Рішення № 80468377, 05.03.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/1997/17

2/465/1228/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі :

головуючої-судді: ОСОБА_1

з участю секретаря : Федика В.О.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4 (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів в якості відшкодування завданої майнової та моральної шкоди внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.10.2016 року у м. Львові сталась ДТП за участю автомобіля «БМВ-545» р.н. «RPR 06523», під його керуванням та автомобіля «Фольксваген Гольф» р.н. «POT 25 GI», під керуванням ОСОБА_5 Постановою Франківського районного суду м. Львова від 02.12.2016 року ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 130 КУпАП. Оскільки винуватець ДТП на момент його скоєння не мав полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності позивач вважає, що собою, відповідальною за відшкодування завданої шкоди є Моторне (транспортне) страхове бюро України в межах ліміту, визначеного Законом, та винуватець ДТП у розмірі залишку відшкодування завданої майнової шкоди. 25.10.2016 року позивач звернувся до МТСБУ із письмовим повідомленням про настання страхового випадку, а 15.11.2016 року письмово повідомив відповідачів про огляд пошкоджень належного йому транспортного засобу «БМВ-545» р.н. «RPR 06523» з метою визначення розміру завданої шкоди. Вказує, що згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 29.11.2016 року вартість відновлювального ремонту його автомобіля «БМВ-545» р.н. «RPR 06523» складає 100271.05 грн., при цьому вартість оціненої матеріальної шкоди - 41404.90 грн. На проведення експертного дослідження позивач затратив 1550.00 грн. Тому вважає, що загальний розмір завданої йому шкоди складає 101821.05 грн.

20.12.2016 року він звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. МТСБУ частково її задовольнило, відшкодувавши позивачу грошові кошти в сумі 38750.17 грн. Оскільки він не отримав повного відшкодування завданої шкоди, він вважає своє право порушеним, за захистом якого звернувся до суду. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеному у позові. Просить позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином були повідомленні про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 23.10.2016 року близько 02.40 хв. на перехресті вулиць Кульпарківська - ОСОБА_6 у м. Львові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «БМВ-545» р.н. «RPR 06523», під керуванням ОСОБА_3 та «Фольксваген Гольф» р.н. "POT 25 GI", під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок ДТП належному позивачу транспортному засобу було завдано значних механічних пошкоджень. Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 29.11.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «БМВ-545» р.н. «RPR 06523» складає 100271.05 грн. Вартість матеріальної шкоди складає 41404.90 грн. На проведення експертного дослідження позивач витратив грошові кошти у розмірі 1550.00 грн.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 02.12.2016 року у справі № 465/6266/16-п громадянина ОСОБА_5 було визнано винним у порушенні п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, яке виявилось у тому що він, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем, керованим позивачем. Згідно вказаної постанови ОСОБА_5 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, тощо. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч.ч.1, 4 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На момент ДТП ОСОБА_5, в порушення вимог діючого законодавства України про страхування, не мав полісу обов’язкового страхування власної цивільно-правової відповідальності. За таких обставин обов’язок відшкодування завданої ним шкоди покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до положень статей 40, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Порядок визначення розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням колісного транспортного засобу, врегульовано Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року.

З висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 0466 від 29.11.2016 року вбачається, що вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «БМВ-545» р.н. «RPR 06523» складає 41404.90 грн.

З урахуванням змісту ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд приходить до висновку що сума у розмірі 41404.90 грн. є межею майнової відповідальності ОСОБА_4 (транспортного) страхового бюро України. Разом з тим з матеріалів цивільної справи вбачається, що МТСБУ неналежним чином виконало власний обов’язок по виплаті позивачу страхового відшкодування, оскільки сплатило таке лише у розмірі 38750.17 грн. Однак позивачу не було повністю відшкодовано страхове відшкодування у розмірі 2654.73 грн. (41404.90 грн. - 38750.17 грн.) та 1550.00 грн. - вартості оплаченого експертного дослідження.

Оскільки відповідачем МТСБУ не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростування позову у заявлених вимогах до нього та не було спростовано висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 0466 від 29.11.2016 року у встановленому Законом порядку, як і не було подано клопотань про призначення та проведення інших (судових) авто-товарознавчих досліджень, а тому суд діє в такому випадку відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого законодавства України, письмовими поясненнями представника позивача у їх сукупності та виходячи із меж заявлених позивачами вимог, суд вважає, що кошти у розмірі 4204,73 грн. слід стягнути з відповідача МТСБУ на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 в частині відшкодування залишку завданої майнової шкоди, суд вважає їх підставними та обґрунтованими з огляду на наступне.

З огляду на те, що позивач заявив вимоги про відшкодування завданої йому майнової шкоди з відповідача ОСОБА_5 саме шляхом стягнення вартості відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП належного йому транспортного засобу, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість на підставі положень ч.ч.1, 4 ст. 22, ч.2 ст. 1187, ст.1192 ЦК України.

Як вбачається з висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 0466 від 29.11.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «БМВ-545» р.н. «RPR 06523» складає 100271.05 грн. Оцінений розмір матеріальної шкоди складає 41404.90 грн. З урахуванням межі відповідальності страховика - МТСБУ, передбаченої ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до стягнення з відповідача ОСОБА_5 підлягає сума грошових коштів у розмірі 58866.15 грн. (100271.05 грн. - 41404.90 грн.) в якості відшкодування залишку завданої майнової шкоди як з особи, відповідальної за її заподіяння.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальник справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", згідно якого при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що має місце заподіяної матеріальної шкоди, що визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду та інших негативних наслідків, тому зазначена шкода підлягає до відшкодування у розмірі 58866,15 грн., які слід стягнути із відповідача ОСОБА_5 на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної компенсації завданої моральної шкоди суд вважає їх обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду душевними стражданнями, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням належного йому майна (транспортного засобу) у відповідності до ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №4 від 31 березня 1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Судом встановлено, що позивачу дійсно було заподіяну моральна шкода, яка полягала в тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано і моральну шкоду, яка проявилася у перенесенні психологічного стресу під час дорожньо-транспортної пригоди та після нього, погіршенні його стан здоров’я через пошкодження його автомобіля, змушений був витрачати багато часу та додаткових зусиль для встановлення істини у справі, зібранні документів та поніс невиправданих витрат у зв’язку з неможливістю користуватись автомобілем та безпідставної тяганини, щоб повернути відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При призначенні розміру суд враховує характер та обсяг заподіяних фізичних та моральних страждань їх тривалість, можливість відновлення попереднього стану, ступінь вини та інші обставини справи, а також виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_5 суму завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача МТСБУ на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 42,34 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви та з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 638,66 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (транспортне) страхове бюро України на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 4204,73 грн. та судові витрати у розмірі 42,34 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 4247(чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 07 коп..

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 58866,15 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати у розмірі 638,66 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 64504(шістдесят чотири тисячі п’ятсот чотири) грн. 81 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Дата складення повного судового рішення - 15.03.2019 року.

Суддя Мартинишин М.О.