Рішення № 80463724, 05.03.2019, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/37/17

Провадження № 2/663/282/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря Радіонової (Ващук) О. Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Скадовського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія» про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог – т. 2 а.с. 72 та клопотанням про збільшення розміру позовних вимог – т. 2 а.с. 99) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про зобов’язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 1971 року по 03.04.2001 працював в колгоспі ім. Кірова (правонаступниками якого є КСП «Лідія», далі – СГВК «Лідія»). При звільненні він ознайомився з трудовою книжкою колгоспника № 716 оформленою на його ім’я та виявив, що вона була не належно заповнена, як того вимагає трудове законодавство та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях.

28.09.2016 слідчим Моргуном І.А. на адресу голови СГВК «Лідія» спрямовано його трудову книжку з вимогою привести її у відповідність до законодавства, однак ніяких дій з приводу цього СГВК «Лідія» не вчинено.

29.11.2016 позивач звернувся до СГВК «Лідія» із заявою в якій просив провести перевірку викладених ним фактів щодо підроблення трудової книжки та невідповідності в ній записів фактам його роботи, переведення, звільнення. 13.12.2016 у такий же спосіб він звернувся до комісії по трудовим спорам СГВК «Лідія», однак вказані заяви до цього часу залишені без розгляду.

Позивач зазначає, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки для захисту свого права він був змушений звертатися до суду та під час розгляду справи переніс загострення після інфаркту серця, внаслідок лікування поніс витрати, що порушило його звичайний спосіб життя.

З наведених підстав позивач просив суд зобов’язати СГВК «Лідія» розглянути його заяву від 28.11.2016 у відповідності до положень статей 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», стягнути з СГВК «Лідія» на його користь 5000 грн. в якості компенсації за моральну шкоду, а також понесені ним витрати згідно розрахунку, наведених в клопотанні про збільшення суми компенсації витрат (т. 2 а.с. 154-155), пов'язані з: поданням звернень до кооперативу та із залученням до справи адвоката в сумі 727,47 грн.; поїздками до суду, пересилання та копіювання документів у сумі 2 440,42 грн.; компенсацією за відрив від звичайних занять в сумі 3812,80 грн., на загальну суму 6980,69 грн.

По даній справі постановою Верховного Суду від 22.08.2018 рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 20.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 06.07.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 31-33).

Згідно ухвали суду від 11.10.2018 суддею Пухальським С. В. прийнято до провадження справу та призначено судове засідання (т. 2 а.с. 51).

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 30.10.2018 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засіданні по справі (т. 2 а.с. 58-60).

Ухвалою суду від 22.12.2018 по справі постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 2 а.с. 105-106).

Позивач та його представник – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 72), клопотань про збільшення розміру позовних вимог та суми компенсації витрат (т. 2 а.с. 99, 154-155), підтримали позовну заяву. Надаючи пояснення, які більш детально викладені в пояснювальній записці (т. 2 а.с. 119), позивач зазначив, що має на руках дві належно посвідчені копії трудової книжки № 716 від 30.07.2001 та від 20.07.2004, записи трудової книжки зразка 2001 року з дня його звільнення неодноразово змінювались та доповнювались, підпис виконаний іншою особою, записи про виконувану ним роботу не вносились до картки форми П-2, з рішеннями правлінь про прийняття та переведення на іншу роботу та звільнення його не ознайомлювали. Вважав, що усунення вказаних порушень повинні бути усунуті в спосіб, передбачений пунктами 2.6 – 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також, позивач та його представник вважали заперечення проти позову викладені представником відповідача у відзиві безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, про що зазначили у відповідях на відзив (т. 2 а.с. 94-98).

СГВК «Лідія» явку представника в судове засідання не забезпечено, 11.12.2018 подано до суду відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 80-87), в яких представник посилаючись на невірно обраний позивачем спосіб захисту просив відмовити у задоволенні заявлених в позовній заяві вимог. Таку позицію обґрунтовував зокрема наступним: заява ОСОБА_1 від 28.11.2016, що надійшла до кооперативу 29.11.2016, була розглянута головою правління СГВК «Лідія». За результатами розгляду 07.12.2017 ОСОБА_1 було надіслано письмову відповідь за вих. № 01-16-129, яку він отримав 09.12.2016. Одночасно ОСОБА_1 було надіслано його трудову книжку і роз’яснено, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201500000000774, відкритому на підставі його заяви за статтею 172 Кримінального кодексу України за фактом грубого порушення законодавства про працю посадовими особами СГВК «Лідія», не завершене, а тому підстав для видачі дублікату трудової книжки з іншими записами в ній – немає; на виконання вимог Верховного Суду, викладених в постанові від 22.08.2018, в судовому засіданні необхідно з'ясувати, які саме порушення ведення записів трудової книжки було допущено СГВК «Лідія» та у який спосіб останній має їх усунути. Встановити які саме порушення ведення записів в трудовій книжці ОСОБА_1 було допущено, на даний час і станом на 29.04.2010 було неможливо через відсутність в СГВК «Лідія», який утворився внаслідок реорганізації колгоспу ім. Кірова та КСП «Лідія», необхідних документів, а показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. Щодо способу усунення допущених порушень – то він є похідним від першого; зазначає, що у разі коли ж суд ухвалить рішення, яким зобов’яже СГВК «Лідія» розглянути звернення ОСОБА_1, то таке звернення буде розглянуте з дотриманням процедури, передбаченої Законом України «Про звернення громадян», але це не призведе до поновлення прав позивача і у задоволенні його вимог буде відмовлено з тих же підстав; єдиним, як на погляд відповідача, способом встановити істину у справі є – це рекомендувати ОСОБА_1 звернутися із заявою до органів Пенсійного фонду України, який може підтвердити певний трудовий стаж для отримання пільгової пенсії на підставі показань свідків, коли визнає їх достовірними. Також повідомляючи про свою правову позицію, представник відповідача просив розглядати справу без його участі.

Заслухавши доводи учасників цивільного процесу, дослідивши надані сторонами докази, а також матеріали цивільної справи № 2-8/10, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).

За змістом частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі – Закон) передбачено право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (частина 4 статті 3 Закону).

Статтею 15 Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до статті 16 Закону, скарга на дії чи рішення посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду.

За змістом статей 18-20 Закону, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, що 29.11.2016 позивач звернувся до голови СГВК «Лідія» ОСОБА_3 із заявою від 28.11.2016, в якій зазначив, що посадовими особами СГВК «Лідія», в тому числі начальником відділу кадрів ОСОБА_4 в його трудову книжку внесені недостовірні дані, які не відповідають фактичним даним про його роботу в СГВК, що бланк трудової книжки заповнений через сім років його роботи, підпис не його. Просив здійснити за його участю розгляд цієї заяви, визнати не дійсною його трудову книжку колгоспника № 716, видати її дублікат, в який внести відомості щодо його прийняття, переведення, звільнення з членів підприємства. Вказану заяву прийнято секретарем, про що зроблено відмітка в її нижньому правому куті № 01-15-52 (т. 1 а.с. 6).

Отже, зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до голови СГВК «Лідія» ОСОБА_3 щодо дій начальника відділу кадрів підприємства та просив розглянути скаргу за його присутності, що відповідає вимогам статті 18 Закону.

Із супровідного листа від 07.12.2016 голови правління СГВК «Лідія» вбачається, що ОСОБА_1 повернуто оригінал трудової книжки, що була надіслана до СГВК «Лідія» слідчим слідчого відділення Скадовського ВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 Одночасно роз’яснено про проведення слідчим відділенням Скадовського відділення поліції досудового розслідування у кримінальному провадженні за статтею 172 КК України за фактом грубого порушення законодавства про працю посадовими особами СГВК «Лідія» й оскільки досудове розслідування не завершене, то у СГВК «Лідія» не має підстав для видачі дублікату трудової книжки та вкладишу до неї форми П-2 (т. 1 а.с. 31-32).

Разом з тим, відповідачем не надано доказів належного розгляду скарги ОСОБА_1 на дії начальника кадрів підприємства, відповідь надана у виді формальної відписки, що свідчить про недодержання відповідачем вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

Так, розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року N 58 (далі – Інструкція) передбачено видачу та порядок оформлення дублікату трудової книжки.

За змістом підпункту 5.5 Інструкції, якщо трудова книжка стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки.

В заяві ОСОБА_1, посилаючись на висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Херсонській області, копія якого долучена до матеріалів справи (т. 2 а.с. 139-146) вказував, що в його трудовій книжці встановлено підробку його підпису та витирання записів за 1984 рік та за 1997 рік.

За вказаних обставин, підстав для формального розгляду звернення позивача, а також для ігнорування його прохання про розгляд заяви з його участю у відповідача не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної заяви в частині зобов’язання відповідача розглянути заяву від 28.11.2016 у відповідності до положень статей 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Виходячи зі змісту постанови Верховного Суду від 22.08.208 по даній справі, суд зазначає наступні, встановлені під час розгляду справи, обставини.

Підставою заявленого позову є порушення відповідачем розгляду заяви, з метою належної перевірки викладених в ній відомостей за участі позивача.

Обраний позивачем спосіб захисту полягає в зобов’язанні відповідача розглянути його заяву від 28.11.2016 у відповідності до положень статей 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», тобто за участі ОСОБА_1, що в свою чергу, у випадку необхідності, забезпечить подання додаткових матеріалів, надання пояснень та обґрунтувань з приводу викладених в заяві обставин, тим самим буде забезпечено об’єктивність та всебічність при розгляді скарги, що, в межах своїх повноважень, є обов’язком відповідача.

Як вбачається із висновку експерта від 13.10.2009 № 1580, підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис власника трудової книжки» трудової книжки колгоспника № 716, виданої 25.03.1978 на ім’я ОСОБА_1, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. В графі «ким працював» строки «11.04.85. 1984» на сторінці № 4 трудової книжки колгоспника № 716, виданої 25.03.78. на ім’я ОСОБА_1, розташовані сліди речовини білого кольору. Встановити зміст первісних записів не представляється можливим. В графі «ким працював» строки «1997» на сторінці № 6 трудової книжки колгоспника № 716, виданої 25.03.78. на ім’я ОСОБА_1, розташовані сліди речовини білого кольору, тобто первинні записи замальовувались, а потім вносилися інші рукописні записи, а саме «слесарь». Зміст первісних записів складає слово «машиніст» (т. 2 а.с. 139-146).

Позивачем надано дві різні за змістом копії трудової книжки № 716, в одній з яких містяться записи відомостей про роботу ОСОБА_1 до 1997 року, в іншій до 2002 року (т. 2 а.с. 135-138).

Згідно з пунктами 2.6-2.10 вищевказаної Інструкції, у разi виявлення неправильного або неточного запису вiдомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено вiдповiдний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим мiсцем роботи зобов’язаний надати працiвнику в цьому необхiдну допомогу.

У разi необхiдностi власник або уповноважений ним орган видає працiвникам на їх прохання завiренi виписки з трудових книжок вiдомостей про роботу.

Якщо пiдприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, лiквiдоване, вiдповiдний запис робиться правонаступником i засвiдчується печаткою, а в разi його вiдсутностi – вищестоящою органiзацiєю, якiй було пiдпорядковане пiдприємство, а в разi його вiдсутностi – облархiвом, держархiвом м. Києва, держархiвом м. Севастополя i держархiвом при Радi Мiнiстрiв Криму.

Виправленi вiдомостi про роботу, про переведення на iншу роботу, про нагородження та заохочення та iн. мають повнiстю вiдповiдати оригiналу наказу або розпорядження.

У разi втрати наказу чи розпорядження або невiдповiдностi їх фактично виконуванiй роботi виправлення вiдомостей про роботу здiйснюється на основi iнших документiв, що пiдтверджують виконання робiт, не зазначених у трудовiй книжцi. Показання свiдкiв не можуть бути пiдставою для виправлення занесених ранiше записiв.

У роздiлi «Вiдомостi про роботу», «Вiдомостi про нагородження», «Вiдомостi про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення ранiше внесених неточних або неправильних записiв не допускається. У разi необхiдностi, наприклад, змiни запису вiдомостей про роботу пiсля зазначення вiдповiдного порядкового номеру, дати внесення запису в графi 3 пишеться: «Запис за № таким-то недiйсний. Прийнятий за такою-то професiєю (посадою)» i у графi 4 повторюються дата i номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недiйсним запис про звiльнення i переведення на iншу постiйну роботу у разi незаконного звiльнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудовi спори, i поновлення на попереднiй роботi або змiни формулювання причини звiльнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недiйсним, поновлений на попереднiй роботi». При змiнi формулювання причини звiльнення пишеться: «Запис за № таким-то є недiйсним, звiльнений …» i зазначається нове формулювання.

У графi 4 в такому разi робиться посилання на наказ про поновлення на роботi або змiну формулювання причини звiльнення.

При наявностi в трудовiй книжцi запису про звiльнення або переведення на iншу роботу, надалi визнаної недiйсною, на прохання працiвника видається «Дублiкат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недiйсним.

б) занесення вiдомостей про працiвника.

Отже, порушення ведення записів трудової книжки ОСОБА_1 має бути усунуто в спосіб, передбачений пунктами 2.6-2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

З огляду на право ОСОБА_1 самостійно обирати спосіб захисту порушених прав, суд не приймає доводи представника відповідача в цій частині.

При цьому, обов’язок відповідача полягає в розгляді адресованого йому звернення відповідно до чинного законодавства.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 1, 2 статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищення чи пошкодженням її майна.

Статтею 25 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Згідно роз’яснень, викладених в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як вбачається з копії посвідчення від 26.04.2006 позивач є інвалідом 2 групи (т. 1 а.с. 93).

Копією довідки КЗ «Скадовський центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 21.04.2017 підтверджується, що ОСОБА_1 проходив лікування з приводу хвороби серця з 12.04.2017 по 21.04.2017 (т. 1 а.с. 109).

Суд визнає, що внаслідок бездіяльності відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає в зміні його звичного способу життя, що стало наслідком звернення його до суду для захисту своїх прав, загостренні хвороби серця.

Враховуючи суть позовних вимог, характер дій заподіювача шкоди, вимоги розумності і справедливості, суд вважає заявлену позивачем вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн., такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 1000 грн., оскільки на думку суду саме такий розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних страждань, завданих позивачу.

З огляду вищенаведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до яких належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами статті 138 ЦПК України, витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач має у власності земельні ділянки, в тому числі для ведення особистого підсобного господарства та сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 98-105).

Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня – 3200 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня – 19,34 грн., тобто 154,72 грн. за робочий день.

Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня – 3723 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня – 22,41 грн., тобто 179,28 грн. за робочий день.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня – 4173 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня – 25,13 грн., тобто 201,04 грн. за робочий день.

Як вбачається з журналів судових засідань позивач брав участь у наступних судових засіданнях: в 2017 році – 17 січня, 08 лютого, 21 лютого, 03 березня, 17 березня, 19 квітня – під час розгляду справи судом першої інстанції, а також 06.07.2017 та 20.07.2017 – під час розгляду справи в апеляційному порядку. Таким чином, компенсація за відрив від звичайних занять за 2017 рік становить 1237,76 грн. (154,72 х 8 = 1237,76 грн.).

Під час розгляду справи судом першої інстанції в 2018 році позивач брав участь у наступних судових засіданнях – 30 жовтня, 15 листопада, 28 листопада, 11 грудня, 22 грудня. Таким чином, компенсація за відрив від звичайних занять за 2018 рік становить 896,40 грн. (179,28 х 5 = 896,40 грн.).

В 2019 році позивач брав участь у наступних судових засіданнях – 29 січня, 18 лютого, 05 березня. Таким чином, компенсація за відрив від звичайних занять за 2019 рік становить 603,12 грн. (201,04 х 3 = 603,12 грн.).

Отже, загальна сума компенсації за відрив від звичайних занять за 2017-2019 роки становить 2737,28 грн. (1237,76 + 896,40 + 603,12 = 2737,28).

Також, відшкодуванню підлягають витрати позивача, пов’язані з явкою його до суду, при розрахунку яких суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 має посвідчення водія відповідної категорії й у його власності перебуває автомобіль ВАЗ 2101, 1973 року випуску (т. 1 а.с. 95).

Зі змісту довідки Служби автомобільних доріг у Херсонській області від 28.03.2017 вбачається, що відстань між м. Скадовськ та с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області становить 14,8 км. (т. 1 а.с. 90). З огляду на те, що вказана відстань визначена від дорожніх знаків 5.45 «Початок населеного пункту» та неможливістю визначення точних відстаней з наданого позивачем атласу (т. 2 а.с. 126-127), суд, при визначенні вказаного питання керується даними Інтернет ресурсу «Карти Google», згідно з якими відстань від місця проживання позивача – вул. Космонавтів с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області до Скадовського районного суду Херсонської області становить 19,3 км. та до Херсонського апеляційного суду 80,3 км. Отже, з урахуванням явки позивача в судові засідання до суду першої та апеляційної інстанції, ним подолано на належному йому автомобілі 739,6 км. (15 Х 38,6 + 160,6 = 739,6).

Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджених Наказом Мінтрансу України № 43 від 10.02.1998 (далі – Норми витрат палива), базова лінійна норма витрати палива на пробіг автомобіля ВАЗ-2101, двигун обсягом 1198, становить 8,9 л\100 км, тобто 8,9 л : 100 = 0,089 л/км.

В пункті 3.1.9 Норм витрат палива зазначено, що у разі пробігу першої тисячі кілометрів новими автомобілями, напрацювання перших 60 мотогодин новим обладнанням (двигунами), а також тими, що вийшли з капітального ремонту норми витрат палива підвищуються – до 10 %. За змістом пункту 3.1.10 норми витрат палива підвищуються для автомобілів, що експлуатуються: більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км – до 3%; більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км – до 5%; більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км – до 7%; більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км – до 9%.

В примітці вказано, що надбавку, зазначену у цьому підпункті, застосовують лише у разі документально підтвердженої необхідності та у мінімально можливому розмірі.

Оскільки позивачем не надано доказів проходження належним його автомобілем капітального ремонту, суд при розрахунку витрат палива, з огляду на рік випуску автомобіля, застосовує коефіцієнт у мінімально можливому розмірі 7 %. Отже витрати палива на пробіг належного позивачу автомобіля становлять 9,52 л./100 км. (8,9 Х 0,07 +8,9 = 9,52).

Таким чином, позивачем витрачено 70,4 л., з них в 2017 році – 41,01 л. (сім засідань в суді першої інстанції та одне в суді апеляційної інстанції), в 2018 році – 18,37 л. (п’ять засідань в суді першої інстанції), в 2019 році – 11,02 л. (три засідання в суді першої інстанції).

Виходячи з наданих фіскальних чеків, 17.01.2017 придбано 10 л. палива по 22 грн./л. (т. 1 а.с. 27), 08.02.2017 придбано 10 л. палива по 23 грн./л. (т. 1 а.с. 59), 24.02.2017 придбано 10 л. палива по 22,50 грн./л. (т. 1 а.с. 113), 01.07.2017 придбано 5 л. палива по 25,29 грн./л. (т. 1 а.с. 186 зворотна сторона), 22.01.2019 придбано 18,52 л. палива по 27 грн./л. (т. 2 а.с. 155), з яких, судом, аналізуючи дати судових засідань та наведених вище розрахунків, визначено до відшкодування суму в розмірі 1098,99 грн.

При цьому, судом при визначенні розміру компенсації за відрив від звичайних занять та витрат, пов’язаних з явкою позивача до суду, враховані лише дати судових засідань, в яких приймав участь позивач, оскільки за наявної можливості щодо надсилання клопотань поштовим відправленням, нагальної необхідності їх особистого подання не було.

Також відшкодуванню підлягають витрати позивача пов’язані з вчиненням процесуальних дій необхідних для розгляду справи (пересилання документів поштовим відправленням, копіювання документів) у розмірі 63,56 грн. (т. 2 а.с. 71, 93, 124 – фіскальний чек від 22.12.2018).

Суд відмовляє в частині вимог про стягнення витрат, які пов’язані з поїздками до центру правової допомоги, так як це не є витратами, пов’язаними з наданням правової допомоги чи з явкою до суду.

З огляду на положення статті 133 ЦПК України, відсутні підстави для стягнення витрат пов’язаних з поданням звернень до кооперативу.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 1280 грн., встановленому на день подачі позову, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-82, 133, 138, 140, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Зобов’язати Сільськогосподарський виробничий кооператив «Лідія» розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2016 у відповідності до положень статей 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», розташованого за адресою: Херсонська область Скадовський район с. Новомиколаївка проспект Миру, буд. № 22, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2: компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень); витрати, що пов’язані з явкою до суду в розмірі 1098,99 грн. (одна тисяча дев’яносто вісім 99 коп.); компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 2737,28 грн. (дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 28 коп.); інші судові витрати, пов’язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у розмірі 63,56 грн. (шістдесят три гривні 56 коп.).

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», розташованого за адресою: Херсонська область Скадовський район с. Новомиколаївка проспект Миру, буд. № 22, на користь держави судовий збір у розмірі 1280 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 15.03.2019.

Суддя Пухальський С. В.