Рішення № 80474447, 12.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/252/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Ковельське ОУПФУ) про зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу ОСОБА_1, 26.07.1958 р. н., з 27.07.2018 призначена пенсія за віком відповідно до поданої заяви з усіма необхідними документами. Проте, при призначенні пенсії позивачу не була виплачена грошова допомога як медичному працівнику, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Ковельське ОУПФУ листом від 02.01.2019 № 318/Р-01 повідомило позивача про те, що грошова допомога відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV не була призначена у зв’язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) тривалістю 35 років.

Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає їх незаконними з огляду на те, що на час звернення із заявою про призначення пенсії досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV; на день досягнення пенсійного віку працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ; згідно із записами трудової книжки та протоколу розрахунку стажу страховий стаж становить 40 років 10 місяців 22 дні (з них: 33 роки 18 днів - працівник охорони здоров’я, 2 роки 10 днів - військова служба).

Позивач просить зобов’язати Ковельське ОУПФУ здійснити виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на момент її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV, зарахувавши до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ період проходження військової служби з 22.05.1977 по 01.06.1979 та період перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 21.07.1980 по 21.08.1980.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 25.02.2019 № 2187/06-21 (а. с. 28-31) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV позивач не має права, оскільки не виконано вимогу щодо підтвердження наявності стажу роботи в закладах охорони здоров’я, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та на призначення одноразової грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, 22.10.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Ковельського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком (а. с. 41) та заявою про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV (а. с. 43), додавши пакет документів (а. с. 42, 44-65).

Як убачається із протоколу призначення пенсії від 25.10.2018, позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 27.07.2018, загальний страховий стаж позивача становить 40 років 10 місяців 22 дні (а. с. 16).

Разом з тим, листом від 02.01.2019 № 318/Р-01 Ковельське ОУПФУ повідомило позивача про те, що для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV немає підстав, у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ тривалістю 35 років. При цьому, страховий стаж позивача в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, становить 32 роки 11 місяців 17 днів, а період проходження служби в лавах радянської армії з 22.05.1977 по 01.06.1979 на посаді фельдшера не може бути зарахований до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, в зв’язку із відсутністю інформації саме в якому закладі охорони здоров’я Збройних сил працював позивач (а. с. 12-13).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49 - 51, ст. 376), та механізм її виплати.

Пунктами 5 - 7 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

За приписами пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., № 39, ст. 1820; 2004 р., № 46, ст. 3052).

Як убачається із Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, до стажу роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується робота у закладах охорони здоров’я (лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри) на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад).

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2018 (справа № 234/13835/17) та в силу приписів частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховуються судом при вирішенні цієї справи.

Як убачається із матеріалів справи, при призначенні пенсії за віком грошова допомога відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV не була виплачена позивачу у зв’язку із відсутністю необхідного страхового стажу, який, на думку відповідача, становить 32 роки 11 місяців 17 днів при необхідних 35 років.

При цьому, період з 22.05.1977 по 01.06.1979 проходження військової служби позивачем на посаді фельдшера не був зарахований до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, в зв’язку із відсутністю інформації щодо закладу охорони здоров’я.

Разом з тим, судом встановлено, що у період з 22.05.1977 по 01.06.1979 позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР на посадах рядового та сержантського складу, що підтверджується військовим квитком ВШ № 066030 (а. с. 50-51), записами у трудовій книжці (а. с. 14). При цьому, довідкою Ковельського об’єднаного міського військового комісаріату від 21.10.1987 № 87 підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.05.1977 по 01.06.1979 проходив військову службу саме на посаді фельдшера (а. с. 52).

Листом від 12.09.2018 № 4/101264, на запит Ковельського ОУПФУ щодо ОСОБА_1, Центральний архів Міністерства оборони РФ повідомив, що документи військової частини 63262 за 1977-1979 р.р. на зберігання до архіву не надходили (а. с. 53).

На думку суду, проходження позивачем військової служби у Збройних Силах СРСР у період з 22.05.1977 по 01.06.1979 на посаді фельдшера передбачало проходження служби лише у лікарняному закладі військової частини за специфікою посади.

Суд також вважає, що неможливість здобуття інших документів через їх відсутність у військовому архіві не може бути підставою для не зарахування позивачу періоду з 22.05.1977 по 01.06.1979 до спеціального страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги.

Крім того, суд враховує, що за чинним законодавством України період проходження служби в закладах охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України враховується до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, а наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168 затверджений Перелік закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, до якого віднесені, зокрема, медичні служби та медичні пункти військових частин.

Отже, період проходження військової служби з 22.05.1977 по 01.06.1979 на посаді фельдшера підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV.

Крім того, підлягає зарахуванню до вказаного вище страхового стажу період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 21.07.1980 по 21.08.1980 відповідно до довідки Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання Ковельської міської ради Волинської області від 17.10.2018 № 3899/09-2-10 (а. с. 37), оскільки право на отримання такого виду відпустки передбачено законодавством, а відповідач вказаний період зарахував до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу (а. с. 17).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують його право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, оскільки судом встановлені три обов'язкові обставини, які зумовлюють виникнення права на її отримання, а саме: наявність у позивача необхідного спеціального стажу роботи у відповідних закладах охорони здоров’я; вихід позивача на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності; неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн., сплаченого квитанцією від 30.01.2019 № 0.0.1254548025.1 (а. с. 2, 24).

Керуючись статтями 243 - 246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Ковельське об’єднане управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, ідентифікаційний код 37788984) здійснити виплату ОСОБА_1 (45006, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, 80, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, зарахувавши до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, період проходження військової служби з 22 травня 1977 року по 01 червня 1979 року на посаді фельдшера та період перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 21 липня 1980 року по 21 серпня 1980 року.

Стягнути з Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, ідентифікаційний код 37788984) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (45006, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, 80, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх