Рішення № 80460704, 04.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 м. Київ Справа № 910/508/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МІК";

до: міністерства оборони України;

про: внесення змін до договору.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Андрієнко П.В.;

відповідача: Кривошея Д.А.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до міністерства оборони України про внесення змін до договору.

Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного між сторонами спору договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) від 08.08.2018 № 286/3/18/243, враховуючи об'єктивні обставини для продовження строку виконання зобов'язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/508/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 11.02.2019.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що поданий позов є лише спробою позивача уникнути сплати штрафних санкцій, враховуючи достатність часу для виконання зобов'язань за укладеним між сторонами спору договором від 08.08.2018 № 286/3/18/243.

В підготовчому засіданні 11.02.2019 оголошено перерву до 04.03.2019.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про наявність істотної зміни обставин відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати від 21.11.2018 № 1703-4/579.

В підготовчому засіданні 04.03.2019 представники сторін надали письмову згоду розпочати розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання. Суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та перейти розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 04.03.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником та відповідачем, як замовником укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) від 08.08.2018 № 286/3/18/243 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується у 2018 році поставити відповідачу індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Лот 2. Військова уніформа 35811300-5 (Куртка костюму утеплювача, вид 2 та вид 3) :1) Куртка костюму утеплювача, вид 2; 2) Куртка костюму утеплювача, вид 3)) (далі - товар), а відповідач забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у Договорі (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору, зокрема, визначено строки постачання товару, а саме: до 30.10.2018 включно та до 15.11.2018 включно.

Положеннями пункту 1 додаткової угоди від 05.11.2018 № 1 до Договору, пункт 1.2 Договору викладено у наступній редакції, зокрема: строки терміни постачання товару - до 25.11.2018 включно та до 11.12.2018 включно.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так позивач, звернувся до відповідача із листом від 21.11.2018 № 21-11/18 із повідомленням про той факт, що у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, що підтверджено висновком Київської торгово-промислової палати від 21.11.2018 № 1703-4/579, наявні підстави для зміни умов Договору в частині продовження строку постачання продукції до 15.12.2018.

Проте, вказаний лист залишений відповідачем-без виконання.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В свою чергу, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так Київська торгово-промислова палата у висновку від 21.11.2018 № 1703-4/579 підтвердила настання істотної зміни обставин за Договором.

Водночас суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Проте, задоволення позовних вимог у даній справі жодним чином не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки позивач просить суд внести зміни до Договору в частині термінів постачання продукції до 15.12.2018, в свою чергу, станом на момент вирішення спору по суті вказаний строк сплив.

За аналогічних обставин судом відхилені доводи позивача, викладені в поданій до суду відповіді на відзив.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 березня 2019 року

Суддя С.В. Балац