Ухвала суду № 80474141, 11.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

11 березня 2019 р. Справа № 120/730/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

01.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року по справі №802/60/18а щодо розрахунку та перерахунку йому пенсії в основному розмірі з 82 до 70% грошового забезпечення на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-У11 від 27.03.2014 року;

- зобов’язати відповідача вчинити дії та здійснити йому розрахунок, перерахунок та виплату однією сумою пенсії з основним її розміром 82% грошового забезпечення з 01.01.2016 року.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначену позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного, на його думку, виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року по справі №802/60/18-а, яким його позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, починаючи з 01 січня 2016 року, відповідно до Довідки № 9463 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Ліквідаційною комісією управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

На переконання позивача, в процесі виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року у справі №802/60/18-а, суб’єктом владних повноважень – Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області допущено порушення його прав, а саме здійснено розрахунок та перерахунок йому пенсії в основному розмірі з 82 до 70% грошового забезпечення на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-У11 від 27.03.2014 року.

Тобто, предметом спору в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - є неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року по справі №802/60/18а щодо розрахунку та перерахунку йому пенсії в основному розмірі з 82 до 70% грошового забезпечення на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-У11 від 27.03.2014 року, і намагання позивача в такий спосіб примусити відповідача виконати це судове рішення.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).

За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Подібна правова позиція висловлена в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18).

Ураховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що не являється публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів даний спір, оскільки спірні правовідносини стосуються виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року по справі №802/60/18-а, а тому вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович