Рішення № 80460226, 15.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2019 Справа № 908/57/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22; адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 16, оф. 809-2)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА», (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А; адреса для листування: 03186, м. Київ, вул. А.Антонова, буд. 5)

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 16137,00 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.С.

Без участі представників сторін

09.01.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 12.12.2018 (вх. № 62/08-07/19 від 09.01.2019) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА», м. Запоріжжя про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в розмірі 16137,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 справу № 908/57/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/57/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/3/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 1187, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.10.2017 позивачем з ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 120.1323096.701, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mazda» д.н.з НОМЕР_6. 26.12.2017 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Mazda» д.н.з НОМЕР_6 та транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5. Постановою Личаківського районного суду м. Львова винуватцем ДТП визнано ОСОБА_5. В результаті ДТП застрахований транспортний засіб «Mazda» д.н.з НОМЕР_6 отримав пошкодження. 29.12.2017 власник пошкодженого транспортного засобу «Mazda» д.н.з НОМЕР_6 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. 04.06.2018 позивачем складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт по справі № 1639.2006.17.01.01. на суму 16317,00 грн. Позивачем на підставі договору добровільного страхування № 120.1323096.701 від 11.10.2017 внаслідок настання страхової події виплачено страхове відшкодування для відновлення автомобіля «Mazda» д.н.з НОМЕР_6. Таким чином, позивач відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 ЦК України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як особи, винної в ДТП, на момент ДТП була застрахована відповідачем згідно полісу АК/3890800, позивач має право на стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 16317,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 16317,00 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу і 1762,00 грн. судового збору.

12.02.2019 до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 89-15/2 від 31.01.2018 (вх. № 08-08/2947/19 від 12.12.2019).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.01.2019 по даній справі відповідачу запропоновано у строк до 01.02.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Як вбачається з конверту, в якому відзив на позовну заяву надійшов на адресу суду, до відділення поштового зв'язку кореспонденція здана 05.02.2019, про що свідчить відбиток календарного штемпелю відділення поштового зв'язку.

Ні за текстом відзиву на позовну заяву, ні окремо викладеним документом відповідачем не заявлено клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та обґрунтування поважності причин пропуску строку подання відзиву на позовну заяву, встановленого судом.

Крім того, згідно акту господарського суду Запорізької області від 12.02.2019 № 908/57/19 під час перевірки відзиву на позовну заяву не виявлено додатку, зазначеного в пункті 2 переліку додатків, а саме: опису вкладення у цінний лист щодо направлення відзиву позивачу, що свідчить про недотримання відповідачем вимог п. 2 ч. 6 ст. 165 ГПК України щодо надання документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

За таких обставин, відзив на позовну заяву № 89-15/2 від 31.01.2018 (вх. № 08-08/2947/19 від 12.12.2019) судом до розгляду не приймається, справа розглядається за наявними в ній письмовими доказами без врахування відзиву на позовну заяву.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.03.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» (позивачем у справі, Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 120.1323096.701, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mazda» д.н.з НОМЕР_7.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2017 о 17:00 годині в м. Львові на вул. Листопадового Чину, 5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda» д.н.з НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова № 463/244/18 від 02.02.2018 ОСОБА_5 визнано винуватцем вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та визнано винною у правопорушенні, яке передбачене ст. 124 КУпАП.

29.12.2017 Страхувальник (ОСОБА_4.) звернувся до позивача (Страховика) з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Mazda» д.н.з НОМЕР_7 29.12.2017 проведено його огляд, про що складено Акт огляду пошкодженого ТЗ/Направлення на СТО від 29.12.2017.

Згідно рахунків ТОВ «НІКО-ЗАХІД» № 00392 від 11.05.2018 і № 00432 від 11.05.2018 вартість ремонту транспортного засобу «Mazda» д.н.з НОМЕР_7 складає 16317,00 грн.

На підставі Акту огляду пошкодженого ТЗ/Направлення на СТО від 29.12.2017 та рахунків ТОВ «НІКО-ЗАХІД» № 00392 від 11.05.2018 і № 00432 від 11.05.2018 Страховиком складені Розрахунок страхового відшкодування від 04.06.2018 та Страховий акт № 1639.206.17.01.01 від 04.06.2018, відповідно до яких розмір страхового відшкодування становить 16317,00 грн.

На виконання вимог Договору добровільного страхування № 120.1323096.701 від 11.10.2017 позивач виплатив особі, що здійснювала ремонт застрахованого автомобіля «Mazda» д.н.з НОМЕР_7 страхову виплату в розмірі 16317,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13985 від 08.06.2018 і № 13664 від 08.06.2018.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 і 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п., п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_5 у ДТП за участю автомобілів «Mazda» д.н.з НОМЕР_7 та «Citroen» д.н.з. НОМЕР_5 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_5, відшкодовується нею як законним володільцем вказаного транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 з Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА» (відповідачем у справі) укладено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК № 003890800, який на час скоєння ДТП 26.12.2017 був діючим та предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем «Citroen» д.н.з. НОМЕР_5. Даним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну інших осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_5, застрахована відповідачем у справі.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (далі скорочено - ОСЦПВВНТЗ), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Зокрема, такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача із заявою до відповідача на виплату в порядку регресу (суброгації) страхового відшкодування в розмірі 16137,00 грн. за Полісом АК № 003890800, протягом року з моменту ДТП (26.12.2017), тобто до 25.12.2018.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вище наведенні норми чинного законодавства та враховуючи, що позивачем не надано суду належних доказів звернення до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування протягом одного року з дня ДТП, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА», м. Запоріжжя про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в розмірі 16137,00 грн. відмовити повністю.

Повне судове рішення складено « 15» березня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.