Рішення № 80474716, 13.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 р. Справа№200/12091/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О.,

від представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за дов.;

від відповідача: ОСОБА_2, за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 (84532, Донецька область, Бахмутський район, с. Міньківка, вул. Центральна, буд. 11)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_4 міської ради Бахмутського району Донецької області (84545, Донецька область, м. Бахмут, вул. Паркова, буд. 3-а)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,-

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 12 лютого 2018 року №№ 3559-42, 3560-42, 3561-42, 3562-42, 3563-42, 3564-42 та 3565-42 на суму 1 320,00 гривень, 26 878,40 гривень, 30 172,80 гривень, 13 876,80 гривень, 9 299,20 гривень, 7 356,80 гривень, 44 206,40 гривень, відповідно (загальна сума 133 110,40 гривень).

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 грудня 2018 року, яке в подальшому відкладено на 09 січня 2019 року, на 18 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 18 січня 2019 року строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30 січня 2019 року та 14 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13 березня 2019 року. Цього ж дня проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення щодо нарахування податкових зобов’язань позивачу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є протиправними, оскільки об’єкти нерухомого майна, які є у власності позивача призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не є об’єктами оподаткування відповідно до вимог підпункту «ж» пункту 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України. З цих підстав просив скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, мотивуючи тим, що підстави для застосування норми пільги відповідно до п.п. «ж» п.266.2.2 ст. 266 ПК України до позивача відсутні. Згідно реєстраційних даних інформаційної бази ДФС позивача зареєстровано основний вид діяльності КВЕД: -47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Додаткові види діяльності КВЕД: -47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; -01.46 Розведення свиней. За 2017 рік позивачем надано податкову декларацію платника єдиного податку з визначенням всіх зареєстрованих видів діяльності. Вказують, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) не надано, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність найманих працівників, відповідно відсутність трудових ресурсів для ведення діяльності за кодом КВЕД 01.46 «Розведення свиней» в обсягах у відповідності наданої податкової декларації платника єдиного податку за 2017 рік. З зазначених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач, позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

Дослідивши докази, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 84532, Донецька область, Бахмутський район, с. Міньківка, вул. Центральна, буд. 11), пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації 07.06.2006 року.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2017 рік, а саме:

№3559-42 від 12.02.2018р. у розмірі 1320 грн.,

№3560-42 від 12.02.2018р. у розмірі 26878,40 грн.,

№3561-42 від 12.02.2018р. у розмірі 30172,80 грн.,

№3562-42 від 12.02.2018р. у розмірі 13876,80 грн.,

№3563-42 від 12.02.2018р. у розмірі 9299,20 грн.,

№3564-42 від 12.02.2018р. у розмірі 7356,80 грн.,

№3565-42 від 12.02.2018р. у розмірі 44206,40 грн.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем на підставі права власності у 2017 році обліковувались об’єкти нерухомого майна:

- нежитлова будівля, загальною площею 1679,90 м2, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, село Міньківка, вул. Широка, 44б (а.с.20-21),

- нежитлова будівля, загальною площею 1885,80 м2, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, село Міньківка, вул. Широка, 44в (а.с.22-23),

- нежитлова будівля, загальною площею 867,30 м2, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, село Міньківка, вул. Широка, 42в,

- нежитлова будівля семенного складу №12, загальною площею 581,20 м2, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, село Міньківка, вул. Залізна, 42в (а.с. 24),

- нежитлова будівля магазину, загальною площею 459,80 м2, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, село Міньківка, вул. Центральна, 4,

- нежиле приміщення бетонний, критий шифером критий тік ін..№11, загальною площею 2762,90м2, яке розташоване за адресою: Донецька область, Бахмутський район, село Міньківка, вул. Залізна, 42в (а.с. 25-26).

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, спірним питанням у справі є правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень - рішень, якими позивачу нараховані зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2017 рік.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 265 Податкового кодексу України (далі – ПК України) податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Статтею 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2 визначеної статті передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, підпунктом 266.2.2 «ж» пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, станом на день винесення спірних податкових повідомлень-рішень) передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Стаття 263 ПК України визначає базу оподаткування вказаним податком. Так, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 266.5 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Також слід зазначити, що матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ фізична особа – підприємець ОСОБА_3 має додаткові види діяльності, як 01.46-розведення свиней, що дає право останньому займатись таким видом підприємницької діяльності.

При цьому посилання відповідача на те, що у позивача відсутні трудові ресурси щодо здійснення діяльності за кодом 01.46 – розведення свиней судом не можуть бути прийняті оскільки закон, у т.ч. Податковий кодекс України не ставить можливість здійснення того чи іншого виду підприємницької діяльності від наявності трудових ресурсів.

Щодо посилання відповідача на наявність договору оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Так, дійсно між позивачем та ТОВ «АТО» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1420985700:01:052:0008 площею 3,5622 га від 04 листопада 2011 року № 247.

Проте, відповідно до приписів підпункту 266.2.2 «ж» пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, станом на день винесення спірних податкових повідомлень-рішень) передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим, в редакції зазначеного підпункту Податкового кодексу України станом на 01 січня 2019 року, передбачено, що не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як вбачається зі змісту вказаної норми, обов’язковою умовою, станом на 01 січня 2019 року, для звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є те, що споруди сільськогосподарських товаровиробників не здаються їх власниками в оренду. Водночас, така редакція пункту «ж» діє з 01 січня 2019 року.

В редакції ж Податкового кодексу України станом на 12 лютого 2018 року зазначений пункт не передбачав вказаних вище обмежень або умов.

За таких обставин, посилання відповідача на наявність договору оренди земельної ділянки є безпідставними.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (84532, Донецька область, Бахмутський район, с. Міньківка, вул. Центральна, буд. 11) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_4 міської ради Бахмутського району Донецької області (84545, Донецька область, м. Бахмут, вул. Паркова, буд. 3-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 12 лютого 2018 року № 3559-42 у розмірі 1 320,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 12 лютого 2018 року № 3560-42 у розмірі 26 878,40 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 12 лютого 2018 року № 3561-42 у розмірі 30 172,80 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 12 лютого 2018 року № 3562-42 у розмірі 13 876,80 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 12 лютого 2018 року № 3563-42 у розмірі 9 299,20 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 12 лютого 2018 року № 3564-42 у розмірі 7 356,80 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 12 лютого 2018 року № 3565-42 у розмірі 44 206,40 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (84532, Донецька область, Бахмутський район, с. Міньківка, вул. Центральна, буд. 11) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) суму судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 10 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 березня 2019 року. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.