Рішення № 80460140, 12.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 Справа № 908/40/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Виробничого підрозділу “Знам’янська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Українська залізниця” (27400, Кіровоградська область, м. Знам’янка, вул. Жовтнева, буд. 10)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230)

про стягнення 44 600,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2790 від 01.11.2018 ;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 20-426 від 15.02.2019, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001920 від 04.12.2018) ;

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 30-36 від 15.11.2018 ;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.01.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Виробничого підрозділу “Знам’янська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Українська залізниця” до Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” про стягнення 44 600,00 грн.

09.01.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу 908/1841/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 11.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/40/19, справі присвоєно номер провадження – 5/3/19, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2019.

28.01.2019 до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” надійшло письмове клопотання № 11/2004307/юр від 28.01.2019 (вх. № 08-08/1865/19 від 28.01.2019), в якому відповідач зазначає про категорію та складність даної справи, необхідність дослідження доказів та з’ясування обставин справи. Враховуючи значний обсяг документів, справа № 908/40/19 не є малозначною, у зв’язку з чим просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також, 28.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 11/2003704/юр від 23.01.2019 (вх. № 08-08/1867/19 від 28.01.2019), згідно з яким ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» заперечує проти позову та просить суд в задоволення позовних вимог відмовити у повному обсязі.

11.02.2019 від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив № ДНЮ-3/44 від 07.02.2019 (вх. № 08-08/2798/19 від 11.02.2019) в підтвердження доводів викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 11.02.2019, розглянувши клопотання відповідача № 11/2004307/юр від 28.01.2019 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, матеріали позовної заяви та додані до неї документи по справі № 908/40/19 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання у зв’язку з тим, що в ухвалі суду від 11.01.2019 про відкриття провадження у справі № 908/40/19 зазначено, що предметом спору є стягнення 44 600,00 грн. та відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 4 ст. 247 ГПК України ця справа не відноситься до виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 247 ГПК України, а отже, ця справа є малозначною та повинна розглядатися незалежно від наявності відповідного клопотання відповідача про це в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 11.02.2019 судом оголошено перерву до 11.03.2019, про що сторони повідомлені під розписку.

28.02.2019 до суду від ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» надішли письмові заперечення на відповідь на відзив № 11/2011332/юр від 25.02.2019 (вх. № 08-08/4290/19 від 28.02.2019), згідно з якими відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.03.2019 від позивача до суду надійшло письмове клопотання № ДНЮ-3/74 від 22.02.2019 (вх. № 08-08/4342/19 від 01.03.2019) про долучення до матеріалів справи протоколу зважування вагону та технічного паспорту на ваги, на яких проводилось зважування з відміткою про державну повірку.

07.03.2018 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення № 11/2013352/ЮМ від 06.03.2019 (вх. № 08-08/4689/19 від 07.03.2019) проти долучення до матеріалів справи наданого відповідачем протоколу зважування вагону та технічного паспорту на ваги. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачем додано не протокол зважування вантажу на вагонних вагах, а надано витяг з книги обліку вантажів, з якої вбачається, що графа «Фактично» заповнено вибірково, лише в рядках навпроти вагонів відправлених відповідачем, а в інших рядках навпроти вагонів відправлених іншими підприємствами взагалі відсутні результати зважування. Крім цього, позивачем додаються копії витягів з документів, оригінали яких знаходяться у ПАТ «Подільський цемент», а не у позивача та копії зазначених документів не завірено уповноваженими особами ПАТ «Подільський цемент». На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивача у задоволенні клопотання № ДНЮ-3/74 від 22.02.2019 про долучення до матеріалів справи відповідних документів.

11.03.2019 до суду від ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» надійшло письмове клопотання № 11/2007428/юр від 07.02.2019 (вх. № 08-08/4835/19 від 11.03.2019) про зменшення розміру штрафних санкцій у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на висновки Верховного Суду по справам № 916/3615/16 від 23.03.2018 та № 906/754/17 від 25.06.2018, відсутність негативних наслідків для залізниці чи третіх осіб у зв’язку з недовантаженням відповідачем вагону, скрутне фінансове становище ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» та неспіврозмірність штрафу у порівнянні з вчиненим порушенням. На підставі викладеного просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 8 920,00 грн.

В судовому засіданні 11.03.2019 представник відповідача заперечив щодо залучення до матеріалів справи доданих позивачем документів з підстав, викладених у додатковому клопотанні № 11/2013352/ЮМ від 06.03.2019 (вх. № 08-08/4689/19 від 07.03.2019).

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача суд зазначає, що вирішення питання про залучення документів до матеріалів справи належить до компетенції суду, а відповідач у своїх запереченнях лише дає оцінку належності та достовірності наданих позивачем доказів.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача проти залучення наданих позивачем доказів, а питання оцінки вказаних доказів буде вирішуватись судом при прийнятті рішення по вказаній справі.

Також, 11.03.2019 від відповідача до суду надійшло письмове клопотання № 11/2013648(юм) від 07.03.2019 (вх. № 08-08/4851/19 від 11.03.2019) про витребування у регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ “Українська залізниця” письмової інформації згідно доданого переліку питань та відповідних документів в її підтвердження, відносно якого суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 11.01.2019 про відкриття провадження у справі № 908/40/19 суд встановив відповідачу строк для направлення на адресу суду та позивача письмового відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 1 ст. 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Крім цього, клопотання позивача подане з пропущенням строку зазначеного в ч. 3 ст. 80 ГПК України та без належного клопотання у відповідності до вимог ч. 2 ст. 81 ГПК України.

Враховуючи викладене а також те, що останній день строку для розгляду справи № 908/40/19 є 12.03.2019, суд відмовляє в задоволення клопотання відповідача № 11/2013648(юм) від 07.03.2019.

У судовому засіданні 11.03.2019 судом оголошено перерву до 12.03.2019, про що сторони повідомлені під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 12.03.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У судовому засіданні 12.03.2019 представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить суд позов задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просять суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 11.11.2018 зі станції відправлення ОСОБА_4, Придніпровської залізниці, Публічним акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” здійснено відправлення вагону № 53548319 з вантажем – шлаки гранульовані до станції призначення Гуменці Південно-Західної залізниці. Одержувачем за даним відправленням є ПАТ «Подільський цемент», що підтверджується накладною № 45990264.

Згідно з накладною № 45990264 від 11.11.2018, вантажовідправником – ПАТ “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” зазначена маса вантажу – 69 200 (шістдесят дев’ять тисяч двісті) кг, тара – 24 300 (двадцять чотири тисячі триста) кг, код вантажу – 271008, номенклатура вантажу – «насипом шлаки гранульовані, вантаж у вологому стані». У графі 26 накладної зазначено спосіб визначення маси: на вагонних вагах (150 т). Заводський № 47 відправника.

Вантаж завантажено у вагон № 53548319 вантажовідправником (графа 28 накладної), без оголошення вартості (графа 27 накладної).

13.11.2018 на проміжній (транзитній) станції Знам’янка Одеської залізниці, у присутності осіб: оператора – ОСОБА_5, пр. п – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 складено акт загальної форми № 87840, в якому зазначено, що поїзд № 2241 прибув до станції 13.11.2018. Станція відправлення (460005) – ОСОБА_11, ОСОБА_4. зал., станція призначення (333007) – Гуменці, П-Зах. зал. Накладна № 45990264 від 11.11.2018. Вагон № 53548319, найменування вантажу (код за УТСНВ - 271008) шлаки гранульовані.

Відповідно до опису обставин, що викликали складання акту, комерційна несправність (код - 9180002). Невідповідність маси вантажу, вказаної в перевізних документах (ТГНЛ), показанням ваг, недостача вантажу. Фактично вантаж занурений нижче бортів 700 мм. Втрат, розкрадань вантажу немає. Об’єм кузову на вагоні відсутній. Вагон відчеплений не перевірку.

14.11.2018, на підставі вищевказаного акту загальної форми № 87840, здійснено контрольне комісійне перезважування вагону № 53548319, про що складено комерційний акт № 410006/276/9.

З комерційного акту вбачається, що вагон № 53548319 за накладною № 45990264 від 11.11.2018, станція відправлення: ОСОБА_4, станція призначення: Гуменці П-Зах, відправник ПАТ «Запоріжсталь», одержувач: ПАТ «Подільський цемент». У розділі «А» комерційного акту «Відомості про вагон, пломби (ЗПП) та відмітки в накладній» вказано: вагон № 53548319 вантажопідйомністю 6905 т., який прибув 13.11.2018 з поїздом № 2241 у супроводі: без охорони, за пломбами (ЗПП) у кількості: без пломб (ЗПП), вагон у технічному стані виявився: справним.

У комерційному акті від 14.11.2018 № 410006/276/9 (розділ 1 «Опис пошкодження») зазначено, що згідно акту загальної форми станції Знам’янка №87840 від 13.11.2018, вагон відчеплений на ваги та перевірку. В документі зазначено навантаження насипом, розмір навантаження відповідно до висоти бортів не зазначено, у вологому стані, вага: тара 24 300 кг, нетто 69 200 кг. При перевірці виявлено у вагоні навантаження насипом нижче бортів 700 мм.

У розділі «Д» комерційного акту від 14.11.2018 № 410006/276/9 (опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) зазначено, що вагон з глухими торцевими стінками, люки щільно закриті. Об’єм кузова на вагоні – 88 м. куб. Слідів втрати та крадіжки немає. При зважуванні вагону з розчіпкою 14.11.2018 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам’янка Од. (держповірка ваг 05.09.2018)одержувачем ОСОБА_12 в присутності працівника станції ОСОБА_13, заст. нач. станції ОСОБА_14, нач. станції ОСОБА_15 виявилось брутто 88 100 кг, тара з документа 24 300 кг, нетто 58 800 кг, що складає різницю ваги проти документу в бік зменшення на 10 400 кг. По штатному розгляду зав. вантажним двором відсутній.

На підставі вищевикладеного, 14.11.2018 Знам’янською Одеською залізницею складено протокол зважування партії завантажених вагонів, під п/н 10 якого зазначено: номер вагону – 53548319, вантажопідйомність – 69,500 кг, тара з бруса – 24 300 кг, брутто – 83 100 кг, нетто – 58 800 кг, відхилення нетто – 10 700 кг, вага по візках 1 – 42 250 кг, вага по візках 2 – 40 850 кг., зміщення поздовжнє – 72 мм, зміщення поперечне – 45 мм, зважування навантаженого вагону – 14.11.2018 о 15 год. 47 хв.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (звіт) вагонних ваг, тип – тензометр, заводський № НОМЕР_1, станції Знам’янка Одеської залізниці, підприємство-власник: Знам’янська дирекція залізничних перевезень.

Відповідно до п. 1 вищевказаного технічного паспорту, вид ЗВВТ – тензометричні, модифікація ЗВВТ – СВ-150000В/2. Згідно з п. 7, границі зважування ЗВВТ, т.: найменша – 1 т, найбільша – 150 т; для вагонних ваг – найбільше навантаження – 100 т.

Як вбачається з витягу про повірку, державну метрологічну атестацію, огляд-перевірки вищевказаних ваг, 30.03.2018 здійснено перевірку ваг, тип – тензометр, заводський № НОМЕР_1.

15.09.2018 вагам встановлена границя зважування 150 т, зав. № НОМЕР_1 проведено профілактично-технічне обслуговування. Ваги перевірені робочими гирями.

05.09.2018 ваги придатні для зважування вагонів, що перевозяться залізничним транспортом.

Відповідно до розділу «Є» комерційного акту від 14.11.2018 № 410006/276/9 (відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції), під час перевірки різниці проти цього акту не виявлено. Вказаний комерційний акт підписано всім складом комісії, а саме: начальником станції: ОСОБА_16, начальником вантажного району – ОСОБА_17 та працівником станції – ОСОБА_18

Позивач на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 45990264, вагон № 53548319, нарахував відповідачу штраф у розмірі 44 600,00 грн., з розрахунку: провізна плата за накладною № 45990264 за вагон № 53548319, за всю відстань перевезення 8 920,00 грн. * 5, штраф = 44 600,00 грн.

Несплата відповідачем зазначеного штрафу стала підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/40/19, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення та додаткові письмові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Згідно ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Згідно з приписами статей 23 і 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

За змістом пункту 1.5 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року N 442, для визначення маси вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, можуть застосовуватися електромеханічні (електронні) та важільні вагонні ваги для зважування із зупинкою та зважування у русі, а також інші засоби ваговимірювальної техніки, передбачені Правилами приймання вантажів до перевезення.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

З урахуванням викладеного, масу вантажу визначає вантажовідправник, який несе відповідальність за достовірність внесених до залізничної накладної відомостей.

Таким чином, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Як встановлено судом, зважування вантажу на станції відправлення, як вбачається із накладної № 45990264, здійснено на: станції ОСОБА_11 – ліве Придніпровської залізниці, відправником вантажу є ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», маса вантажу зазначена 69 200 кг у вагоні 53548319.

Зважування вантажу на станції відправлення, як вбачається із накладної, здійснено на: вагонних вагах (150 т) Заводський № 47 відправника.

У накладній №45990264 правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Таким чином, позивач належним чином скористався своїм правом здійснити 13.11.2018 контрольне комісійне перезважування вагону № 53548319 на проміжній (транзитній) станції Знам’янка Одеської залізниці, про що складено акт загальної форми № 87840.

Стосовно заперечень відповідача щодо оформлення залізничної накладної суд зазначає наступне.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 1.2. правил оформлення перевізних документів, накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесенні належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому викладі роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов’язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Накладна в електронному вигляді складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.

Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесенні змін до електронної накладної попередні дані зберігаються. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею та одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

До накладної можуть додаватися додаткові супровідні документи та документи дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачена законами України. У разі оформлення перевізного документа в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису) супровідні документи додаються в електронному вигляді (виготовлені за допомогою сканера, тощо). При цьому оригінали супровідних документів в паперовому вигляді направляються відправником безпосередньо одержувачу.

Таким чином, Правила на забороняють поряд із електронною формою накладної використовувати її паперову форму, а посилання відповідача на порушення позивачем порядку заповнення накладної як в електронній формі та і в паперовій є безпідставними.

Стосовно заповнення гр. 49 накладної суд зазначає, що графа 49 накладної № 45990264 заповнена у відповідності з вимогами Правил, які викладені в п. 8. Посилання відповідача на п. 1.3. Правил є безпідставним, оскільки зміни до накладної не вносились. Графа 49 накладної заповнюється лише залізницею. В даному випадку дані були внесені на шляху перевезення та здійснення контрольного зважування, та яке наслідок, складання комерційного акту.

Також суд враховує, що вантаж у вагоні № 53548319 прийнятий залізницею до перевезення без зауважень щодо оформлення провізних документів на підставі заповненої відповідачем залізничної накладної № 45990264, отриманий представником одержувача також без зауважень до цієї залізничної накладної, окрім маси вантажу, що відображена в акті загальної форми № 87840 та комерційному акті № 410006/276/9, що також свідчить про її відповідність вказаним вище нормативним актам.

Щодо зазначення в комерційному акті номера ваг, суд звертає увагу, що в акті зазначено «зважування вагону відбулось 14.11.2018 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ150000В2 ст. Знам’янка», тобто акт містить необхідні ідентифікуючі дані ваг. Посилання відповідача на зважування вантажу на станції Знам’янка на інших вагах без надання відповідних доказів є безпідставними. Його твердження щодо необхідності внесення додаткових даних до комерційного акту не відповідає правилам оформлення перевізних документів. Порядок застосування ваг визначений інструкцією «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України» затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 за № 442 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 11.10.212 за № 1716/22028.

Згідно даних технічного паспорта, що міститься в матеріалах справи, повірка вагонних ваг на станції Знам’янка Одеської області була проведена 05.09.2018, а профілактично-технічне обслуговування, яке включало й огляд-перевірку (п. 5.6. та 2.12 Інструкцій) здійснена 05.09.2018, про що містяться відповідні відмітки у технічному паспорті на ваги.

Таким чином ваги, на яких відбулось зважування вагону № 53548319 на станції Знам’янка Одеської області своєчасно пройшли державну повірку та повністю відповідають встановленим вимогам, у зв’язку з чим заперечення відповідача в цій частині судом до уваги не приймаються.

Стосовно протоколу зважування суд зазначає наступне.

Пунктом 7 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

На станції Знам’янка встановлені тензометричні статичні вагонні ваги Св150000В2. Відповідно до технічної документації, принцип дії ваг полягає в перетворенні навантаження в електричний сигнал за допомогою ваговимірювальних тензодатчиків з подальшою його обробкою в цифровий вигляд і індикацією електронним терміналом. Тобто до отриманої інформації щодо результатів зважування відсутня можливість стороннього втручання, а результати зважування роздруковуються в тому вигляді, в якому передбачено програмним забезпеченням. Різниця між даними в накладній та фактичній масі склала 10 400 гк, про що і було зазначено в комерційному акті.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

На виконання п. 10 Правил, комерційний акт № 410006/276/9 від 14.11.2018 був підписаний начальником станції ОСОБА_15, заст. нач. станції ОСОБА_14, працівником станції ОСОБА_13, та одержувачем ОСОБА_12

У відповідності до вимог п. 12 Правил, на станції призначення зроблено запис «що під час перевірки різниці проти цього акта не виявлено». Даний акт було підписано відповідальними особами залізниці та вантажоодержувача, які приймали участь у перевірці. Зауважень зі сторони вантажоодержувача під час перевірки матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 45990264 на вагон № 53548319, штраф складає 44 600,00 грн. з розрахунку: провізна плата за накладною № 45990264 за вагон № 53548319, за всю відстань перевезення 8 920,00 грн. *5, штраф = 444 600,000 грн., тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Стосовно клопотання позивача про зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати в сумі 8 920,00 грн. з посиланням на відсутність негативних наслідків для залізниці та неспіврозмірності штрафу у зв’язку з вчиненим порушенням відповідачем суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов’язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в гіпотезі коментованої норми обставин, а сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов’язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, акту загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, іншим нормативно-правовим актам.

Відповідно до вищенаведеного, господарським судом, надаючи оцінку складеними залізницею комерційному акту встановлено, що даний акт відповідає вимогам законодавства та є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність відповідача.

Однак, відповідач не довів перед судом сукупність передбачених у ст. 233 ГК України виключних обставин, та не надав належних та допустимих доказів в підтвердження викладеного.

Крім цього, як зазначив Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.02.2019 по справі № 914/2339/17: «Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено».

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати в сумі 8 920,00 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факту виявленого порушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 44 600 (сорок чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повний текст рішення складено: 15.03.2019.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.