Рішення № 80463408, 01.03.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1881/16-ц

Провадження № 2/653/58/19

РІШЕННЯ

іменем України

"01" березня 2019 р. м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.,

за участю секретаря Волвенко А.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, поділ домоволодіння в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, поділ домоволодіння в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25 квітня 2016 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона набула право власності на 14/25 часток домоволодіння, яке знаходиться за адресою: вул. Дружби народів (Махарадзе) буд. 18 в м. Генічеську та складається з житлового будинку з житловою прибудовою (літ. Б1) загальною плошею 99,2 кв.м, житловою плошею 63.5 кв.м, сараїв (літ. Д, літ. Т), господарських будівель (літ. Р, літ. Ч), навісів (літ. Ш, літ. Ф, літ. X, літ. Ц, вбиральні-душу (літ. С, літ. Ю). гаражу (літ. У), споруд (1-2).

Іншим співвласником домоволодіння, якому належить 11/25 частин домоволодіння по вул. Дружби народів (Махарадзе) 18 в м. Генічеську на підставі договору дарування від 01 липня 1998 року, є відповідач ОСОБА_2

Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0.0956 га, яка була виділена ОСОБА_2 на підставі рішення Генічеської міської ради від 27 грудня 2007 року № 478 про передання безоплатно вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 244830.

Вказує, що між сторонами відсутня згода стосовно порядку володіння, користування та розпорядження вказаним домоволодінням та земельною ділянку, оскільки відповідач не визнає право власності позивача на 14/25 частин домоволодіння та не допускає її на територію будинку.

У зв’язку із цим, із зміненими позовними вимогами просить усунути перешкоди в користуванні належними їй на праві власності 14/25 частинами домоволодіння по вул. Дружби Народів (Махарадзе) 18 в м. Генічеську шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, направлені на перешкоджання ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні 14/25 частинами домоволодіння, а також здійснити поділ в натурі відповідно до часток права власності кожного із співвласників та встановити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до других варіантів судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи згідно висновку експерта № 54/2018 від 10 квітня 2018 року.

Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, який мотивує тим, що документ, яким ОСОБА_1 обгрунтовує своє право на частину спірного житла отриманий з порушенням закону, а тому підлягає визнанню недійсним, з огляду на те, що судові процеси щодо належності ОСОБА_1 частини вказаного майна розпочались ще у 2003 року та за цей час її частка у вигляді 14/25 на домоволодіння № 18 по вул. Махарадзе в м. Генічеську, про право на яку заявляє позивач за первісним позовом була повністю самозруйнована. Вважає, що на момент отримання відповідачем по зустрічному позову 25 квітня 2016 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 14/25 часток домоволодіння, його фактично не існувало, а тому відповідно до законодавства державна реєстрація цього майна, не могла бути здійснена. Вказує, що наявність у ОСОБА_1 спірного документа фактично сприяє посяганню на його власність, що по суті і реалізується нею шляхом пред’явлення позову про виділ частки нерухомого майна в натурі. У зв’язку із цим, просить визнати свідоцтво про право па спадщину за заповітом від 25 квітня 2016 року, виданого ОСОБА_1М державним нотаріусом Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області та зареєстрованого в реєстрі за № 742, про набуття нею права власності на 14/25 часток домоволодіння, яке знаходиться по вул. Дружби народів (Махарадзе), 18 в м. Генічеську, недійсним, скасувавши при цьому державну реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на 14/25 часток вказаного домоволодіння, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_3 підтримали свій позов, пояснивши при цьому, що відповідач ніколи не був одноособовим власником спірного домоволодіння та незважаючи на те, що будинок А1-Ж зруйновано, вважають, що ОСОБА_1 має право на 14/25 частки домоволодіння № 18 по вул. Дружби народів (Махарадзе), в м. Генічеську, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_5

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просили відмовити, посилаючись на пояснення, викладенні у письмових запереченнях до нього, вказавши, що на момент прийняття спадщини в 2003 році існували обидва будинки, а саме: А1-Ж та Б1-Ж, частка в праві власності на них ОСОБА_5 складала 14/25, які в подальшому успадкувала ОСОБА_1

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_4просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, з огляду на те, що на спірній земельній ділянці знаходилось два будинки, один із них належав подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, який у подальшому ухвалою суду був поділений між ними із встановленням права користування земельною ділянкою. При цьому поділено було лише житло подружжя, а земельна ділянка та житловий будинок, що належали ОСОБА_7М та в подальшому ОСОБА_5 в поділ не входили. Вказують, що наразі будинок А1-Ж, що успадкувала ОСОБА_1 після ОСОБА_5 зруйновано. При цьому позивач просить здійснити поділ домоволодіння Б1-Ж, яке належить відповідачу, що порушує його права, як власника.

Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали та просили задовольнити, вказавши, що при видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус не переконався в наявності складу спадкового майна, яке фактично відсутнє.

Суд, заслухавши думку позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, вважає, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити у повному обсязі, встановив наступні факти і відповідні ним правовідносини.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюютьсязагальними положеннями Розділу І ЦК України, Розділу ІІІ ЗК України, що регулюють питання про право власності та прав на землю.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За положеннями ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

У відповідності до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З матеріалів інвентарної справи на домоволодіння № 18 по вул. Махарадзе в м. Генічеську та з матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради від 28 лютого 1964 року ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по вул. Махарадзе, 20 (тепер 18) на місці зруйнованої землянки (т.2, а.с. 7).

20 березня 1964 року ОСОБА_6 надано дозвіл на здійснення будівельних робіт за вказаною адресою, яким дозволено будівництво житлового будинку розміром 7x8 м, сараю, літньої кухні та підсобних будівель і споруд (т.2, а.с. 8).

Відповідно до акту прийомки індивідуального домоволодіння від 11 квітня 1968 року вказаний житловий будинок прийнято до експлуатації (т. 2, а.с. 9-11).

Згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 29 лютого 1968 року ОСОБА_6 належав цілий житловий будинок за зазначеною адресою (т.2, а.с. 18).

Ухвалою суду від 06 квітня 1971 року житловий будинок, який належав ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, згідно мирової угоди поділено між подружжям з вказівкою приміщень, які виділялись кожному співвласнику. Також встановлено порядок користування земельною ділянкою, на якій це житло розташовано (т.2, а.с. 12).

Відповідно до висновку Генічеського БТІ від 01 грудня 1969 року, який покладено в основу мирової угоди, що укладена подружжям ОСОБА_8, реально було поділено лише житло цього подружжя (будинок літ. «Б»), а земельна ділянка і житловий будинок за тією ж адресою, який належав ОСОБА_5 (літ. «А») площею 379 кв.м (включаючи житлову і надвірні будівлі) в поділ не входили (т.2, а.с. 15-16; т.1 інв.справа а.с. 10,11).

Відповідно до схеми встановлення меж користування на земельній ділянці по вул. Махарадзе, 20 в м. Генічеськ від 10 грудня 1969 року, ОСОБА_5 належав житловий будинок А 1-Ж і сарай, які поділу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не підлягали (т. 1, а.с. 33 інв. справи).

Рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради від 28 квітня 1971 року затверджено розрахунок ідеальних часток співвласників будинку: ОСОБА_6 стало належати 43/100 частини, а ОСОБА_8 57/100 частини (т.2, а.с. 21).

11 травня 1971 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право власності на 57/100 частини домоволодіння по вул. Махарадзе за № 20 в м. Генічеську (т.2, а.с. 22).

Відповідно до розрахунку вартості між співвласниками ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 від 21 січня 1985 року, будівлями та спорудами, що належать ОСОБА_5 є житловий будинок літ. А з тамбуром, сарай літ. В та огорожа, а ОСОБА_8 та ОСОБА_6 належні житловий будинок літ. Б, сараї літ. Г, Д, Е, Ж, З, И, вбиральня літ. К, ганок № 3, 4, водна колонка № 2 (т.1, а.с. 52 інв. справи).

Згідно рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради народних депутатів № 162 від 29 травня 1996 року між співвласниками домоволодіння № 18 по вул. Махарадзе в м. Генічеськ затверджено розрахунок ідеальних часток: ОСОБА_8 - 29/100 частини, ОСОБА_6 -3/10 частини, ОСОБА_5 - 14/25 частини (т.2, а.с. 23).

Відповідно до свідоцтв про право власності від 25 червня 1996 року співвласники домоволодінь отримали право власності в наступних частках: ОСОБА_8 - 29/100, ОСОБА_6 – 3/20, ОСОБА_5 - 14/25 (т.1, а.с. 75-77 інв. справи).

Після смерті ОСОБА_8, згідно свідоцтва від 09.07.1996 ОСОБА_6 прийняла спадщину належну померлому частку 3/20 частини домоволодіння (т.1, а.с. 79 інв. справи).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 1998 року ОСОБА_9 успадкувала після смерті ОСОБА_8 11/25 частини (що включає в себе 3/20 та 29/100 частини) домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель, що розташовані на земельній ділянці площею 949 кв.м. по вул. Махарадзе, 18 в Генічеську (т.1, а.с. 89 інв. справи).

01 липня 1998 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_2 належні їй 11/25 частин домоволодіння (т. 2, а.с. 19).

Згідно наявних в інвентарній справі оціночних актів з поточними змінами 01 вересня 1999 року, 10 грудня 2001 року, власником будівлі літ. А по вул. Махарадзе 18 зазначена ОСОБА_5 власниками будівлі літ. Б - ОСОБА_8, ОСОБА_6 (т.1 а.с. 10, 11 інв. справи).

25 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 14/25 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, Генічеськ, вул. Дружби Народів (Махарадзе), буд. 18, після смерті ОСОБА_5, померлої 16 грудня 2003 року (т.1, а.с. 6).

Земельна ділянка, що знаходиться по вул. Махарадзе, № 18 у м. Генічеську, площею 0,0956 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 244830 від 13 лютого 2009 року належить ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 14).

Для вирішення питання щодо можливості поділу житлового будинку та господарських будівель і споруд за заявою ОСОБА_1 судом була призначена судово-будівельно-технічна експертиза та отриманий відповідний висновок експерта № 75/2016 від 05 травня 201 7 року, де експерт прийшов до висновку щодо неможливості поділу в натурі житлового будинку та споруд між співвласниками та відповідно й земельної ділянки, а також запропоновано один варіант щодо встановлення порядку користування житловим будинком та земельної ділянки між сторонами (т.1, а.с. 86-116).

Проте, висновок експерта не задовольнив заявника з огляду на те, що експерт не врахував всі необхідні документи, тому у зв’язку із неповнотою проведеної експертизи за клопотання первісного позивача було призначено додаткову судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на виконання чого судовий експерт ОСОБА_10 надав до суду висновок № 54/2018 від 10 квітня 2018 року (т. 1 а.с.172-226).

Так, первісний позивач ОСОБА_1 просить здійснити поділ в натурі відповідно до часток права власності кожного із співвласників та встановити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до других варіантів вищевказаної експертизи № 54/2018.

Відповідно до другого варіанту поділу житлового будинку та господарчих споруд:

- ОСОБА_1 з часткою 14/25 пропонується виділити наступні приміщення та споруди: в житловому будинку літ. «Б» житлове приміщення 1-4 площею 21,0 кв.м.; в житловій прибудові «Б1» житлове приміщення 1-5 площею 12,4 кв.м.; житлове приміщення 1-6 площею 12,2 кв.м.; приміщення кухні 1-7 площею 14,0 кв.м.; літ «Д» сарай, літ «Р» господарську будівлю, літ «Ш» навіс, літ «С» вбиральню, душ, літ «Т» сарай, літ «У» гараж, у спільне користування споруди № 1-2.

Всього ОСОБА_1 пропонується до виділу приміщення та споруди загальною вартістю 828 635 грн., що на 33 338 грн. більше від ідеально приналежної вартості та становить у загальній вартості домоволодіння арифметичну частку 58/100 частин.

- ОСОБА_2 з часткою 11/25 пропонується виділити наступні приміщення та споруди: в житловому будинку літ. «Б» житлове приміщення 1-3 площею 17,9 кв.м.; в житловій прибудові «Б1» приміщення коридору 1-1 площею 7,3 кв.м.; приміщення санвузлу 1-2 площею 14,4 кв.м.; літ «Ф» навіс; літ «Х» навіс, літ. «Ю» вбиральню, душ, літ «Ц» навіс, літ «Ч» господарську будівлю, у спільне користування споруди № 1-2.

Всього ОСОБА_2 пропонується до виділу приміщення та споруди загальною вартістю 591 539 грн., що на 33 338 грн. менше від ідеально приналежної вартості та становить у загальній вартості домоволодіння арифметичну частку 42/100 частин.

Виділення часток за цим варіантом потребує виконання робіт по ізоляції приміщень, для чого необхідно закласти дверний проріз з приміщенням 1- до приміщення 1-4 житлового будинку «Б». В житловій прибудові «Б1» закласти дверний проріз з приміщення 1-1 до приміщення 1-7, з приміщення 1-3 до приміщення 1-6. Облаштувати дверні прорізи з приміщення 1-6 до приміщень 1-7, 1-5, облаштування виходу в двір приміщення 1-5. Вартість цих робіт, відповідно до складеного експертом кошторису становить 19295 грн.

Суд прийшов до висновку про необхідність відхилити вищезазначений висновок експертизи, з огляду на те, що висновки експерта суперечать матеріалам справи та документації, яка міститься в матеріалах інвентарної справи.

Так, до подільної маси відповідно до запропонованого варіанту, який підтримує та просить задовольнити первісний позивач входять об’єкти нерухомості, які, як встановлено судом, належать ОСОБА_2

З досліджених вище матеріалів інвентарної справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником 11/25 частини житлового будинку літ. Б та відповідних надвірних споруд, які перейшли йому за договором дарування від ОСОБА_9, яка в свою чергу успадкувала їх після смерті батьків – подружжя ОСОБА_6.

При цьому, як зазначалось вище, у висновку Генічеського БТІ, що покладено в основу мирової угоди, укладеної між подружжям ОСОБА_6, реально було поділено лише житло цього подружжя, а земельна ділянка і житловий будинок, що належали ОСОБА_5 разом з житловим будинком і надвірними будівлями в поділ не входили.

Суд вважає, що ОСОБА_2 у власність перейшло конкретне житло, що раніше належало та було виділено ОСОБА_8 та ОСОБА_6

На підтвердження цих обставин свідчить той факт, що 29 травня 1996 року рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради народних депутатів № 162 було здійснено розрахунок часток між власниками житлових будинків, що знаходяться на одній земельній ділянці, а власником будівлі літ. А по вул. Махарадзе 18 зазначена ОСОБА_5 власниками будівлі літ. Б – ОСОБА_8, ОСОБА_6, що підтвердилось, зокрема, наявними в інвентарній справі оціночними актами.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами достеменно встановлено, що ОСОБА_1 має право власності на 14/25 частини домоволодіння по вул. Дружби народів (Махарадзе), 18 в м. Генічеську, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_5, яка була власником саме житлового будинку А1-Ж.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок А1-Ж на земельній ділянці № 18 по вул. Дружби Народів (Махарадзе) в м. Генічеськ Херсонської області не існує на теперішній час та не існував в натурі на момент отримання ОСОБА_1 свідоцтва про спадщину у квітні 2016 року, що також підтверджується матеріалами справи, поясненнями самої ОСОБА_1 та в цілому не заперечується сторонами.

Разом з цим, висновок експерта ґрунтується на поділі житлового будинку Б1-Ж, а запропонований варіант, який підтримується первісним позивачем фактично виділяє в натурі 14/25 часток з об’єкту нерухомості, власником якого є ОСОБА_2, що на думку суду, порушує права останнього на частину належного його майна.

При цьому, неприпустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.2 ч.1 ст.3 ЦК України).

Враховуючи це, суд не може брати за основу висновки додаткової експертизи, як й не може задовольнити позовні вимоги первісного позивача щодо виділення їй в натурі 14/25 частин домоволодіння № 18 по вул. Дружби Народів (Махарадзе) в м. Генічеськ Херсонської області, оскільки фактично успадковане нею домоволодіння А1-Ж зруйновано, а другий будинок Б1-Ж належить ОСОБА_2

Суд не погоджується із посиланням первісного позивача на те, що її спадкодавець ОСОБА_5 була співвласником будинку Б1-Ж, оскільки це спростовується дослідженими матеріалами справи, за якими вказаний будинок належав подружжю ОСОБА_6 та в подальшому первісному відповідачу.

Щодо позовної вимоги первісного позивача ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанту експертизи, суд зазначає наступне.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі №6-841цс16, згідно до якого відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п’ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Так, відповідно до заявленого позивачем варіанту, ОСОБА_1 з часткою 14/25 пропонується до виділу дві окремі земельні ділянки загальною площею 507 м2 (250 м2 та 257 м2), на яких розташовані об’єкти нерухомості, що їй виділяються згідно другого варіанту. На графічному додатку 4 ці ділянки позначено світло-сірим кольором.

ОСОБА_2 з часткою 11/25 пропонується до виділу окрему ізольовану земельну ділянку площею 399 м2, на якій розташовані об’єкти нерухомості, що йому виділяються. На графічному додатку 4 ця ділянка позначена темно-сірим кольором.

Також передбачена земельна ділянка загального користування площею 0,0050 (50 кв.м.) га, тому частки вираховуються від загальної площі за мінусом загального користування – це становить 0,0956-0,0050=0,0906 га, відповідно 14/25 частки земельної ділянки становлять 0,0507 га, а 11/25 – 0,0399 га. Встановлення порядку користування земельною ділянкою не припиняє спільну часткову власність.

З огляду на відмову первісному позивачу у задоволенні позовної вимоги про поділ домоволодіння в натурі, враховуючи, що вимога про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до виділеної частки є похідною від позовної вимоги про виділ майна в натурі та стосується співвласників об’єктів нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка по вул. Махарадзе, № 18 у м. Генічеську, площею 0,0956 га належить ОСОБА_2, суд зазначає, що підстави для задоволення такої позовної вимоги відсутні.

Щодо позовної вимоги первісного позивача про усунення перешкод в користуванні належними їй частинами домоволодіння, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.ст.317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлений законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналізуючи наведені вище норми цивільного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про усунення їй перешкод у користуванні належними їй на праві власності 14/25 частинами домоволодіння шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, направлені на перешкоджання ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні 14/25 частинами домоволодіння, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду, успадкована нею частина розповсюджується на житловий будинок А1-Ж, який як визнано сторонами, зруйновано та фактично наразі не існує, що виключає собою перешкоджання користування ним.

З огляду на викладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, поділ домоволодіння в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою слід відмовити в повному обсязі.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійснимвмотивовані тим, що документ, яким ОСОБА_1 обгрунтовує своє право на частину спірного житла отримане з порушенням закону, з огляду на повну відсутність нерухомого майна, а тому підлягає визнанню недійсним.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області ОСОБА_11 від 08 червня 1985 року є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, яке складалось з 14/25 частини домоволодіння № 18 по Махарадзе у м. Генічеськ.

З приводу цього спадкового майна, після смерті ОСОБА_5 між сторонами велися судові спори та рішенням Генічеського районного суду від 07 жовтня 2011 року у справі № 2-441/2011, яке після апеляційного оскарження залишилось в силі та набрало законної сили, договір дарування частини домоволодіння № 18 по вул. Махарадзе у м. Генічеськ, який був посвідчений 14 грудня 2001 року приватним нотаріусом Генічеського нотаріального округу ОСОБА_12 та укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було визнано недійсним. Цим же рішенням було визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, що був посвідчений 04 грудня 2001 року приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу ОСОБА_13

З огляду на це, 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, складеного ще 08 червня 1985 року. Свідоцтво було видане державним нотаріусом Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області ОСОБА_14, яке засвідчувало право ОСОБА_1 на спадкове майно, що складається з 14/25 часток домоволодіння, яке знаходиться по вул. Дружби народів (Махарадзе), 18 в м. Генічеську.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верхового Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування"роз’яснено, що у відповідності до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до вимог п.п. 1.2 п.1 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства Юстиції України від 22.02.2012 №296/5, якою регулюється порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

При оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі(5.1. п. 5 Глави 10 Порядку).

В ході судового розгляду дійсно встановлений факт відсутності в натурі житлового будинку А1-Ж, що складає собою успадковану 14/25 частину буд. 18 по по вул. Махарадзе у м. Генічеськ, проте під час звернення ОСОБА_1 у квітні 2016 року до нотаріуса, вона, як спадкоємець за заповітом мала право на спадщину.

З огляду на це, підстави для визнання такого свідоцтва недійсним та, як похідне, скасування при цьому державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 14/25 часток вказаного домоволодіння, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, оскільки особа, якій видано свідоцтво мала право на спадкування у відповідності до заповіту, чинність якого перевіряється нотаріусом. Крім того, при оформленні права на спадщину нотаріус з’ясовує права особи шляхом перевірки необхідних відомостей на підставі наданих документів.

Таким чином, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покласти на сторони, у зв’язку із повною відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 356, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, поділ домоволодіння в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним – відмовити.

Після набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, накладені:

- ухвалою Генічеського районного суду від 24 жовтня 2017 року у вигляді арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою м. Генічеськ, вул. Дружби Народів, 18 /розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – 180959265221/, співвласником якого є ОСОБА_2 та у вигляді заборони ОСОБА_2 переобладнувати та переплановувати житловий будинок, зазнач. літ. Б разом із житловою прибудовою літ. Б1, господарськими будівлями літ. Д, Р, Ш, С, Т, У, Ф, Х, Ю, Ц, Ч та спорудами № 1-2, що знаходяться за адресою м. Генічеськ, вул. Дружби Народів, 18;

- ухвалою Генічеського районного суду від 03 липня 2018 року у вигляді арешту на майно ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0956 га, яка розташована за адресою: Херсонська область м. Генічеськ, вул. Дружби Народів,18 право власності на яку посвідчено державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 244830, зареєстрованого 13 лютого 2009 року за № 010972000021 та заборонити здійснювати її відчуження, поділ, об’єднання з іншими земельними ділянками.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2019 року.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_15