Ухвала суду № 80471157, 14.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3959/19

Провадження № 1-кс/161/2266/19

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

м. Луцьк 14 березня 2019 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, зазначає, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018030000000279 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 203-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 15.02.2018 року було надано дозвіл на обшук житла (квартири) та підсобних приміщень ОСОБА_3 за адресою: м. Луцьк, вул Писаревсього, 4/49.

Під час обшуку виявлено та вилучено наступні речі та документи, а саме: грошові кошти в сумі 16 500 (шістнадцять тисяч п’ятсот) гривень, мобільний телефон «iPhone» сріблястого кольору на верхній кришці наявне маркувальне позначення Model – A1549, ІМЕІ: 359233062062074, мобільний телефон «Nokia X2» ІМЕІ № 1: 355515053310304, ІМЕІ № 2: 355515053310312, з двома сім-картками оператора «МТС» та «Київстар», мобільний телефон «Samsung GT-E1200i» ІМЕІ: 353736064652300, без сім-картки, флеш-накопичувач 2 GВ «Mikro SD» серії Е30261223 ТDZK 112060263, USB-флешнакопичувач 2 GB TRAN SCED, USB-флешнакопичувач 32 GB SkanDisk, USB-модем «Київстар» MODEL-E1S50, планшет «SAMSUNG CALAXY TAB A» модель 8М-Т555, серійний номер R52GB0S919A в чохлі фіолетового кольору та системний блок LG без будь-яких маркувальних позначень.

Ухвалою слідчого судді від 20 лютого 2019 року було частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на наступні речі та документи: 1) мобільний телефон «iPhone» сріблястого кольору на верхній кришці наявне маркувальне позначення Model – A1549, ІМЕІ: 359233062062074; 2) мобільний телефон «Nokia X2» ІМЕІ № 1: 355515053310304, ІМЕІ № 2: 355515053310312, з двома сім-картками оператора «МТС» та «Київстар»; 3) мобільний телефон «Samsung GT-E1200i» ІМЕІ: 353736064652300, без сім-картки; 4) флеш-накопичувач 2 GВ «Mikro SD» серії Е30261223 ТDZK 112060263; 5) USB-флешнакопичувач 2 GB TRAN SCED; 6) USB-флешнакопичувач 32 GB SkanDisk; 7) USB-модем «Київстар» MODEL-E1S50; 8) планшет «SAMSUNG CALAXY TAB A» модель 8М-Т555, серійний номер R52GB0S919A в чохлі фіолетового кольору; 9) системний блок LG без будь-яких маркувальних позначень.

Розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно відбувався за відсутності власників останнього, які не повідомлялись про час та дату розгляду останнього.

Копію ухвали про накладення арешту на майно ОСОБА_3А було отримано 26.02.2019 року.

На думку власників майна вилучення останнього в ході обшуку було здійснено з порушенням вимог КПК України і арешт на нього було накладено необґрунтовано.

Заявник зазначає, що у квартирі ОСОБА_3 за адресою м. Луцьк, вул. Писаревського 4/49, у якій проводився обшук 15.02.2019 року, також зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_4 (24.05.1986 р.н, громадянка України, перебуває у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3) та їх малолітні діти - ОСОБА_5 (31.01.2009 р.н.) і ОСОБА_6 (14.07 2016 р. н.).

Із вилученого під час обшуку майна ОСОБА_3 належать лише мобільний телефон «iPhone» сріблястого кольору на верхній кришці наявне маркувальне позначення Model – A1549, ІМЕІ: 359233062062074 та мобільний телефон «Nokia X2» ІМЕІ № 1: 355515053310304, ІМЕІ № 2: 355515053310312, з двома сім-картками оператора «МТС» та «Київстар»».

Всі інші вилучені речі, в свою чергу, належать ОСОБА_4 та використовувались до цього в членами сім’ї в приватних цілях освітнього, розважального та комунікаційного характеру.

Пояснення та зауваження власників щодо охарактеризованого вище вилученого майна надавались ОСОБА_4 під час проведення обшуку та були записані відеокамеру РАNА50NIС з цифровим носієм інформації, якою здійснювалась фіксація слідчих дій, однак такий запис не був долучений до матеріалів справи разом із матеріалами, що додавались разом із клопотанням про арешт майна від 16 02.2019 року.

З огляду на вище наведене, є підстави вважати, що слідчим при поданні клопотання про накладення арешту не було дотримано вимог п.З ч 2 та ч. ст. 171 КПК України, за якими у клопотанні повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти, докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, а також до клопотання мають бути додані оригінали та копії документів та інших матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Крім того, у зв'язку з відсутність доступу до вилученого майна та можливості користування ним спричиняє ряд незручностей для його власника, що, в свою чергу, обмежує можливість кожного члена сім’ї у доступі до інформації, унеможливлює підготовку старшою дитиною спеціальних шкільних завдань, що передбачає використання електронних систем, розвиток та розваги обох дітей у вільний час тощо.

З огляду на наведене, заявник просить скасувати арешт на майно, який був накладений згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 161/2875/19).

Від заявників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, клопотання підтримують, з підстав у ньому зазначених, та просять його задовольнити.

Від слідчого Зуба О.М. та прокурора Остапчука С.О. надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності, заперечують щодо скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 20 лютого 2019 року.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що 02.07.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12018030000000279, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 203-2 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді від 15.02.2019 року було проведено общук житла ОСОБА_3 за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Писаревського, 4/49, під час якого виявлено та вилучено наступні речі та документи, а саме: грошові кошти в сумі 16 500 (шістнадцять тисяч п’ятсот) гривень, купюрами номіналом по 500 гривень, флеш-накопичувач 2 GВ «Mikro SD» серії Е30261223 ТDZK 112060263, мобільний телефон «Nokia X2» ІМЕІ № 1: 355515053310304, ІМЕІ № 2: 355515053310312, з двома сім-картками оператора «МТС» та «Київстар», мобільний телефон «Samsung GT-E1200i» ІМЕІ: 353736064652300, без сім-картки, мобільний телефон «iPhone» сріблястого кольору на верхній кришці наявне маркувальне позначення Model – A1549, ІМЕІ: 359233062062074, USB-флешнакопичувач 2 GB TRAN SCED, USB-флешнакопичувач 32 GB SkanDisk, USB-модем «Київстар» MODEL-E1S50, планшет «SAMSUNG CALAXY TAB A» модель 8М-Т555, серійний номер R52GB0S919A в чохлі фіолетового кольору, системний блок LG без будь-яких маркувальних позначень.

Постановою слідчого від 16 лютого 2019 року вищевказані речі та документи визнані речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді від 20 лютого 2019 року було частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт (заборону на відчуження, використання та розпорядження) на вказані речі за винятком грошових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "ОСОБА_1 проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо часткового скасування арешту з майна, враховує положення п.5 ч.2 ст. 173 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що частина вилученого майна належить ОСОБА_4, яка перебуває у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, та до застосування арешту знаходилась у спільному користуванні членів сім’ї в цілях особистого користування.

Відповідно до зазначеного, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують втручання у права та інтереси власника майна та подальший арешт майна є неспівмірним із ступенем такого втручання.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт на майно, враховуючи процесуальну позицію представника органа досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_2, подане в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2018 року під №12018030000000279, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України – задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладений згідно ухвали слідчого судді від 20 лютого 2019 року (справа №161/2875/19), а саме на:

- мобільний телефон «iPhone» сріблястого кольору на верхній кришці наявне маркувальне позначення Model – A1549, ІМЕІ: 359233062062074;

- мобільний телефон «Nokia X2» ІМЕІ № 1: 355515053310304, ІМЕІ № 2: 355515053310312, з двома сім-картками оператора «МТС» та «Київстар»,

що належать ОСОБА_3;

- мобільний телефон «Samsung GT-E1200i» ІМЕІ: 353736064652300, без сім-картки;

- флеш-накопичувач 2 GВ «Mikro SD» серії Е30261223 ТDZK 112060263;

- USB-флешнакопичувач 2 GB TRAN SCED;

- USB-флешнакопичувач 32 GB SkanDisk;

- USB-модем «Київстар» MODEL-E1S50;

- планшет «SAMSUNG CALAXY TAB A» модель 8М-Т555, серійний номер R52GB0S919A в чохлі фіолетового кольору;

- системний блок LG без будь-яких маркувальних позначень,

що належать ОСОБА_4.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_7