Рішення № 80461014, 04.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2019 р. Справа № 910/14313/18

За позовом Київської обласної спілки споживчих товариств, 01042, місто Київ, Печерський район, вулиця Іоанна Павла ІІ , будинок 21

до 1. Споживчого товариства "Лелека", 71100, Запорізька область, місто Бердянськ, вулиця Південна, будинок 2 К

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал", 04112, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Грекова, будинок 12

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котенко Ірина Миколаївна, АДРЕСА_1

2. Державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Козлов Юрій Вікторович, 01054, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 6 А

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С. Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача: Озарків І.Д. (дов. №01-3 від 10.01.2019; посв. №КВ821 від 27.04.2015);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Василенко А.В. (дов. б/н від 15.11.2018; посв. №2199 від 19.05.2005);

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився.

Суть спору: Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась у господарський суд з позовом до Споживчого товариства «Лелека» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал» з позовом, в якому з посиланням на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України просить визнати недійсними укладені між відповідачами та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.І. договори купівлі-продажу від 06.06.2013 за реєстраційними номерами №1412, № 1414 та від 07.06.2013 за реєстраційними номерами №1430, №1442, а також просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Сонячний квартал» - реєстраційні номери нерухомого майна 8409332106 та 8360932106 номер запису про право власності від 06.06.2013 і реєстраційні номери 8162132106 та 8449232106 номер запису про право власності від 07.06.2013.

Позивач вважає, що він є власником майна (розташоване за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22, а саме: нежитлові приміщення бойня нова 415,8кв.м, ангар 538,0кв.м, склад будівельних матеріалів 674,4кв.м, бокси АТП 1 068,3кв.м), що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі №911/3871/16, і воно (майно) вибуло з його володіння поза його волею, що підставою реєстрації за ТОВ «Сонячний квартал» права власності на майно є укладені з СТ «Лелека» договори купівлі-продажу, про визнання яких недійсними заявлений цей позов, що право власності за СТ «Лелека» було зареєстроване реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 у справі №5009/4223/12, яке було скасоване постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2016 і відмовлено СТ «Лелека» у визнанні укладеними договорів купівлі-продажу спірного майна з Броварською районною спілкою споживчих товариств та визнанні права власності на нерухоме майно, що рішення та ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 у справі №2-3496/2007, якими було визнано право власності на спірне майно за Броварською районною спілкою споживчих товариств, скасоване рішенням апеляційного суду Київської області від 08.10.2009, яке залишене без змін ухвалою Верховного Суду України від 05.03.2010.

Оскільки договори купівлі-продажу цього майна між СТ «Лелека» і ТОВ «Сонячний квартал» від 06.06.2013 (два договори) і від 07.06.2013 (два договори) не були визнані недійсними, то позивач вважає, що це порушує його права як власника майна.

Відповідач ТОВ «Сонячний квартал» проти позову заперечує з посиланням на те, що на момент укладення договорів єдиним законним власником майна було СТ «Лелека», що ТОВ «Сонячний квартал» є добросовісним набувачем, що позивачем не надані правовстановлюючі документи про наявність у нього права власності на майно; що позивачем обраний неналежний спосіб захисту права власності та не вказано які його майнові інтереси будуть відновлені в результаті визнання договорів недійсними; що вимоги про скасування державної реєстрації речових прав на майно, що є предметом купівлі-продажу у спірних договорах, обґрунтовані не порушенням процедури при реєстрації, а як наслідок визнання договорів недійсними.

СТ «Лелека» не скористалось своїми процесуальними правами - відзив на позов не подало, участь у судових засіданнях не брало.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. . Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно частин першої, другої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормами частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи зазначених статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом , але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

З огляду на зазначені приписи, правила кожна особа має право на захист, у тому числі, судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язків елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Позивач просить визнати недійсними укладені між СТ «Лелека» (продавець) та ТОВ «Сонячний квартал» (покупець) наступні договори купівлі-продажу ( арк..с.157-164):

- від 06.06.2013, відповідно до пункту 1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення, ангар, яке знаходиться за адресою Київська область, м.Бровари, вулиця Богунська,22/1, загальною площею 538кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.І., зареєстрований в реєстрі за №1412.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на підставі цього договору 06.06.2013 за ТОВ «Сонячний квартал» зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення, ангар, загальною площею 538кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 8360932106.

- від 06.06.2013, відповідно до пункту 1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення, бойня нова, яке знаходиться за адресою Київська область, м.Бровари, вулиця Богунська,22/3, загальною площею 415,9кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.І., зареєстрований в реєстрі за №1414.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на підставі цього договору 06.06.2013 за ТОВ «Сонячний квартал» зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення, бойня нова, загальною площею 415,9кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 8409332106.

- від 07.06.2013, відповідно до пункту 1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення, склад будівельних матеріалів, яке знаходиться за адресою Київська область, м.Бровари, вулиця Богунська,22/13, загальною площею 674,4кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.І., зареєстрований в реєстрі за №1442.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на підставі цього договору 06.06.2013 за ТОВ «Сонячний квартал» зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення, склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 8162132106.

- від 07.06.2013, відповідно до пункту 1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення, бокси АТП, яке знаходиться за адресою Київська область, м.Бровари, вулиця Богунська,22/7, загальною площею 1068,3кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.І., зареєстрований в реєстрі за №1430.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на підставі цього договору 07.06.2013 за ТОВ «Сонячний квартал» зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення, бокси АТП, загальною площею 1068,3кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 8449232106.

Згідно умов пунктів 2 цих договорів купівлі-продажу нежитлові приміщення належать продавцю (СТ «Лелека») на підставі рішення Господарського суду Запорізької області №5009/4223/12 від 21.11.2012 та зареєстровані за ним на прав власності Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Позивач Київська обласна спілка споживчих товариств стверджує, що саме вона є власником майна, яке було предметом купівлі-продажу цих договорів, і була власником на момент їх укладення, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі №911/3871/16.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі №911/3871/16 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал», Броварської районної спілки споживчих товариств, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Споживче товариство «Крокус», Споживче товариство «Транзит-2008», Споживче товариство «Лелека», про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; та позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Споживчого товариства «Крокус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал», Броварської районної спілки споживчих товариств, Київської обласної спілки споживчих товариств, Споживчого товариства «Транзит-2008» про визнання права власності встановлено, що здійснення фінансування Київською облспоживспілкою будівництва спірного майна, прийняття його в експлуатацію, що підтверджується актами приймання закінченого будівництва об'єкту, у сукупності із висновком експертного дослідження 539/1643 від 08.08.2016, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, дає підстави для висновку, що саме Київська облспоживспілка є належним та законним власником спірного нерухомого майна з моменту введення їх в експлуатацію. Зазначена правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2017 у даній справі.

Однак цим же рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі №911/3871/16 у задоволенні позову Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено у зв'язку зі сплином строку позовної давності. Рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, ухвалою Верховного Суду від 11.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження (арк.с.165-191).

Зазначеним рішенням також встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2005 визнано за Броварською райспоживспілкою право власності на нерухоме майно, зокрема, бойню нову, ангар, склад будівельних матеріалів, бокси АТП, проте вже ухвалою цього ж суду від 26.07.2007 зазначене рішення було скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 повторно визнано за Броварською райспоживспілкою право власності, зокрема, на відповідне нерухоме майно (бойню нову, ангар, склад будівельних матеріалів, бокси АТП), яке рішенням Апеляційного суду Київської області від 08.10.2009, залишеного у силі Верховним Судом України, було скасовано.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 по справі №5009/4223/12, зокрема, визнано право власності за СТ «Лелека» на спірне майно (бойня нова, ангар, склад будівельних матеріалів, бокси АТП), на підставі якого було проведено відповідну державну реєстрації.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2016, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2017, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 по справі №5009/4223/12 було скасовано.

Таким чином, судом встановлено, що позивач Київська обласна спілка споживчих товариств не перебуває в договірних правовідносинах з відповідачами, а позов поданий з метою захисту прав позивача на нерухоме майно.

Правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно позивачем не надані.

ТОВ «Сонячний квартал» є добросовісним набувачем.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Водночас відповідно до статті 8 Основного Закону України в державі визнається і діє принцип верховенства права, одним із проявів якого є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Схожі за змістом правові гарантії наведено і в актах найвищої юридичної сили країн Європейського Союзу.

Крім того, в Україні відносини, пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

До регламентованих Цивільним кодексом України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов'язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та інші.

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення ? гарантувати особі можливість отримати відповідне відшкодування.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення індикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, а тому позов Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, а тому позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу не підлягає задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявлені позивачем як похідні від визнання недійсними договорів купівлі-продажу, то і вони не підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 14.03.2019