Рішення № 80470427, 11.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/190/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” про відшкодування збитків в сумі 31216,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Українська залізниця” про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею в сумі 31216,43 грн., посилаючись на наступне.

28 грудня 2017 р. між ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (замовник) та ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (виконавець) був укладений договір № 607-ПУ-ПТП, відповідно до якого замовник зобов’язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов’язані зі збагачення вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов’язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат за реквізитами замовника в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором.

Так, ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам’яне марки Г (Г1) 0-100 у вагон №56957376 в кількості 68500 кг по накладній № 52018736 від 27.09.2018 р. та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці. Згідно накладної поверхня вантажу маркована у формі поперечних смуг трикутної форми катка ущільнювача.

Відповідно до залізничної накладної № 52018736 залізниця прийняла у ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” на станції Родинська Донецької залізниці для перевезення вказане вугілля і зобов’язалась доставити його на станцію Нікель-Побузький Одеської залізниці на адресу ТОВ “Побужський феронікілевий комбінат”.

Як вказує позивач, по прибуттю поїзда на станцію Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт № 450003/249 від 03.11.2018 р., відповідно до якого при комісійному переваженні вагону № 56957376 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 80300 кг, тара - 21800 кг, нетто – 58500 кг, що менше вантаженого документу на 10000 кг. При комерційному огляді виявилося навантаження нижче бортів на 20 см, маркування із застосуванням катку. За рухом поїзду над 1-6 люками мається поглиблення вантажу довженною – 900 см, шириною – 250 см, глибиною – 40-50 см. В місці поглиблення маркування відсутнє, вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті, течії вантажу нема; у технічному відношенні вагон справний.

За ствердженнями позивача, фактично вантаж видано отримувачу з нестачею 10000 кг. Так, посилаючись на ст. 110 Статуту залізниць України, позивач зазначає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. При цьому в ст. 113 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Наразі позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, зазначає, що з врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, нестача вантажу у вагоні № 56957376 становить 10000-685=9315 кг. Згідно довідки власника вантажу ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” № 1/7103 від 03.12.2018 р. вартість 1 тони відвантаженого вугілля у полувагоні № 56957376 по накладній № 52018736 (досил. № 45761103) становить 3351,20 грн. з урахуванням ПДВ. Таким чином, позивач зазначає, що вартість недостачі, виявленої у полувагоні № 56957376 з урахуванням норми природної втрати складає 31216,43 грн. (9315 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 3351,20 грн. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

З огляду на вказане, позивач стверджує, що відповідачем завдано позивачу збитки на суму 31216,43 грн., які підлягають відшкодуванню залізницею.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2019 р. позовну заяву ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/190/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.02.2019 р.

15.02.2019 р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 26-28), згідно якого відповідач заявлені позовні вимоги не визнає. Зокрема, відповідач зазначає, що завантаження вагону № 56957376 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, що підтверджується накладною № 52018736 від 27.09.2018 р., пунктом 20 якої зазначено, що відповідальний за розміщення та кріплення вантажу оператор ОСОБА_2, власний вагон, власник ТОВ “Лемтранс”, оператор “Лемтранс”. При цьому відповідач з посиланням на ст. 24 Статуту залізниць України зауважив, що діючим законодавством не передбачений обов’язок залізниці перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Так, відповідач вказує, що відповідно до комерційного акту № 450003/249 від 03.11.2018р. вагон № 56957376 з вантажем прибув на станцію у технічному відношенні справним, при переважуванні вагону в статичному режимі виявилось вага - 80300 кг, тара за документом - 21800 кг, вага нетто - 58500 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 10000 кг, навантаження вантажу нижче бортів на 20 см, маркування із застосуванням катку. За рухом поїзду над 1-6 люками мається поглиблення вантажу довжиною - 900 см, шириною - 250 см, глибиною - 40-50 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. Наразі відповідач посилається на роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. за № 04-5/601, за якими прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничній накладній, але не зобов’язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Відтак, за ствердженнями відповідача, вказані обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані. Також відповідач посилається на положення п. а) ст. 111 Статуту Залізниць України, за якими якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Крім того, посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України, відповідач вказує, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, провини. Враховуючи наведене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Поряд з наведеним у відзиві на позов відповідач вказує, що 27.11.2018 року проведено державну реєстрацію “Статуту акціонерного товариства “Українська залізниця” у новій редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання діяльності акціонерного товариства “Укрзалізниця” від 30.10.2018 р. № 938, внаслідок чого назва “Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” змінено на Акціонерне товариство “Українська залізниця”, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2019 р. у справі № 916/190/19 розгляд справи відкладено на 11.03.2019 р. у зв’язку з неявкою представника позивача у судове засідання та відсутністю заперечень на відзив відповідача.

Під час розгляду справи по суті відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував та просив в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Між Приватним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля” (замовник) та Публічним акціонерним товариством „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (виконавець) було укладено договір № 607-ПУ-ПТП від 28.12.2017 року, відповідно до п. 1.1 якого замовник зобов’язаний передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов’язані зі збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов’язаний прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором та/або специфікаціями. Сторони дійшли згоди, що орієнтований об’єм вугілля, що передається (постачається) для збагачення протягом терміну дії даного договору не повинен перевищувати 2200000 тон +- 10%.

Згідно п. 1.1.1 договору № 607-ПУ-ПТП від 28.12.2017 року замовник зобов’язаний передати (поставити) виконавцю вугілля на умовах “СРТ, залізнична станція “Родинська” Донецької залізниці “Укрзалізниці” (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “Інкотермс” в редакції 2000 року), з урахуванням умов даного договору. Кількість, марочний склад, якісні показники вугілля, вантажовідправники обумовлюються сторонами у відповідних специфікаціях, котрі є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.1.3. договору 607-ПУ-ПТП від 28.12.2017 р. виконавець зобов’язаний прийняти вугілля, переробити (збагатити) його на ПАТ “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ”, та передати (поставити) отримане в результаті збагачення концентрат вугілля замовнику на умовах „DAF, поставка до кордону: місце поставки” та/або „FCA, залізнична станція “Родинська” Донецької залізниці “Укрзалізниця” та/або „DDP, місце призначення залізнична станція “Ладижин” Одеської залізниці та/або залізничної станції “Бурштин” Львівської залізниці та/або залізничної станції “Енергодар” Придніпровської залізниці та/або залізничної станції “Добротвор” Львівської залізниці та/або залізничної станції “Сороче” Донецької залізниці, або іншої станції вантажовідправника, погодженої сторонами у відповідних специфікаціях згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “Інкотермс” в редакції 2000 року з урахуванням умов даного договору.

01.07.2018 р. між Приватним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля” (замовник) та Публічним акціонерним товариством „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (виконавець) була складена специфікація до договору № 607-ПУ-ПТП від 28.12.2017 р., в якій сторони обумовили кількість вугілля, що підлягає поставці (передачі) замовником для його збагачення виконавцем у відповідності з умовами даного договору, яка складає 489000,00 грн. В п. 5 специфікації від 01.07.2018 р. до договору № 607-ПУ-ПТП сторонами договору було додатково погоджено, що поставка концентрату здійснюється;

- на умовах “DDP, залізнична станція призначення” залізнична станція “Ладижин” Одеської залізниці та/або залізнична станція “Енергодар” Придніпровської залізниці та/або залізнична станція “Добротвор” Львівської залізниці та/або залізнична станція “Бурштин” Львівської залізниці та/або залізнична станція “Роя” Донецької залізниці та/або залізничної станції “Батуринська” код станції 466904 та/або залізнична станція “Верхньодніпровськ” Придніпровської залізниці та/або залізнична станція “Красноград” код станції 441606 та/або залізнична станція “Трипілля-Дніпровське” код станції 344707 та/або залізнична станція “Рівне” код станції 356600 та/або залізнична станція “Ясна Зоря” код станції 419602 та/або залізнична станція “Здолбунів” код станції 350002 та/або залізнична станція “Нікель Побужський” код станції 412501, в редакції “Інкотермс-2000” з урахуванням застережень, вказаних в договорі та даній накладній;

- здійснюється на умовах “FCA, залізнична станція відправлення” залізнична станція “Основа” код станції 440209, в редакції “Інкотермс-2000” з урахуванням застережень, вказаних в договорі та даній накладній;

- здійснюється на умовах “СРТ, залізнична станція призначення” залізнична станція “Запоріжжя-Ліве” код станції 460005; залізнична станція “Запоріжжя-Кам’янське” код станції 456007; залізнична станція “Правда” код станції 451701; залізнична станція “Авдіївка” код станції 482803; в редакції “Інкотермс-2000” з урахуванням застережень, вказаних в договорі та даній накладній;

- здійснюється “EXW, бункер ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (для ш. “Білицька”), в редакції “Інкотермс-2000” з урахуванням застережень, вказаних в договорі та даній накладній.

Відтак, за умовами вказаного договору поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом.

Так, згідно залізничної накладної № 52018736 від 27.09.2018 р. вантажовідправником – ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” зі станції Родинська Донецької залізниці на станцію Нікель-Побузький Одеської залізниці було відправлено вантаж – вугілля кам’яне Г(Г1) 0-100 у кількості 199000 кг, а саме у вагоні № 56957376 – 68500 кг, у вагоні № 59954107 – 65100 кг та у вагоні № 59955534 – 65400 кг, вказаний вантаж прийнято без зауважень. Одержувачем вантажу є ТОВ „Побузький феронікелевий комбінат”.

Як свідчать матеріали справи, під час перевезення залізницею був складений акт загальної форми № 1922 від 03.11.2018 р. (а.с. 29) на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці, згідно якого була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 56957376, та за наслідками контрольного переважування вантажу встановлено: фактична маса брутто вагону склала 80300 кг, тара вагону з ПД 21800 кг, маса вантажу нетто за ПД 68500 кг, фактична маса вантажу нетто 58500 кг, що менше документу на 10000 кг. У зв’язку із зазначеним на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт № 450003/249/3 від 03.11.2018 р. (а.с. 11).

Згідно вказаного комерційного акту: при переважуванні вагону № 56957376 в статичному режимі на справних 150 т електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці, заводський № 032, що пройшли держповірку 29.12.2017 р. виявилось: вага брутто – 80300 кг, тара за документом – 21800 кг, вага нетто – 58500 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 10000 кг. Наразі в комерційному акті зазначено, що навантаження вантажу нижче бортів на 20 см, маркування із застосуванням катку. За рухом поїзду над 1-6 люками мається поглиблення вантажу довжиною 900 см, шириною 250 см, глибиною 40-50 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж якого бракує у вагоні вміститися зміг би.

За таких обставин, позивач вказує, що при перевезенні вугільної продукції у вагоні № 56957376 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач як перевізник має відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за наведеним у позові розрахунком позивача складає 31216,43 грн. (а.с. 4).

Разом з тим, згідно залізничної накладної № 52018736 від 27.09.2018 р. ТОВ „Побузький феронікелевий комбінат” передало переуступним підписом право на пред’явлення позову вантажовідправнику ПАТ “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред’явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відтак, з посиланням на факт виявлення нестачі вантажу, який було прийнято залізницею до перевезення, що встановлено в комерційному акті, позивач просить суд стягнути з відповідача як перевізника вищевказану вартість втраченого вантажу саме на користь позивача.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Наявна в матеріалах справи копія залізничної накладної № 52018736 свідчить про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача – ТОВ „Побузький феронікелевий комбінат” до станції Нікель-Побузький Одеської залізниці.

За ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на залізницю відповідальність у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є саме втрата вантажу з вини залізниці.

Згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У залізничній накладній № 52018736 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося вантажовідправником, маса визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150-тонних).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Згідно п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Також згідно п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р., у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як зазначено в п. 3.21 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, з метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

Згідно залізничної накладної № 52018736 вантаж укатаний катком, маркований у формі поперечних смуг трикутної форми, навантаження навалом, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних статичних вагах (150 т).

Викладене свідчить про визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення, а також засвідчено обставину вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства. Також матеріали справи свідчать, що залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 р. зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: „Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності”.

Відповідно до акту загальної форми № 1922 від 03.11.2018 р., який був складений на ст. Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці, була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 56957376, та за наслідками контрольного переважування вантажу встановлено, що фактична маса брутто вагону склала 80300 кг, тара вагону з ПД 21800 кг, маса вантажу нетто за ПД 68500 кг, фактична маса вантажу нетто 58500 кг, що менше документу на 10000 кг.

Наведені обставини стали підставою для складання залізницею комерційного акту від 03.11.2018 р. № 450003/249/3, яким підтверджено вищевикладене та встановлено різницю маси вантажу проти перевізного документа в сторону зменшення на 10000 кг із зазначенням того, що вказаний вагон у технічному стані є справним, а також вказано, що навантаження вантажу нижче бортів на 20 см, маркування із застосуванням катку. За рухом поїзду над 1-6 люками мається поглиблення вантажу довжиною 900 см, шириною 250 см, глибиною 40-50 см. В місці поглиблення маркування відсутнє.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать саме від залізниці з огляду на таке. Так, прийняття відповідачем до перевезення вказаного вантажу свідчить про погодження з вказаною у залізничній накладній масою вантажу. Натомість зі змісту комерційного акту випливає, що фактично наявні поглиблення, а не протікання (просипання) вантажу, також у перевізному документі міститься відмітка про нанесення маркування, а в місцях поглиблення маркування відсутнє.

Виходячи з викладеного, суд доходить до висновку про недоведеність залізницею обставини відсутності її вини у нестачі вантажу, а тому доводи позивача щодо наявності підстав для покладення на залізницю матеріальної відповідальності за нестачу вантажу є правомірними.

Таким чином, господарський суд вважає правомірним покласти відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 56957376 саме на відповідача як перевізника.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В підтвердження вартості відправленого вантажу у полувагоні № 56957376 позивачем надано до суду довідку, в якій зазначена вартість вугілля у розмірі 2792,67 грн. без ПДВ та 3351,20 грн. з ПДВ за 1 тонну продукції.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

Так, з урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу 9315 кг вугілля у полувагоні № 56957376, що складає 31216,43 грн. з урахуванням ПДВ, за вирахуванням норми природної втрати ((9315 кг – (68500 кг х 1%)) х 3351,20 грн.).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд доходить висновку про доведеність вказаними доказами та наявність законних підстав для покладання матеріальної відповідальності в порядку ст. 129 Статуту залізниць України саме на перевізника у вигляді відшкодування вартості нестачі вантажу, що за правильним розрахунком позивача, зробленим у відповідності до вимог п. 27 Правил видачі вантажів, становить 31216,43 грн. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ПАТ „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” про відшкодування збитків в сумі 31216,43 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; код ЄДРПОУ 00176549) суму вартості нестачі вугілля в розмірі 31216/тридцять одна тисяча двісті шістнадцять/грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921/одна тисяча дев’ятсот двадцять одна/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 березня 2019 р.

Суддя В.С. Петров