Рішення № 80460751, 14.03.2019, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1749/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Томашполі цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»

вимоги позивача: про стягнення грошових коштів

Виклад позиції позивача.

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «АВТО ПОСТО» на її користь сплаче нею внески на підставі угоди 3 704835 на загальну суму 66805, 92 гривень та судові витрати.

Позивачка позов обґрунтувала наступним.

15 жовтня 2014 року між позивачкою та відповідачем була укладена угода № 704835 щодо надання відповідачем послуг, предметом яких є придбання автомобіля в системі придбання в групах.

Позивачка зазначає, що при укладенні Угоди її запевнили, що через декілька місяців вона отримає автомобіль.

З моменту укладення угоди позивачкою щомісячно було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача платежі за майбутній автомобіль. Кожного місяця відповідачем позивачці було обіцяно, що потрібно проплатити ще декілька внесків і вона наступного місяця отримає автомобіль. Однак автомобіль вона не отрмувала.

Переглянувши умови Угоди та додатків, вона зрозуміла, що її ввели в оману, так як угода строків отримання нею автомобіля не містить, та не передбачає будь-якої відповідальності відповідача за невиконання умов угоди, не містить будь яких гарантій отримання нею автомобіля навіть у разі повної сплати його вартості.

17 червня 2016 року позивачка направила лист-заяву з вимогою розірвати угоду та повернути гроші.

Відповідачем було отримано заяву, на що він надав відповідь, у листі від 17 червня 2016 року повідомивши, що ТОВ розірвало з нею Угоду.

Згідно положень статі 12 п. 12.1.2 Розділу ІІ Договору максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1.не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяви про дострокове розірвання договору.

Однак, як зазначає позивачка, грошові кошти їй так і не повернули.

При цьому позивачка вказує, що нею на виконання умов Угоди укладеної з відповідачем, було перераховано 74 411, 87 грн.

У період з 2 липня 2016 року по 2 липня 2018 року та по теперішній час кошти, які належать позивачці так і не були повернуті останній.

З огляду на викладене позивачка зазначає, що відповідач неналежно виконує свої обов’язки по поверненню коштів, чим порушує її права, тому з даним позовом вона вимушена звернутися до суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 14 березня 2019 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, однак направила на адресу суду заяву, згідно якої просить справу слухати у її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. До вказаної заяви позивачкою додано заяву про розрахунок суми судових витрат, квитанцію про сплату судових витрат за надання правничої допомоги від 14 березня 2019 року та акт виконаних робіт з детальним описом робіт.

Відповідач представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» в судове засідання не з’явився.

4 лютого 2019 року представником ТОВ «АВТО ПРОСТО» направлено на адресу суду відзив, згідно якого останній просить відмовити в задоволенні позову повністю, так як позивачем ОСОБА_1 не було надано повних власних банківських реквізитів для повернення коштів, тому ТОВ «АВТО ПРОСТО» позбавлене можливості повернути останній періодичні платежі. Також зазначено, що в даному випадку застосуванню підлягає п. 12.1.1 п. 2.1.ст. 12 Розділу І Договору, згідно з яким поверненню підлягають тільки періодичні платежі за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, щомісячної винагороди відповідача та винагороди за послуги, пов’язані з включенням договору до системи ОСОБА_2 та формування групи.

11 березня 2019 року на адресу суду надійшли письмові додаткові пояснення представника відповідача, згідно яких останній вказує, що відповідачем повністю виконано зобов’язання по поверненню періодичних платежів. У лютому 2019 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало від ОСОБА_1 повні реквізити для перерахування періодичних платежів та відповідно перерахувало на зазначені реквізити суму коштів в розмірі 45 048, 42 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши права та обов’язки сторін, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АвтоПросто» укладено договір № 704835 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі». (а.с.4-8)

Згідно умов Договору № 704835, а також п.п.3, 17, 19, 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ТОВ «АвтоПросто» виступає виконавцем послуг, зазначених у ст. 1 Договору, а позивач є їх споживачем.

На виконання умов цього Договору позивач сплатила 74 411, 87 грн. ТОВ «Авто Просто», що підтверджено копіями квитанцій доданими позивачем до матеріалів справи.(а.с.22-35)

Згідно листа ТОВ «АВТО ПРОСТО» адресованого на ім’я позивачки ОСОБА_1 вбачається, що остання 17 червня 2016 року звернулася заявою про розірвання договору, тому договір № 704835, згідно статі 3 Розділу І та статі 12, п. 12.1 Розділу ІІ Договору – розірвано. (а.с.20)

Також з платіжного доручення № 1403 (# 262074156701) від 22 лютого 2019 року вбачається, що відповідачем ТОВ «АВТО ПРОСТО» перераховано на рахунок ОСОБА_1 45048, 42 грн.

Відповідно до ст. 2 Договору та загального комплексного аналізу інших положень Договору ТОВ «Авто Просто» зобов'язаний вчинити дії щодо організації і створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур, необхідних для передачі автомобіля учаснику системи, який одержав право на отримання автомобіля, зокрема відповідач формує групу учасників для придбання автомобіля, до якої включає позивача, створює фонд учасників за рахунок сплачених ними щомісячних платежів, здійснює оплату автомобілів виробнику чи дистриб'ютору за рахунок коштів, сплачених учасниками системи, складає асигнаційні акти, здійснює адміністративні процедури щодо передачі автомобіля учаснику системи, який одержав таке право, здійснює адміністрування груп.

Розділом 2 Договору визначено Правила функціонування системи придбання в групах «АвтоТак», а саме - передбачено порядок надання права учаснику системи на отримання автомобіля через механізми накопичення внесків та пропозиції авансових внесків, шляхом складання асигнаційних актів.

Аналізуючи умови укладеної угоди між сторонами, суд дійшов висновку, що в їх умовах наявне відображення дії пірамідальної схеми під назвою «система придбання в групах АвтоТак».

Таким чином, за умовами угоди право отримати товар позивачем залежить від внесення коштів іншими учасниками системи «АвтоТак», а розподіл фонду групи учасників системи проходить по пірамідальній схемі, коли отримання товару одним із учасників групи можливе лише в разі накопичення достатніх фінансових ресурсів шляхом залучення коштів інших учасників групи без інвестування товариством власних коштів. В подальшому учасник системи, який отримав товар, продовжує сплачувати внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам системи, тобто один учасник програми за свої власні кошти оплачує товар іншому учаснику програми. Крім того, виплати грошових коштів, здійснені позивачем, не створюють для відповідача будь - яких обов'язків. При цьому, позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично лише за можливість одержання права на купівлю товару, яке надається не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми (зазначене підтверджує і у своєму відзиві представник ТОВ «АвтоПросто»).

Таким чином, в діяльності ТОВ «Авто Просто» наявні ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману. Отже, наведений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, містить ознаки пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції, включено в умови спірної угоди.

Ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивно. Забороняється утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

На підставі викладеного суд вважає, що Договір, укладений між сторонами у справі, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики та спрямований на утворення, експлуатацію, сприяння розвитку пірамідальних схем, а діяльність відповідача підпадає під ознаки п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, в Постанові Верховного Суду України від 23.05.2012 року (справа № 6-35цс12) , зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Суд вважає, що оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи АвтоТак, то спірний Договір порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації системи АвтоТак є такою, що вводить споживача в оману.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справа №195/202/16-ц.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів є обґрунтованими, та підлягають частковому задоволенню, в сумі 21757, 50 грн ( 66 805, 92 грн (заявлена позивачем сума до стягнення) – 45048, 42 грн (повернена сума позивачу, згідно платіжного доручення))

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених відповідачем судових витрат за надання правничої допомоги, представником відповідача надано суду акт приймання передачі послуг з надання професійної правничої допомоги та розрахунок витрат на них в сумі 3842 грн. 20 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь позивача ОСОБА_3 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3842, 20 грн. та 318 грн судового збору.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.1, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.203, 215, 216 ЦК України, ст. 12,76, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 21757, 50 грн (двадцять одна тисяча сімсот п’ятдесят сім гривень 50 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 3842, 20 грн ( три тисячі вісімсот сорок дві гривні 20 копійок) витрат на надання правничої допомоги та 318 (триста вісімнадцять ) гривень сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОР ПРОСТО» код ЄДРПОУ 35509011, адреса: 03045, м. Київ, вул. Столичне шосе, 90

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії АВ № 666659, виданий 17.10.2005 Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, адреса: 24211, Вінницька область, Томашпільський район, с. Пеньківка, вул. Жовтнева, 6.

Суддя: ОСОБА_4