Рішення № 80472415, 07.02.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 0440/6860/18

2-а/212/57/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Стрижак Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі Дніпропетровської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 56059153 від 07.08.2018р., -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2018 року до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 56059153 від 07 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено постанову ВП № 56059153 від 07 серпня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 5100,00 грн. Позивач не погоджується із вказаною постановою про накладення штрафу, вважає її незаконною та такою, що порушує права та інтереси позивача, оскільки позивачем було вчинено всі необхідні дії для виконання судового рішення та частково виконано його.

Окрім того, у зв’язку з первісним поданням позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду і постановленням зазначеним судом ухвали від 28.08.2018 про передання позову до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, просить поновити строк звернення до суду.

За приписами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В свою чергу відповідно до положень ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Встановлено, що первісний позов подано з дотриманням строків, справу за ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду передано на розгляд Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, тому ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду з повідомленням сторін, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву, його право на пред'явлення зустрічного позову.

Ухвалою суду від 28 листопада 2018 року розгляд справи відкладено в зв’язку з відсутністю сторін по справі.

22 січня 2019 року розгляд справи відкладено в зв’язку з зайнятістю головуючого судді у іншому судовому процесі у колегіальному провадженні.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник зазначив, що 28 березня 2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № 56059153 з виконання виконавчого листа від 22 березня 2018 року виданого Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі 212/6446/17 про зобов’язання ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити всі необхідні дії та перерахувати пенсію ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року і виплатити різницю донарахованої суми з цієї дати, та відповідно до якої визначено строк 10 робочих днів для виконання рішення суду. Відповідно до листів позивача боржником рішення суду виконано лише в частині здійснення перерахунку, при цьому перерахунок здійснений за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 стягувачу виплачено не було, у зв’язку з тим, що боржником не виконано в повному обсязі та у встановлений строк рішення суду, державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу від 07 серпня 2018 року. Відповідач вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, та такою, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для її скасування відсутні.

Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача неодноразово про дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, поштові повідомлення про отримання судових повісток долучені до матеріалів справи, однак до суду не з’явився, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.378 КАС України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 березня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження ВП № 56059153 з виконання виконавчого листа від 22 березня 2018 року виданого Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі 212/6446/17 про зобов’язання ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити всі необхідні дії та перерахувати пенсію ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року і виплатити різницю донарахованої суми з цієї дати.

Листом від 04 квітня 2018 року № 7589/08-01/26 ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду у Дніпропетровській області було повідомлено державну виконавчу службу про фактичне добровільне виконання рішення суду, а саме про здійснення перерахунку пенсії та виплату перерахованої суми пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року. Також зазначено, що виплата перерахованої суми пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року буде виплачена в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

07 серпня 2018 року державним виконавцем було винесено постанову ВП №56059153 про накладення на ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 5100,00 гривень.

Позивач не погоджується із вказаною постановою про накладення штрафу, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Статтею 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

При цьому, згідно з ч.4 ст.19 №1404, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною 4 статті 18 Закону №1404 встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.16 ч.3 ст.18 №1404-VIII).

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З вищевказаних норм вбачається, що невиконання боржником рішення без поважних причин у визначений строк є підставою для накладення на боржника штрафу.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262), призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Частиною 4 статті 63 Закону №2262 передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.4 ст.63 Закону №2262 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб» (далі - Постанова №103).

Відповідно до пункту 3 Постанови №103 Кабінет Міністрів України постановив перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

-з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

-з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Таким чином, вказана Постанова № 103 фактично запровадила поетапний порядок виплати пенсій колишнім військовослужбовцям, перерахованих за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», при цьому обумовивши виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Про вказані обставини, а саме, що перерахована на підставі судового рішення сума пенсії буде виплачена відповідно до ч. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», позивачем було повідомлено державного виконавця.

ОСОБА_1 управління є територіальним органом Пенсійного фонду України, яке діє на підставі Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (Положення).

Відповідно до пп. 4 та 5 п.4 Положення основним завданням ОСОБА_1 управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, а також призначення (перерахунок) та виплата пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства (п.п. 20, 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України).

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

За таких обставин, часткове невиконання рішення суду ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з незалежних від нього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону №1404.

При цьому, суд зауважує, що накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (провадження №К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 року по справі № 757/29541/14-а (провадження №К/9901/12146/18).

Вказані обставини щодо можливості виконання позивачем судового рішення по справі № 212/6446/17 у повному обсязі та наявності або відсутності поважних причин його невиконання не були з'ясовані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу при примусовому виконанні виконавчого листа № 212/6446/17, виданого 22 березня 2018 року Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця ВП № 56059153 від 07 серпня 2018 року про накладення штрафу за невиконання судового рішення не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийнята необґрунтовано і без з'ясування та урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1762,00 гривень, що документально підтверджується платіжним дорученням №3669 від 16 серпня 2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю та те, що в спірних правовідносинах ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснює публічно-владні управлінські функції, як суб’єкт владних повноважень, суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1762,00 гривень підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 56059153 від 07.08.2018 – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про накладення штрафу ВП № 56059153 від 07 серпня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, юридична адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 29, код ЄДРПОУ 21910427, р/р 25605303013174 в ПАТ «Ощадбанк», МФО 305482

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, юридична адреса: 49101, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, будинок 56, код ЄДРПОУ 34984907, р/р 37317095000157 в Державній казначейській службі України, МФО 820172.

Суддя: Ю. В. Козлов