Рішення № 80473533, 11.03.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4040/15-ц

провадження № 2/0274/87/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого судді - Замеги О.В., за участю секретаря Павлюк - Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось з вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви від 25 жовтня 2018 року про зменшення позовних вимог(т. 2, а. с. 127-128), просить замінити найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк» стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року у розмірі 31578, 02 доларів США, з яких: 21 396, 63 доларів США – заборгованість за кредитом; 6988, 21 доларів США – заборгованість за відсотками; 3193, 18 доларів США – пеня (за один рік).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (найменування якого рішенням загальних зборів акціонерів 30 квітня 2009 року змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 11 квітня 2008 року укладено договір № ZRSWGK0000000005 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки. За умовами вказаного кредитного договору банк надав ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) у розмірі 32 467, 50 доларів США зі строком повернення до 11 квітня 2028 року, а відповідач зобов'язався повертати ці кошти у строки встановлені кредитним договором зі сплатою відсотків за користування ними. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків у строки встановлені договором не виконує, внаслідок чого станом на 20 вересня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 31578, 02 доларів США, що включає 21 396, 63 доларів США – заборгованість за кредитом; 6988, 21 доларів США – заборгованість за відсотками; 3193, 18 доларів США – пеня (за один рік).

У судове засідання представник позивача не з'явився. До суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_2 з проханням справу слухати у відсутності представника банку, позов підтримує.

Від представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 надійшла заява у якій він просить проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги не визнає, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву. Крім того, у наданій заяві просить застосувати строки позовної давності, початок перебігу якої встановлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року, а саме з 30 вересня 2009 року.

Також застосувати строк позовної давності представник відповідача просить у заяві від 17 липня 2018 року посилається при цьому на пункт 8.1.2 кредитного договору згідно якого в разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1. (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі), - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів. Вважає, що таким чином сторони кредитних правовідносин врегулювали договірні питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку основного зобов»язання, та визначили умови такого повернення коштів. Оскільки порушення умов кредитного договору відбулося 16 квітня 2009 року тому банк мав право з 31 вересня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права(т. 2 а.с. 122-123)

У відзиві від 18 липня 2018 року представник відповідача зазначає, що банком незаконно з 16 жовтня 2008 року в односторонньому порядку змінювалася відсоткова ставка з 12% на 15,12% річних, з 13 жовтня 2010 року на 14, 62% річних, в наслідок чого підвищення відсотків призвело до зарахування сплачених відсотків на погашення більшої суми по відсотках, і відтак меншої зарахуванню на тіло кредиту. Щодо нарахування комісії представник відповідача також вважає, що вона нараховувалась незаконно, посилається при цьому на Закон України «Про захист прав споживачів» згідно якого кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Не погоджується також із нарахуванням відсотків, зазначає, що згідно позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15 закінчення строку дії кредитного договору припиняє можливість, нарахування відсотків по користуванню кредитом. Так згідно п. 8.1.2 кредитного договору в разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1. на 120 календарних днів сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту в останній день місяця коли відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів. Таким чином згідно розрахунку заборгованості через порушення умов договору безперервно почала нараховуватись пеня з 16 квітня 2009 року, а тому строк користування кредитом сплив в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, тобто з 31 серпня 2009 року(т. 2 а.с. 120-121).

У зв'язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснювався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом з'ясовано, що 11 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (найменування якого рішенням загальних зборів акціонерів 30 квітня 2009 року змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с. 16-17), в подальшому тип банку з публічного на приватне та його найменування згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(т. 2 а.с. 135-136, 145)) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZRSWGK0000000005 за яким відповідач отримав кредит на купівлю житла у розмірі 32 467, 50 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення згідно графіку погашення кредиту до 11 квітня 2028 року, що підтверджується кредитним договором №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року, Додатком 1 (загальна вартість кредиту) до кредитного договору №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року, Додатком 2 (Графік погашення кредиту) до кредитного договору №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року, меморіальними ордерами (т. 1 а.с. 11-13, 217-222, 223-226, 234-236, 237, 238-239, т. 2 а.с. 57, 58-59).

Відповідно до частини першої статті 626, статей 627 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти(стаття 1054 ЦК України).

Статтями 526 та 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи у цивільній справі № 274/4040/15-ц № 705/16-25 від 30 листопада 2017 року Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведеної експертом ОСОБА_4 наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 31 травня 2015 року не відповідає умовам вказаного кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за договором(т. 2 а.с. 78-86).

Відповідач своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання належним чином не виконував, що вбачається з виписки з розрахунку заборгованості за договором № ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року тому станом на 20 вересня 2017 року розмір заборгованості становить 33 928,32 доларів США, що включає: 21396,63 долар США - заборгованість за тілом кредиту; 6988,21 долар США - заборгованість за відсотками; 356,82 долар США - заборгованість з комісії; 5186,66 долар США - заборгованість з пені (т. 2 а.с. 129-134, 146-148).

З викладених вище обставин та статей 525, 526 та 530 ЦК України випливає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, як зазначалось, представник відповідача ОСОБА_3 просить застосувати строк позовної заяви, посилаючись на пункт 8.1.2 №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року.

Цим пунктом встановлено, щов разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1 (в тому числі оплати заборгованості по кредиту), на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Таким чином ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 врегулювали у кредитному договорі №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що безперервно пеня почала нараховуватися з 18 травня 2009 року, а тому за визначенням п. 8.1.2 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, тобто з 30 вересня 2009 року. А тому, банк мав право з 30 вересня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з вказаним позовом, однак вбачається, що з позовом до суду ПАТ КТ «ПриватБанк» звернулося значно пізніше, а саме 27 серпня 2015 року.

Той факт, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин також доводиться рішенням Бердичівського міськорайонного суду від 29 жовтня 2018 року (цивільна справа № 274/3724/18), яке набрало законної сили 29 листопада 2018 року( т. 2 а.с. 157-159).

У постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16 та постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 761/15928/15-ц які базуються на пункті кредитних договорів, ідентичних за змістом пункту 8.2.1 кредитного договору №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року, наведено наступний правовий висновок:

"Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення – невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати".

Зважаючи на наведене, суд вважає, що строк користування ОСОБА_1 кредитом сплив через 120 днів від дати останнього платежу (18 травня 2009 року), тобто з 30 вересня 2009 року.

За змістом статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору №ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року, змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 8.1.2 договору), а відтак ПАТ КБ "Приватбанк" мав право з 30 вересня 2009 року та протягом трьох років від цієї дати звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав лише у серпні 2015 року.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд не знаходить обставин, які б вказували на те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" з поважних причин пропустив позовну давність, зокрема, обставин, які б об'єктивно перешкоджали у межах позовної давності звернутись з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" в частині вимог до ОСОБА_1 необхідно відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Керуючись статтями 7-10, 13, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суду Житомирської області.

Учасник справи, якому повне рішення або не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: п/і 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д,

Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт: серія ВН номер 569159, виданий 20 вересня 2012 року Бердичівським РС УДМС України в Житомирській області.

Головуючий: О.В.Замега