Ухвала суду № 80471329, 13.03.2019, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/152/19

Номер провадження 2/162/118/2019

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"13" березня 2019 р. смт. Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Гладіч Н.І., дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Волинської області про стягнення недоотриманої заробітної плати з 18 липня 2018 року, -

встановив:

26 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманої заробітної плати з 18 липня 2018 року.

Ухвалою судді Любешівського районного суду від 28 лютого 2019 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

11 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 на усунення недоліків позовної заяви подав до суду заяву, надавши разом із додатками позовну заяву до Любешівської селищної ради Волинської області про стягнення недоотриманої заробітної плати з 18 липня 2018 року, яку просив долучити до матеріалів справи.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим.

Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Розгляд справи судом, до юрисдикції якого її розгляд не відноситься, є порушенням положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Позивач ОСОБА_1, як директор комунального підприємства „Любешівський ринок” пред'являючи позов про стягнення недоотриманої заробітної плати з 18 липня 2018 року до органу місцевого самоврядування - Любешівської селищної ради в позовній заяві в редакції від 11 березня 2019 року, просив визнати неправомірним розмір посадового окладу йому, як директору КП „Любешівський ринок” та зобов”язати орган місцевого самоврядування – Любешівську селищну раду встановити розмір посадового окладу директору КП „Любешівський ринок”, починаючи з 18 липня 2018 року у відповідності з вимогами Постанови Кабінету Міністрів від 19 травня 1999 року №859 із змінами, внесеними Постановою КМ №718 від 18 липня 2018 року „Про умови і розмір оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об”єднань державних підприємств”.

Статтею 19 ЦПК України визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Зокрема, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим уважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, позивач ОСОБА_1 невірно обрав спосіб звернення до суду за захистом свого права, оскільки між сторонами існує публічно-правовий спір.

Водночас, суд звертає увагу,що позивач, усуваючи недоліки позовної заяви, визначені ухвалою судді від 28 лютого 2019 року, надав 11 березня 2019 року разом із додатками позовну заяву в новій редакції, однак не усунув недоліки щодо належного способу захисту права, передбаченого законодавством, не визначився з порядком розгляду даного спору. За суб'єктним складом та предметом спору, викладені у позовній заяві спірні правовідносини не є приватноправовими, а фактично між учасниками спору існують публічно-правові відносини, оскільки позивач згідно строкового трудового договору (контракту), укладеного 02 лютого 2016 року між ним та Любешівською селищною радою, як органом місцевого самоврядування, обіймає посаду директора КП „Любешівський ринок”, тобто керівника цього підприємства, належить до посадової особи комунального підприємства, яке створене розпорядчим актом органу місцевого самоврядування та є юридичною особою публічного права.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи характер спірних правовідносин щодо вирішення даного спору та статус позивача, суддя вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 та обгрунтування позовних вимог виключають розгляд справи в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі не може бути відкрито, оскільки розгляд справи має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом, який не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у даній справі слід відмовити та відповідно до ч.3 статті 186 ЦПК України разом з ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі повернути позивачу додані позовні матеріали.

Керуючись статтями 186, 260 ЦПК України, суддя, -

постановив:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Волинської області про стягнення недоотриманої заробітної плати з 18 липня 2018 року- відмовити.

Роз'яснити позивачу, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та за предметною підсудністю відносяться до компетенції Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п”ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п”ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: