Рішення № 80474833, 12.03.2019, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2226/18

Провадження № 2/347/110/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Гордія В.І.,

з секретарем – Корбутяк Н.М., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Косові справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В судове засідання представник позивача не з’явився, при подачі позовної заяви, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримує повному обсязі, справу просить розглядати без участі представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Із позовних вимог видно, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.02.2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Однак відповідач умов кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом в розмірі 116486,68 грн.

Відповідач ОСОБА_1в судове засідання не з’явився, подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить застосувати до них строк позовної давності, оскільки відповідно до вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" кредитодавцю заборонено вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого вже минув, а справу просить розглядати без його участі.

Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитор зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно кредитного договору б/н, який викладено у формі заяви-анкети, від 14.02.2008 року (а.с.16), банк відкрив відповідачу кредитну лінію та встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 250 грн. Як видно із розділу 4 заяви-анкети, кредитну картку ОСОБА_1 отримав 05.03.2008 року, про що особисто розписався.

Відповідно до розділу 5 «Банківські послуги» вищенаведеної заяви, погашення заборгованості за кредитом може проводитися як шляхом внесення коштів на картку клієнтом або шляхом списанням коштів з дебетової картки клієнта.

Згідно п.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, дані Умови визначають умови, на яких ОСОБА_2 пропонує клієнтам платіжні карти, а також інші банківські послуги, вказані у заяві і Пам»ятці клієнта. Належним чином заповнена заява підписується клієнтом, і таким чином клієнт виражає свою згоду , що заява разом із Пам»яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить укладений Договір про надання банківських послуг.

Тобто, судом було встановлено, що відповідач, підписавши заяву-анкету, підтвердив своїм підписом те, що він ознайомився і згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Проте, п.5.2 вищенаведених Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у випадках порушення Держателем чи Довіреною особою вимог діючого законодавства України чи умов даного Договору, чи у випадку виникнення овердрафта, ОСОБА_2 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) чи визнати карту недійсною до момента усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов"язань вцілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання Держателем чи Довіреною особою держателя своїх боргових зобов"язань або інших зобов"зань згідно даного договору.

Однак, позивачем не було надано суду доказів, які б вказували на пред"явлення ОСОБА_1 вимоги щодо виконання ним взятих на себе боргових зобов"язань вцілому чи у визначеній банком частині.

У відповідності до положень ст.256 ЦК України та згідно ст.257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

В п.1.5.2. правових Висновків ВСУ у цивільних справах висловлених у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв з підстав, передбачених п.п.1,2,4 ч.1 ст.355 ЦПК України, викладено наступний правовий висновок.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Даний правовий висновок висловлено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 серпня 2017 р. у справі № 6-2322цс16.

Як видно із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.02.2008 року станом на 31.07.2018 року, наданої суду ПАТ КБ «Приват Банк» (а.с.9-14), який подано у вигляді таблиці здійснення операцій по картці відповідача ОСОБА_1, загальна сума заборгованості становить 116486,68 грн., зокрема: заборгованість за кредитом складає – 5528 грн.; загальний залишок заборгованості за процентами за період з 14.02.2008 року по 30.10.2017 року – 110958,68 грн. Тобто, сума заборгованості по відсотках вказана більше як за 9 років.

При цьому, останній платіж на погашення кредиту відповідачем було здійснено ще 02.11.2015 року, а позов до суду ПАТ КБ «ОСОБА_2 Банком» було подано 07.11.2018 року, тобто після спливу термінів позовної давності передбачених чинним законодавством. І протягом більше трьох років, позивач не вчиняв жодних дій по поверненню кредитних коштів, і зокрема, зовсім не використовував своє право передбачене Умовами та правилами надання банківських послуг щодо виконання держателем картки ОСОБА_1 своїх боргових зобов"язань, сума яких з кожним роком все збільшувалася і збільшувалася.

Що ж до посилання представника банку у відповіді на відзив про те, що згідно п. 1.1.7.31 Умов і правил надання банківських послуг, строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50 років, то з цього приводу позивачем не надано суду доказів того, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, погодившись таким чином і з збільшеним строком позовної давності.

Даний правовий висновок висловлено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 р. у справі № 6-2320цс16.

Таким чином, суд застосовує до даних правовідносин загальну позовну давність, яка встановлена законодавством - терміном три роки. Крім того, позивачем не було подано ні заяви про поновлення пропущеного строку, ні в ході з’ясування обставин справи, не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду.

У відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За таких обставин, суд вважає, що в позові АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити за спливом строків давності звернення до суду.

На підставі наведеного, ст.ст. 256, 257-261, 267 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

В позові ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Гордій В.І.