позов задовольнити .

Визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАА № 446442 від 17 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження по справі відносно нього закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2019 року.

Суддя П'ятковський В. І.