Рішення № 80474832, 15.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 р. Справа№200/2773/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що у грудні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, між тим відповідач листом від 11.01.2019 року №836/Р-22-01-01/460/02/ЗГ повідомив про відмову, пославшись на те, що у зв’язку з невідповідністю нормам діючого законодавства записів в трудовій книжці до страхового стажу не враховані періоди: з 15.01.1977 року по 07.02.1979 року, з 08.02.1979 року по 03.10.1982 року та з 02.12.1991 року по 25.09.1995 року.

Бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії вважала протиправною, оскільки в підтвердження страхового стажу надала трудову книжку, з якої вбачається, що вона має право на призначення пенсії за віком.

У зв’язку з наведеним позивач просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком;

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області призначити та виплатити їй пенсію за віком з 19.05.2017 року із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу відповідно до трудової книжки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що 15.12.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки деякі записи в трудовій книжці позивача не відповідали вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, тому вони не були враховані до страхового стажу позивача. На заяву позивача надана відповідь від 11.01.2019 року №836/Р-22-01-01/460/02/34. Позивача також проінформовано про недостатні документи для призначення пенсії, а саме: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідки про стаж роботи за періоди роботи за 1977-1979, 1979-1982, 1989-1991, 1991-1995 роки, про що позивач поставила свій підпис. Документи у тримісячний строк надані не були. Рішення про відмову в призначенні пенсії не приймалося.

Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 15.12.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви додала наступні документи: копію паспорту ВЕ №500367 від 18.01.2002 року; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію трудової книжки БТ-І № 1808225; копію свідоцтва про шлюб ІІІ-НО №251823; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1426/74005 від 18.08.2016 року; заяву про виплату через банківську установу АТ «Ощадбанк», що підтверджується розпискою-повідомленням, що складено органом Пенсійного фонду України в день прийняття заяви позивача.

В цей же день позивачу повідомлено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: диплому (свідоцтво, атестат) про навчання, довідок про стаж роботи за періоди роботи за 1977-1979, 1979-1982, 1989-1991, 1991-1995 роки, про що позивач поставила свій підпис в розписці-повідомленні.

28.12.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначала, що в день подання нею заяви про призначення пенсії за результатом огляду трудової книжки та реєстру застрахованих осіб їй усно відмовлено в призначенні пенсії, посилаючись на недостатність страхового стажу. Просила роз’яснити причини відмови.

На звернення позивача надана відповідь від 11.01.2019 року №836/Р-22-01-01/460/02/34, якою повідомлено, що у зв’язку з невідповідністю деяких записів в трудовій книжці вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, до страхового стажу не враховані періоди:

з 15.01.1977 року по 07.02.1979 року (відсутні посада та підпис відповідальної особи);

з 08.02.1979 року по 03.10.1982 року (відсутня назва підприємства);

з 02.12.1991 року по 25.09.1995 року (не читається печатка підприємства).

Також зазначено, що документи про період навчання не надавалися; для підтвердження вказаних періодів роботи рекомендовано звернутися до архівних установ.

Рішення за результатами розгляду заяви позивача органом Пенсійного фонду не приймалося.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01.01.2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч. 5 ст. 45 вказаного Закону, яка визначає строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 4.2 Порядку визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Органом Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії через невідповідність деяких записів в трудовій книжці вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, до страхового стажу не враховані періоди: з 15.01.1977 року по 07.02.1979 року (відсутні посада та підпис відповідальної особи); з 08.02.1979 року по 03.10.1982 року (відсутня назва підприємства); з 02.12.1991 року по 25.09.1995 року (не читається печатка підприємства).

Суд вважає такі посилання відповідача неприйнятними.

Так, відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці:

- щодо періоду роботи з 15.01.1977 року по 07.02.1979 року – позивач працювала кравцем на фабриці індпошиву та ремонту одягу м.Макіївки Донецької області. До трудової книжки не внесено запис про посаду відповідальної особи та не міститься її підпис. Разом з тим, щодо вказаного періоду містяться відповідні записи, зокрема, про дату прийняття та звільнення з відповідної посади; про накази про прийняття на посаду та звільнення з посади; вказаний період завірений печаткою підприємства, де працювала позивач;

- щодо періоду роботи з 08.02.1979 року по 03.10.1982 року – позивач працювала швачкою ТОВ «Донецький театральний комбінат». До трудової книжки не внесено запис про найменування підприємства, де працювала позивач. Разом з тим, щодо вказаного періоду містяться відповідні записи, зокрема, про дату прийняття та звільнення з відповідної посади; про накази про прийняття на посаду та звільнення з посади; вказаний період завірений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, де працювала позивач;

- щодо періоду роботи з 02.12.1991 року по 25.09.1995 року – позивач працювала майстром, диспетчером та старшим диспетчером виробничого відділу в заводі КПД-3. В трудовій книжці слабий відтиск печатки підприємства, де працювала позивач. Разом з тим, щодо вказаного періоду містяться відповідні записи, зокрема, про дату прийняття, переведення та звільнення з відповідної посади; про накази про прийняття на посаду, переведення та звільнення з посади; вказаний період завірений підписом відповідальної особи підприємства.

Крім того, суб’єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб’єкта господарювання.

Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Крім того, суб’єктом владних повноважень не враховано те, що підприємства, де працювала позивач протягом вказаних періодів, знаходяться на тимчасово окупованій території, і вимога про необхідність підтвердження вказаних періодів роботи уточнюючими довідками таких підприємств є заздалегідь неможливою для виконання.

Отже, відповідачем неправомірно не зараховані спірні періоди роботи позивача до її страхового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених ним підстав.

Вказані дії порушують право позивача на пенсію, з огляду на що порушені права підлягають відновленню.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов’язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію, оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття такого рішення, а саме не встановлена та не досліджена наявність щодо позивача всіх необхідних умов для призначення пенсії.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного органу України, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а.

При цьому у зв’язку з фактом не призначення позивачу пенсії питання її обчислення є передчасним.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: шляхом визнання протиправною бездіяльності органу Пенсійного фонду України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача, визнання протиправними дії органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 15.01.1977 року по 07.02.1979 року, з 08.02.1979 року по 03.10.1982 року та з 02.12.1991 року по 25.09.1995 року із зобов’язанням суб’єкта владних повноважень розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням вказаних періодів її роботи до страхового стажу та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (84300, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 15.12.2018 року про призначення пенсії.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 15.01.1977 року по 07.02.1979 року, з 08.02.1979 року по 03.10.1982 року та з 02.12.1991 року по 25.09.1995 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2018 року про призначення пенсії із зарахуванням до її страхового стажу періодів її роботи з 15.01.1977 року по 07.02.1979 року, з 08.02.1979 року по 03.10.1982 року та з 02.12.1991 року по 25.09.1995 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (84300, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 256 (двісті п’ятдесят шість) грн. 07 (сім) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 13 (тринадцять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 15 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.