Рішення № 80470415, 11.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. Справа № 916/2310/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Матвієнко А.С.,

за участю представників:

позивача – Державної екологічної інспекції в Одеській області: ОСОБА_1, згідно довіреності №6 від 05.10.2018р.;

відповідача – ТОВ «Колос»: ОСОБА_2, згідно довіреності №04/10/2018 від 04.10.2018р.,

розглянувши справу №916/2310/18 за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (67640, Одеська область, Біляївський район, с. Градениці, вул.Леніна, 87) про стягнення 628330,30грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснення учасників справи, клопотання, заяви сторін, процесуальні дії суду:

Позивачем, з врахуванням відповіді на відзив від 19.12.2018р. за вх.№26193/18, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України самовільно використовував водні ресурси за відсутності дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.07.2013р. по 01.10.2014р., внаслідок чого заподіяно шкоду державі Україна у вигляді збитків на суму 628330,30грн. Так, позивач зазначає, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області у період з 07.06.2018р. до 11.06.2018р. відповідно наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 06.06.2018 №401 та направлення на проведення позапланової перевірки від 06.06.2018р. №291пр проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України в частині виконання вимог Водного кодексу України ТОВ «Колос» за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Градениці, вул. Леніна, 87 на підставі скарги мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 Р.М. від 05.06.2018р. За результатами перевірки складено акт №01/14 проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ «Колос», в якому встановлено, що між попереднім дозволом на спеціальне водокористування №УКР3636 терміном з 11.08.2010р. до 30.06.2013р. та чинним дозволом на спеціальне водокористування №УКР 3636-А/Оде терміном з 01.10.2014р. до 24.09.2019р. є період часу коли дозвіл на спецводокористування забору води з поверхневого водного об’єкту Кучурганського водосховища (басейн р.Дністер) був відсутній з 01.07.2013р. до 01.10.2014р., що є порушенням статей 44, 48 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена статтями 110, 111 Водного кодексу України. Перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства проведено у присутності уповноваженої особи відповідача – директора ТОВ «Колос» ОСОБА_3, яким підписано акт перевірки та отримано 11.06.2018р. його примірник на 18 сторінках. Державною екологічною інспекцією в Одеській області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, який проведено у відповідності до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. №767/16783 зі змінами та доповненнями, його сума складає 628330,30грн.

Відповідач у відзиві на позов від 03.12.2018р. за вх.№24909/18 проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність факту самовільного забору води в період відсутності дозволу на спецводокористування, відсутність у складеному акті інформації щодо вказаного факту забору води у період з 01.07.2013р. до 01.10.2014р. та обсягів використаних вод і кількості водозаборів. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не зафіксовано та не деталізовано на яких водозаборах виявлено порушення, невірно зазначено назву населеного пункту, де розташована насосна станція, протягом якого часу здійснювався забір води, в якій кількості, яка кількість вод використовувалась конкретно для господарсько-питних, виробничих, житлово-комунальних потреб. А сама перевірка, на думку відповідача, за результатами якої складено відповідний акт, носила виключно формальний та упереджений характер. Також відповідач зазначає про недоведеність наявності шкоди, протиправної поведінки посадових осіб ТОВ «Колос», причинного зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та його вини, а отже відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності товариства. Звертає увагу, що за результатами перевірки вини жодної особи не встановлено, жодної особи не притягнуто до відповідальності, ні протоколу про адміністративне правопорушення, ні постанови про притягнення винних осіб до відповідальності, ні припису про усунення порушень природоохоронного законодавства не складалося.

Окремо відповідач зауважив на безпідставність та необґрунтованість розрахунку завданих збитків, оскільки для встановлення розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування необхідно встановити об’єм використаної води. Під час перевірки жодних даних щодо об’єму води у визначений період не перевірялося, а в акті перевірки лише зазначено, що звіт про використання води по формі 2ТП (водгосп) подається за звітним періодом своєчасно. Так, згідно звіту про використання води за 4 квартал 2013 року від 10.01.2014р. та звіту використання води за 4 квартал 2014р. від 12.01.2015р. ТОВ «Колос» фактично не здійснював забір води, оскільки насосна станція не працювала та перебувала на ремонті, про що свідчить також наказ №02/04/13 від 02.04.2013р., а забір води в обсязі зазначеному в акті перевірки та покладеному в основу розрахунку, не можливо було здійснити з урахуванням технічних характеристик насосів насосної станції. Крім того, відповідач вказує, що згідно актів про обсяги спожитої електроенергії ТОВ «Колос» за червень 2013 року – грудень 2014 року у графах з назвою «насосна літо» та «насосна зима» незначні показники лічильників свідчать про те, що електроенергія витрачалася лише для побутових потреб (освітлення території, проведення ремонтних робіт насосів тощо).

Відповідач зазначає, що позовні вимоги заявлено з пропуском строку позовної давності, оскільки вважає, що сам факт проведення перевірки з 07.06.2018р. до 11.06.2018р. і складення за її результатами акту №01/14 не може бути тією подією, з настанням якої пов’язано початок перебігу строку позовної давності, оскільки інформація про порушення у позивача була раніше, а саме починаючи з наступного дня зі спливу строку дії дозволу, тобто після 30.06.2013р. Звідси, відповідач клопоче про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до заявлених вимог.

19.12.2018р. позивач подав відповідь на відзив за вх.№26193/18, де вказує, що із аналізу ст.ст.20-2, 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Держекоінспекцію та її територіальні органи, які з цією метою в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки. Також позивач зазначає, що водним законодавством передбачено вичерпний перелік видів використання води, які не відносяться до спеціального водокористування, а значить і не потребують отримання дозволу на спецводокористування. Так, на думку позивача, копії актів про обсяги спожитої електроенергії ТОВ «Колос» за період з червня 2013р. по грудень 2018 року лише свідчать, що насосна зимою або літом використовувалась відповідачем, що свідчить про факт використання води без дозволу на спеціальне водокористування. Крім того, позивач зауважує, що інспектор Державної екологічної інспекції до перевірки суб’єкта господарювання не володіє і не повинен володіти інформацією, а необхідну інформацію для висновків він отримує під час перевірки, у зв’язку з чим всі висновки за результатами перевірки побудовані на вимогах природоохоронного законодавства до суб’єкта даного виду господарювання та наявних на час перевірки наданих документів. Окремо позивач зауважує, що відповідач надав до суду звіт про використання води за IV квартал 2013р. та IV квартал 2014р., однак, не надав звіти за III квартал 2013р. та І-ІІІ квартал 2014р. Позивач вказує, що надані відповідачем копії звітів містять лише печатку відповідача, хоча повинні бути засвідчені також печаткою басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю, яка свідчить про отримання звітів. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем не надано також журналу обліку використаної води. Відповідач стверджує, що півтора року вів свою господарську діяльність без води і при цьому не надав жодного доказу цьому.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності позивач зазначає, що згідно ч.1 ст.261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності починається від дня, коди особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, порушення позивачем вимог Закону зафіксовано в акті перевірки від 11.06.2018р., до суду із позовом Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась 18.10.2018р., при цьому, позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 628330,30грн. заявлено за період з 31.03.2014р. по 07.06.2018р. Між тим, зазначає позивач, що до цього перевірка відповідача не проводилась, а використання вод без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення такого правопорушення. Позивач зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що позивачу було раніше відомо про правопорушення, не відповідають дійсності. Так, Держекоінспекцією на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2017р. №710, та відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017року №652 повинна була бути проведена планова перевірка відповідача, однак, відповідач не допустив державних інспекторів навколишнього природного середовища в Одеській області до проведення планової перевірки, про що свідчить акт про відмову в проведенні перевірки. Внаслідок викладеного позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності на звернення до суду із даними позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2018р. залишено без руху позовну заяву від 18.10.2018р. за вх.№2494/18 ДЕІ в Одеській області до ТОВ «Колос» про стягнення 628330,30грн., встановлено ДЕІ в Одеській області строк до 15.11.2018р. включно для подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви від 18.10.2018р. за вх.№2494/18, яка має містити: зазначення про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи, зобов’язано ДЕІ в Одеській області у строк до 15.11.2018р. надати суду докази надсилання відповідачу заяви про усунення недоліків позовної заяви від 18.10.2018р. за вх.№2494/18.

31.10.2018р. за вх.№2-5398/18 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову від 18.10.2018р. за вх.№2494/18, якою позивач усунув недоліки, що були встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2018р. відкрито провадження у справі №916/2310/18, постановлено розглядати справу №916/2310/18 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 05.12.2018 р. о 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 05.12.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 19.12.2018р. о 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 19.12.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 09.01.2019р. об 11год.00хв., про продовження строку проведення підготовчого провадження до 03.02.2019р.

09.01.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 18.01.2019р. до 10год.40хв.

У судовому засіданні 18.01.2019р. оголошено перерву у судовому засіданні до 04.02.2019р. до 11год.40хв.

Ухвалою суду від 04.02.2019р. закрито підготовче провадження по справі №916/2310/18, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 18.02.2019р. о 10год.00хв.

Клопотання сторін від 18.01.2019р. за вх.№№1002/19, 1003/19, від 04.02.2019р. за вх.№2259/19, від 12.02.2019р. за вх.№2851/19 про долучення доказів, від 01.02.2019р. за вх.№2135/19 про відкладення розгляду справи були судом задоволені.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

У період з 07.06.2018р. до 11.06.2018р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було проведено позапланову перевірку ТОВ «Колос» на предмет дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в частині виконання вимог Водного кодексу України, за результатами проведення якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області складено акт. Зазначеним актом №01/14 Державною екологічною інспекцією в Одеській області встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема, що між попереднім дозволом на спецводокористування №УКР 3636, терміном з 11.08.2010р. до 30.06.2013р., та чинним дозволом на спецводокористування №КУР 3636-А/Оде, терміном з 01.10.2014р. до 24.09.2019р., є період часу коли дозвіл на спецводокористування був відсутній, з 01.07.2013р. до 01.10.2014р.

22.06.2018р. позивач звернувся з претензією №64 до ТОВ «Колос», у відповідності до якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування.

З доданого до зазначеної претензії розрахунку вбачається, що розмір збитків, заподіяних відповідачем було здійснено у відповідності до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, який склав 628330,30 грн.

У відповідь на отриману 25.07.2018р. претензію позивача ТОВ «Колос» надіслало 08.08.2018р. листа стосовно необхідності проведення оцінки правомірності призначення перевірки ТОВ «Колос» з боку ДЕІ в Одеській області; притягнення до відповідальності посадових осіб ДЕІ в Одеській області, винних у проведенні «замовної» перевірки; відкликання претензії ДЕІ в Одеській області №64 від 22.06.2018р. на суму 628330,30 грн. з огляду на відсутність обґрунтованих доказів вчинення ТОВ «Колос» відповідного правопорушення.

Позивачем подано до суду акт про відмову в проведенні перевірки від 04.09.2018р., із якого вбачається, що ТОВ «Колос» не було допущено Держекоінспекцію до перевірки, яка повинна була проводитись в період з 04.09.2018р. по 17.09.2018р.

Відповідачем надано до справи довідку Дністровського міжрайонного управління водного господарства від 16.01.2019р. №30 про те, що ТОВ «Колос» було подано до Дністровського МУВГ звіти про використання води за 4-й квартал 2013р. – 10.01.2014р. та за 4-й квартал 2014р. – 12.01.2015р., в яких було відображено відсутність споживання води.

Також, відповідач подав до справи акт про обсяги спожитої електроенергії у жовтні 2013р. про відсутність електроспоживання насосною станцією, підписаний лише з боку ТОВ «Колос», який був поданий товариством до Біляївського РЕМ ПАТ «ЕК «Одесаобленерго».

Одночасно позивачем до справи подано довідки Державного агентства водних ресурсів України №062/21/12 від 11.01.2019р., Одеського обласного управління водних ресурсів №1011/21/12 від 13.06.2018р., відповідно до яких ТОВ «Колос» на протязі 2013-2014р.р. не надано звіти про використання води по формі 2-ТП (водогосп).

З наданих на підтвердження позовних вимог копій документів, а саме з дозволу на спецводокористування №УКР 3636-П/оде, виданого 11.08.2010р. на термін до 30.06.2013р., та дозволу на спецводокористування №УКР 3636-А/Оде, виданого 01.10.2014р. на термін до 24.09.2019р., ТОВ «Колос» вбачається відсутність спеціального дозволу в період з 01.07.2013р. до 01.10.2014р., що знайшло своє відображення в акті №01/14 перевірки Державною екологічною інспекцією в Одеській області.

Як вбачається з наданої відповідачем копії наказу №02/04/13 від 02.04.2013р. у зв’язку з проведенням ремонтних та налагоджувальних робіт в насосній станції, з 02.04.2013р. виведено з експлуатації насосну, що належить ТОВ «Колос» на підставі свідоцтва про право власності №60 від 12.02.2003р.

Також згідно звіту про використання води за 4 квартал 2013 року від 10.01.2014р. та звіту використання води за 4 квартал 2014 року від 12.01.2015 р. ТОВ «Колос» фактично не здійснювало забір води з Кучурганського водосховища з підстав припинення роботи насосної станції та перебування останньої на ремонті.

Із поданої відповідачем копії листа Державного агентства водних ресурсів України №107/21/12 від 21.01.2019р., згідно якого ТОВ «Колос» подано звіти про використання води по формі 2-ТП (водогосп) за 4-ті квартали 2013, 2014р.р. до Дністровського МУВГ, але фахівцями Управління зазначені звіти не були передані до Одеського облводресурсів. А також у листі зазначено, що у 2013, 2014р.р. ТОВ «Колос» не отримував воду на полив зі зрошувальної системи Дністровського МУВГ.

Крім того, відповідно до наданих ТОВ «Колос» копій актів про обсяги спожитої електроенергії за період з червня 2013р. до грудня 2014р., в яких у графах «насосна літо», «насосна зима» зазначено середні незначні показники лічильників, що може свідчити про використання електроенергії для побутових потреб та проведення ремонту.

Згідно довідок Роздільнянської МДПІ №2504/15-03 від 22.03.2013р., Роздільнянської ОДПІ №5854/15-24-15-01-82 від 30.05.2014р., №6 від 13.02.2018р., ДПІ у Біляївському районі №3373/10/15-03 від 07.03.2013р. ТОВ «Колос» у 2013 – 2014р.р., 2018р. був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 46 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне.

Відповідно до статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до частин 1, 3 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України, статтями 16, 21 Кодексу України про надра встановлений обов'язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволів на спецвикористання на користування надрами.

Статтею 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у забрудненні та засміченні вод, а також у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд вважає недоведеною наявність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача. Суд установив, що відповідач є добросовісним учасником у правовідносинах з державою, ним вживались можливі у його ситуації заходи щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування строком дії до 24.09.2019р. і не було допущено умислу щодо порушення правил водокористування, зокрема у період з 01.07.2013 до 01.10.2014р. з підстав перебування водонасосної станції з 02.04.2013р. на ремонті, а отже вина відповідача в заподіянні збитків відсутня, як відсутня і його протиправна поведінка.

Подані до справи акт про обсяги спожитої електроенергії у жовтні 2013р. про відсутність електроспоживання насосною станцією, копія наказу №02/04/13 від 02.04.2013р. про виведення з експлуатації у зв’язку з проведенням ремонтних та налагоджувальних робіт насосній станції, звіти про використання води за 4 квартал 2013 року від 10.01.2014р., за 4 квартал 2014 року від 12.01.2015р., лист Державного агентства водних ресурсів України №107/21/12 від 21.01.2019р., свідчать про те, що ТОВ «Колос» у 2013, 2014р.р. не отримував воду на полив зі зрошувальної системи Дністровського МУВГ

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не подано до суду доказів, що підтверджують фактичне заподіяння відповідачем шкоди та/або збитків державі у сумі 628330,30грн., за умови відсутності доказів, наявності вказаних в акті позапланової перевірки обставин самовільного водокористування ТОВ «Колос», суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності збитку у вказаній сумі, не обґрунтовано позивачем також у чому полягала протиправність дій відповідача, а наведені позивачем обставини, не підтверджуються матеріалами справи.

При чому зауваження дозвільного органу були неконкретизованими та недоведеними, що спонукало відповідача звертатися до Державної екологічної інспекції України, Одеської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції в Одеській області з проханням необхідності проведення перевірки фактів викладених у листі ТОВ «Колос» за результатами позапланової перевірки.

З урахуванням викладеного, за умови відсутності у даних правовідносинах всіх складових збитків у сукупності, позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Одеській області про стягнення з ТОВ «Колос» 628330,30 грн. збитків обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів задоволенню судом не підлягають, як такі, що не доведені та необґрунтовані.

Так як відповідачем ТОВ «Колос» у відзиві заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно вимог ч.4 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи те, що у задоволенні позову позивача у даній справі відмовлено за його недоведеністю, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності для звернення Державної екологічної інспекції в Одеській області до суду із даним позовом.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 9424,96грн. та кошти за надсилання претензії, позовної заяви з додатками в сумі 38,00грн., які не підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача, внаслідок відмови у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 38017120) повністю.

2. Понесені Державною екологічною інспекцією в Одеській області (65107, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12; ЄДРПОУ 38017120) за розгляд даної справи судові витрати у вигляді судового збору в сумі 9424,96грн. та кошти за надсилання претензії, позовної заяви з додатками в сумі 38,00грн. покладаються на платника.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 березня 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук