Ухвала суду № 80465421, 12.03.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 1-кп/225/53/2019

Єдиний унікальний номер № 225/5138/17

Дзержинський міський суд Донецької області

У Х В А Л А

12 березня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Мигалевича В.В.

суддів Ткач Г.В., Нємиш Н.В.,

за участю:

секретаря Голубової О.О.,

прокурора Драчевська Т.І. ,

захисника ОСОБА_1,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Дзержинського міського суду Донецької області кримінального провадження з обвинувальним актом (ЄРДР № 42016050000000661 від 26.07.2016 року за обвинуваченням,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 108а/110,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, мотивуючи клопотання тим, що стосовно обвинуваченого здійснювалося спеціальне досудове розслідування, на теперішній час він переховується на тимчасово окупованій території Донецької області, отже ухиляється від суду.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про здійснення спеціального судового провадження та просив суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання і оголосити розшук ОСОБА_3

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Частиною третьою статті 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Законом України № 119-УІІІ від 15.01.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» доповнено статтею 5 Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», відповідно до якої ухилення від явки на судовий виклик суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального судового провадження в порядку, передбаченому КПК України з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

В той же час згідно ч.ч. 4, 5 ст. 9 КПК України у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до ст. 14(3)(d) Міжнародного пакту про громадські і політичні права (МПГПП) передбачено, що особа, яка обвинувачується у скоєнні злочину, має право бути проінформованою про такі обвинувачення і судимою у власній присутності. Ці права є мінімальними гарантіями справедливості та застосовуються на всіх етапах судового розгляду.

Положення п.п.9 п. «а» розд.3 рекомендації № 6R(87)18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» від 17.09.87 зобов’язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та приймати в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній поінформований належним чином про дату слухань та про своє право на законне або інше представництво.

Згідно ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороною якої є також Україна, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

1) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

2) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

3) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

4) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлені йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. ОСОБА_3 А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

ЄСПЛ у таких справах встановив, що необхідно однозначно довести, що обвинувачений вирішив не з’являтися в суді. Як мінімум, для цього необхідно, щоб прокурор продемонстрував, що обвинувачений дійсно знав про цей суд. Самих лише припущень про те, що обвинувачений знав про суд буде недостатньо.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо підсудного, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки підсудного, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові", і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином.

Крім цього у 1983 р. Комітет ООН з прав людини у справі Daniel Monguya Mbenge v. Zaire: (Communication № 16/1977 // UN Doc. CCPR/C/18/D/16/1977) встановив, що заочний судовий розгляд як такий не був незаконним саме через вимогу до держав вживати необхідні заходи, щоб повідомити обвинуваченого про суд: «Заочне рішення вимагає, щоб, незважаючи на відсутність обвинуваченого, було зроблено належне повідомлення, щоб повідомити про дату та місце судового розгляду та запросити його участь. В іншому випадку обвинуваченому, зокрема, не надається достатній час і заходи для підготовки його захисту (стаття 14 (3) (b)), він не може захищатися за юридичної допомоги за власним вибором (стаття 14 (3) (d))». У цьому випадку Комітет визначив, що невжиття державою належних кроків для повідомлення обвинуваченого, і той факт, що він дізнався про судове рішення, винесене проти нього заочно, зі ЗМІ, є порушенням ст. 14(3) МПГПП.

Рада ООН з прав людини (правонаступниця Комітету) у справі Maleki v. Italy: (Communication No. 699/1996 U.N. Doc. CCPR/C/60/D/699/1996) встановила, що держава несе тягар доказування того факту, що обвинуваченому «було своєчасно передано повістку» та «надано інформацію про судову справу проти нього». Рада наголосила на обов’язку відповідного національного суду перевіряти, чи дійсно обвинуваченого повідомили про розгляд справи до початку проведення заочного судового розгляду. Лише вжиття заходів щодо інформування обвинуваченого та припущення у зв’язку з цим, що такий обвинувачений знає про судовий розгляд проти нього, недостатньо.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

В даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений ухиляється від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, взагалі не надано доказів що обвинувачений знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області, тому проведення судового розгляду без участі обвинуваченого та обраного ним особисто захисника, не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (ч.6 ст.9 КПК України).

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.

В даній справі відсутні беззаперечні докази, що обвинувачений в достатній мірі проінформований про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, та на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь в слуханні справи. З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження задоволенню не підлягає.

Разом з тим, зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження не встановлено, суд вважає за необхідне на підставі п.2, 10, 13, 14, 15, 16 ч.1, ч.2 ст.7, ст.335КПК України оголосити обвинуваченого ОСОБА_2 в розшук, а провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.323, 335, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016050000000661 від 26.07.2016) за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України відмовити.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2.

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 доручити прокурору другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області ОСОБА_4

Судове провадження по кримінальному провадженню за № 42016050000000661 від 26.07.2016 за обвинуваченням ОСОБА_3 зупинити до його розшуку .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 15 березня 2019 року о 14.00 годині.

Головуючий: В.В. Мигалевич

Судді: Г.В. Ткач

ОСОБА_5