Ухвала суду № 80462701, 15.03.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 587/608/16-ц

Провадження № 2/591/1261/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 рокум. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.

прокурора – Гайдукової Д.І.

представника відповідача – ОСОБА_1

третьої особи – ОСОБА_2

представника третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою,

в с т а н о в и в :

31 березня 2016 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_4 звернувся до Сумського районного суду Сумської області з вказаним позовом до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Сумській області, вимоги якого обґрунтував тим, що Сумською місцевою прокуратурою в ході здійснення представницької діяльності встановлено, що 10 червня 2015 року до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Сумській області звернувся ОСОБА_2 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років орієнтовною площею 31 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області.

За результатами його розгляду наказом Відповідача від 13 липня 2015 року № 18- 755/32-15-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31 га.

Посилаючись на те, що приймаючи наказ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, відповідач діяв з недотриманням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 116 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, вважає, що оспорюваний наказ відповідача суперечать вимогам цивільного та земельного законодавства, він має бути визнаний судом незаконним та скасований.

На думку позивача вбачаються порушення інтересів держави, які виражаються у набутті прав на земельну ділянку державної власності всупереч закону, а також у недодержанні ОСОБА_5 управлінням Держгеокадастру у Сумській області вимог правового порядку, передбаченого Конституцією України та Земельним кодексом України, під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки державної форми власності в оренду, що свідчить про наявність підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором у цій справі інтересів держави.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Сумській області №18-755/32-15-СГ від 13 липня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31 га для ведення фермерського господарства, розташованої за межами на населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначена справа розподілена на суддю Куц В.І.(а.с.1)

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 01 квітня 2016 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 07 квітня 2016 року.

07 квітня 2016 року від представника ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Сумській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі №587/608/16-ц , яке обґрунтовує тим, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Наказ ОСОБА_5 управління про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки у цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Оскільки на даний час відповідачем не приймалось рішення про надання земельної ділянки в оренду третій особі ОСОБА_2 вважає, що даний спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду (а.с.34).

Згідно розпорядження Сумського районного суду Сумської області від 28 вересня 2016 року у зв’язку із звільненням судді Куца В.І. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №587/608/16-ц. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа розподілена на суддю Сумського районного суду Сумської області Моісеєнко О.М.(а.с.63, 64).

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 06 січня 2017 року зупинено провадження по справі за вказаним позовом до набрання законної сили рішення Сумського районного суду по справі за позовом ОСОБА_2 до Сумської РДА, 3-ті особи: ОСОБА_6, Яструбинська сільська рада про визнання незаконним та скасування розпорядження в.о. голови Сумської РДА (а.с.73).

Згідно розпорядження Сумського районного суду Сумської області від 27 березня 2017 року у зв’язку із звільненням судді Моісеєнко О.М. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №587/608/16-ц. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа розподілена на суддю Сумського районного суду Сумської області Дашутіна І.В.(а.с.63, 64).

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 01 березня 2018 року відновлено провадження у справі за цим позовом, призначено справу до розгляду на 04 квітня 2018 року о 09 год. 00 хв.

27 листопада 2018 року суддею Сумського районного суду Сумської області Дашутіним І.В. заявлено самовідвід у вказаній вище справі, який ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 27 листопада 2018 року задоволено (а.с.123, 126).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа розподілена на суддю Сумського районного суду Сумської області Степаненка О.А. (а.с.128).

08 січня 2019 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судді Степаненку О.А, (а.с.132).

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 27 листопада 2018 року заява ОСОБА_2 про відвід головуючому по справі судді Степаненко О.А. задоволена, справа передана на розгляд іншому судді Сумського районного суду Сумської області(а.с.134).

Згідно розпорядження голови Сумського районного суду Сумської області від 09 січня 2019 року у зв’язку з неможливістю розподілу справи між суддями, зазначену справу передано до Зарічного районного суду м. Суми, як до суду найбільш територіально наближеного до Сумського районного суду Сумської області.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2019 року справа прийнята до провадження, призначена до розгляду на 13 березня 2019 року.

Під час судового розгляду справи поставлено на обговорення питання щодо вирішення заявленого представником відповідача клопотання про закриття справи у зв’язку з тим, що справа підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_1 підтримала подане 07 квітня 2016 року клопотання.

Прокурор Гайдукова Д.І. заперечувала проти зазначеного клопотання.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 висловили думку, що клопотання підлягає задоволенню

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, які з’явилися в судове засідання, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до заявленого позову 10 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_5 управління Держгеокандастру у Сумській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років орієнтовною площею 31 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Наказом ОСОБА_5 управління Держгеокандастру у Сумській області №18-755/32-15-СГ від 13 липня 2015 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення (з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 31,00 гектара в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с.23).

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з вказаним позовом, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення до суду з вказаним позовом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що:

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

У разі якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої статті 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята та одинадцята статті 118 ЗК України)

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц та від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області під час прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювало владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

При цьому відомості на підтвердження факту виникнення (зміни чи припинення) будь-яких прав чи обов’язків держави, в інтересах якої прокурор звернувся до суду за наслідками прийнятого відповідачем наказу відсутні, отже відсутнє порушення приватного права держави у спірних відносинах, відповідно ознаки приватноправового спору у вказаній справі відсутні.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов’язані з неправомірністю його прийняття.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...».

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з покладенням на суб'єкта владних повноважень обов'язку доказувати правомірність своїх дій чи рішень, що значно звужує принцип змагальності порівняно із цивільним процесом, то суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином провадження у вказаній справі було відкрито помилково, та необхідно повідомити позивачу, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Роз’яснити позивачу його право звернутися з вказаною заявою в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повне судове рішення виготовлене 15 березня 2019 року.

Суддя А.П.Сидоренко