Рішення № 80460913, 05.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/109/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Дудник П.С. розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Університету державної фіскальної служби України

08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31, код ЄДРПОУ 40233365

про стягнення заборгованості

за участі представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність № 14-30 від 18.01.2019, посвідчення № 1417 від 27.07.2018)

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність № 3174/91.91.01-23 від 04.12.2018, паспорт серія ВМ № 034417, виданий 29.09.1995)

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 125/19 від 08.01.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Університету державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості у розмірі 3991,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу №2384/14-ТЕ(Т)-17 від 13.03.2014.

Крім того, у позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2019 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Університету державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості у розмірі 3991,04 грн. до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/109/19 у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (вх. № 2089/19 від 31.01.2019), що обгрунтоване наявністю обставин відсутності боргу, з'ясування яких можливе за участі сторін у судовому засіданні та відзив на позовну заяву (вх. № 2057/19 від 31.01.2019).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2019 заяву (вх. № 2089/19 від 31.01.2019) Університету державної фіскальної служби України про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи задоволено повністю та призначено судове засідання у справі 911/109/19 на 28.02.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 3070/19 від 14.02.2019).

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2019 відкладено засідання у справі на 05.03.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 4459/19 від 05.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 4409/19 від 05.03.2019).

У судове засідання 05.03.2019 з'явились представники сторін.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.03.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд –

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Національним університеттом державної податкової служби України укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2384/14-ТЕ(Т)-17 від 13.03.2014.

Відповідно до пункту 1.2 Договору продавець зобов’язується передати покупцеві природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає з 01.04.2014 по 31.12.2014 газ обсягом 546,590 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов’язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 9 Договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відстоків річних, інфляційних втрат встановлюється у 5 років.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №2384/14-ТЕ(Т)-17 від 13.03.2014, у зв'язку з чим, позивачем нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, які і заявляються до стягнення.

Аргументи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

Між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Національним університетом державної податкової служби України укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2384/14-ТЕ(Т)-17 від 13.03.2014.

На виконання вимог Договору позивачем передано газ всього на суму 81835,49 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання – передачі природного газу від 30.04.2014 на суму 19363,07 грн., від 31.05.2014 на суму 31101,36 грн., від 30.06.2014 на суму 31371,06 грн.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України "Про утворення Університету державної фіскальної служби України" від 11.11.2015 № 1184-р, наказу Державної фіскальної служби України «Про реорганізацію Національного університету державної податкової служби України» від 15.01.2016 № 35 правонаступником Національного університету державної податкової служби України визначено Університет державної фіскальної служби України.

Враховуючи те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював з порушення строків, визначених Договором, позивач на підставі пункту 7.2 Договору здійснив розрахунок пені у розмірі 2919,43 грн. та на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував 3 % річних у розмірі 394,04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 677,58 грн.

Аргументи Університету державної фіскальної служби України

Наказом Державної фіскальної служби України від 11.02.2016 № 125 «Про здійснення заходів з реорганізації Національного університету ДПС України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково - дослідного інституту фінансового права» передбачено забезпечити здійснення заходів з реорганізації вказаних юридичних собі у 2016 році в межах асигнувань, передбачених Університету державної фіскальної служби України.

Пунктом 1 наказу Державної фіскальної служби від 15.01.2016 № 35 встановлено двомісячний строк для задоволення вимог кредиторів, проте, позивач, у визначений наказом термін не звернувся до правонаступника з кредиторською вимогою відшкодування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати поставленого газу за договором № 2384/14-ТЕ(Т)-17 від 13.03.2014.

25.08.2016 складено акт приймання-передачі (передавальний акт) від Національного університету державної податкової служби до Університету державної фіскальної служби України, в якому відсутні відомості про наявність заборгованості у розмірі 3991,04 грн. за договором купівлі - продажу природного газу № 2384/14-ТЕ(Т)-17 від 13.03.2014.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, нарахування здійснено за 2014 рік.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі – Закон).

Відповідно до приписів статті 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про теплопостачання”, теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі статтею 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічних висновків щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” дійшов Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 29.01.2019 у справі № 925/108/18.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення доказів та аргументів, викладених сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Національним університетом державної податкової служби України укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2384/14-ТЕ(Т)-17 від 13.03.2014.

На виконання вимог Договору, позивачем передано газ всього на суму 81835,49 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання – передачі природного газу від 30.04.2014 на суму 19363,07 грн., від 31.05.2014 на суму 31101,36 грн., від 30.06.2014 на суму 31371,06 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за Договором, позивачем здійснено нарахувння пені, 3%, та інфляційних втрат таким чином: на суму 19363,07 грн. за період з 15.05.2014 по 16.07.2014 – пеня у розмірі 635,00 грн., з 17.07.2014 по 22.07.2014 – пеня у розмірі 79,57 грн., на суму 31101,36 грн. за період з 17.06.2014 по 16.07.2014 – пеня у розмірі 485,69 грн., за період з 17.07.2014 по 22.07.2014 – пеня у розмірі 127,81 грн., за період з 23.07.2014 по 31.08.2014 – пеня у розмірі 530,50 грн., на суму 31371,06 грн. за період з 15.07.2014 по 16.07.2014 – пеня у розмірі 32,66 грн., за період з 17.07.2014 по 31.08.2014 – пеня у розмірі 988,40 грн., на суму 19363,07 грн. за період з 01.09.2014 по 03.09.2014 – пеня у розмірі 39,79 грн., 3% річних на суму 19363,07 грн. за період з 15.05.2014 по 16.07.2014 у розмірі 100,26 грн., 17.07.2014 по 22.07.2014 у розмірі 9,55 грн., на суму – 31101,36 грн. за період з 17.06.2014 по 16.07.2014 у розмірі 76,69 грн., 17.07.2014 по 22.07.2014 у розмірі 15,34 грн., за період з 23.07.2014 по 31.08.2014 у розмірі 63,66 грн., на суму 31371,06 грн. за період з 15.07.2014 по 16.07.2014 у розмірі 5,16 грн., за період з 17.07.2014 по 31.08.2014 у розмірі 118,61 грн., на суму 19363,07 грн. за період з 01.09.2014 по 03.09.2014 у розмірі 4,77 грн., інфляційні втрати на суму 19363,07 грн. за період з 15.05.2014 по 30.06.2014 у розмірі 193,63 грн., на суму 19363,07 грн. за період з 17.06.2014 по 31.08.2014 у розмірі 232,98 грн., на суму 31371,06 грн. за період з 15.07.2014 по 31.08.2014 у розмірі 250,97 грн., тобто, разом розмір пені за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором складає 2919,43 грн., 3% річних - у розмірі 394,04 грн., інфляційні втрати - у розмірі 677,58 грн.

Станом на момент подання даного позову до суду, юридичну особу - Національний університет державної податкової служби України припинено за рішенням засновників - 16.11.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних собі, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань № 23326058 від 20.12.2017, актом приймання-передачі (передавальний акт), з яких вбачається, що правонаступником юридичної особи - Національного університету державної податкової служби України є Університет державної фіскальної служби України, тобто, позивач звернувся з даним позовом до належного відповідача.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані на суму заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 19363,07 грн., яка сплачена відповідачем - 23.07.2014; на суму 31101.36 грн., яка сплачена – 23.07.2014 у розмірі 11738,29 грн. та 01.09.2014 у розмірі 19363,07 грн.; на суму 31371,06 грн., яка сплачена – 01.09.2014 у розмірі 12007,99 грн. та 04.09.2014 у розмірі 19363,07 грн., що визнається позивачем та підтверджується наданими ним до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю та довідкою по операціям, що підписані уповноваженою особою позивача – головним бухгалтером ОСОБА_3, а також не заперечується відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 3 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на вказане, нараховані у даній справі пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню на підставі частини 3 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, оскільки сума основного боргу за поставлений газ сплачена відповідачем остаточно 04.09.2014, тобто, до набрання чинності Законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, у зв'язку зі списанням вказаних сум за законом, відсутнє право позивача на стягнення заявлених сум, що є підставою для відмови у позові повністю за вимогами частини 1 статті 2, частин 1-3 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, не зважаючи на те, що відповідачем відповідних доводів не наводилось.

У зв'язку з висновками суду про безпідставність позову, обставини щодо спливу позовної давності, що заявлена відповідачем, встановленню не підлягають.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Інші доводи і докази сторін не спростовують викладених вище висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про повну відмову у позові.

У справі заявлені судові витрати позивача, що складаються з 1762,00 грн. судового збору, які відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повністю покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-86, 129, 209, 210, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову (вх. № 125/19 від 08.01.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Університету державної фіскальної служби України (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31, код ЄДРПОУ 40233365) про стягнення заборгованості.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн. залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 15.03.2019.

Суддя С.О. Саванчук