Рішення № 80472862, 15.03.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8943/18

Провадження № 2/0182/689/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

15.03.2019 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу по позовом ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 національний університет внутрішніх справ звернувся до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 13.08.2012 року по 27.08.2018 року. Наказом ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ від 10.08.2012 року № 319 о/с відповідача було прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 13 серпня 2012 року та присвоєно звання, “рядовий міліції”. Наказом ХНУВС від 25.08.2013 року № 371 відповідача переведено на наступний курс. Наказом ХНУВС від 29.08.2014 року № 407 відповідача переведено на наступний курс. Наказом ХНУВС від 31.08.2015 року № 407 відповідача переведено на наступний курс. Наказом ХНУВС від 18.06.2016 року № 164 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУНП в Дніпропетровській області для подальшого проходження служби. Наказом ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.08.2018 року № 230 о/с відповідача звільнено, відповідно до ст.77 ч.1 п.7 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). 01.09.2012 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України», між відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Дніпропетровській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до ч.7 статті 18 Закону України "Про міліцію", курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат встановлює МВС України разом з Міністерством фінансів України. Відповідно до ч.4 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію", особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов’язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України. Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов’язаних з утриманням курсанта, складеною, відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов’язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 59 246,21 грн. Наведені розрахунки відповідачем не оскаржувались ані протягом навчання у ХНУВС, ані протягом роботи у практичному підрозділі. Відповідач та його батьки були ознайомлені щодо відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Пунктом 2.3.6. Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п.3 договору, відповідач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком. Відповідно до п.3.2 Договору, підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Станом на день звернення до суду відповідач добровільно не відшкодував кошти, пов’язані з його утриманням. Згідно п.4.4. Договору, у разі відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку. Листом ГУНП в Дніпропетровській області від 29.08. 2018 року № 18/6-4279, який отримано позивачем 10.09.2018 року, його повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби. У зв’язку з тим, що між сторонами було укладено договір на підготовку фахівця у ВНЗ МВС, який є цивільно-правовим договором, то вимоги про стягнення витрат за цим договором повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства за правилами встановленими Цивільним процесуальним кодексом України. За таких обставин звернулись до суду і просять стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м.Нікополь, вул.Горіхівська, буд.14, (паспорт: серія - АН, номер - 957327, виданий Нікопольським РВ ГО УМВД України в Харківській області, 13 квітня 2011 року; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ (рахунок 31258209105066, Державне казначейство України в м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов’язані з утриманням, в сумі 59 246,21 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч двісті сорок шість) грн. 21 копійка. та судові витрати.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачам було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Крім цього, було роз"яснено, що позивач у п’ятиденний строк з дня вручення відзиву має право на подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (а.с.28-30).

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, оскільки конверт було повернуто на адресу суду із позначкою « за закінченням терміну зберігання» (а.с.31).

Відповідно до ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст.2 ЦПК України)

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 13.08.2012 року по 27.08.2018 року. Наказом ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ від 10.08.2012 року № 319 о/с відповідача було прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 13.08.2012 року та присвоєно звання, “рядовий міліції” (а.с.4). Наказом ХНУВС від 25.08.2013 року № 371 відповідача переведено на наступний курс (а.с.5-6). Наказом ХНУВС від 29.08.2014 року № 407 відповідача переведено на наступний курс (а.с.7). Наказом ХНУВС від 31.08.2015 року № 357 відповідача переведено на наступний курс (а.с.8). Наказом ХНУВС від 18.06.2016 року № 164 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУНП в Дніпропетровській області для подальшого проходження служби (а.с.9). Наказом ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.08.2018 року № 230 о/с відповідача звільнено, відповідно до ст.77 ч.1 п.7 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с.10). 01.09.2012 року на виконання вимог Закону України від 20.12.1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14.05.2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України», між відповідачем ОСОБА_2, ХНУВС та ГУМВС України в Дніпропетровській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.11-12).

Відповідно до ч.7 статті 18 Закону України "Про міліцію", курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат встановлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.

Відповідно до ч.4 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію", особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов’язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов’язаних з утриманням курсанта, складеною, відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року№ 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов’язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 59 246,21 грн. (а.с.13-19). Наведені розрахунки відповідачем не оскаржувались ані протягом навчання у ХНУВС, ані протягом роботи у практичному підрозділі. Відповідач та його батьки були ознайомлені щодо відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (а.с.20-21).

Пунктом 2.3.6. Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п.3 договору, відповідач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п.3.2 Договору, підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Станом на день звернення позивача до суду відповідач ОСОБА_2 добровільно не відшкодував кошти, пов’язані з його утриманням.

Згідно п.4.4. Договору, у разі відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Листом ГУНП в Дніпропетровській області від 29.08. 2018 року № 18/6-4279, який отримано позивачем 10.09.2018 року, повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби (а.с.22).

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню й судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп., які були сплачені останнім при подачі позову до суду.

Керуючись ст.12-13, 76-79, 81,141, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м.Нікополь, вул.Горіхівська, буд.14, (паспорт: серія - АН, номер - 957327, виданий Нікопольським РВ ГО УМВД України в Харківській області, 13 квітня 2011 року; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ (рахунок 31258209105066, Державне казначейство України в м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов’язані з утриманням, в сумі 59 246 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч двісті сорок шість) 21 коп. та судові витрати в розмірі 1 762 грн. 00 коп. А всього - 61 008 грн. 21 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_3