Рішення № 80459899, 11.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.2019 Справа № 905/175/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: державного підприємства “Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4; код ЄДРПОУ 34032208)

до відповідача: акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ 40150216)

про стягнення збитків в сумі 10 744,35 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

С У Т Ь С П О Р У

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення збитків в сумі 10 744,35 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію Покровськ Донецької залізниці прибув з нестачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом № 482004/331 від 20.07.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/175/19, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.02.2019.

Позивач в судове засідання 12.03.2019 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання 12.03.2019 не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

04.02.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив №2022/125 від 30.01.2019, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову на підставі того, що позивачем у не доведено вартість відправленого вантажу.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

16.07.2018 за залізничною накладною на групу вагонів № 50748144 державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (вантажовідправник) зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Покровськ Донецької залізниці, відвантажило на адресу ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» (вантажоодержувач) у вагоні №65755100 вантаж – вугілля кам’яне, не поіменоване в алфавіті, вологість вантажу 6,8 %, масою вантажу 58 400 кг. Згідно накладної № 50748144 вантаж маркований, завантажений у вагон відправником.

За накладною вага у вагоні № 65755100 нетто – 58 400 кг (брутто - не зазначено, тара – 22 900 кг).

Відповідно до п. 133 Статуту залізниць України, вантажоотримувач - ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» – передав право на пред’явлення претензії та позову вантажовідправнику - державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», що підтверджується переуступним підписом на накладній № 50748144.

Позивач є покупцем вугільної продукції за договором поставки № 01-148/РВ, укладеним 19.02.2018 з державним підприємством «Держвуглепостач».

Згідно наявної в матеріалах справи копії розрахунку знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля до акту приймання-передачі по ДП «Ш/у Південнодонбаське №1» до договору поставки № 01-18/РВ від 19.02.2018 ціна 1т вугілля складає 1 842,31 грн. без ПДВ.

На станцію Покровськ (попутна станція) вагон прибув 20.07.2018, де було здійснене зважування вагону з завантаженим у нього вантажем за спірним перевезенням, за результатами якого був складений комерційний акт № 482004/331 від 20.07.2018 згідно з яким:

- вагон № 65755100 прибув в технічному відношенні справний;

- поверхня вантажу нижче бортів 10 см, маркування вапном слабке, по всій поверхні є численні виїмки;

- над 1, 2 люком є заглиблення 300 см х 280 см х 50 см; над 3 люком – 150 см х 140 см х 30 см; над 4 люком – 150 см х 280 см х 50 см; 6, 7 люка – 300 см х 200 см х 40 см;

- люка зачинені, течі вантажу немає;

- при поданні вагону на 150-т статичні ваги станції, повірені 24.01.2018, виявлено: фактична маса брутто вагона склала 74 300 кг, тара вагона з ПД 22 900 кг, маса вантажу нетто 51 400кг, що менше документу на 7000 кг проти даних залізничної накладної;

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 50748144 вантаж завантажено у вагони відправником, поверхня вантажу нижча рівня бортів, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 65755100 та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційним актом.

Відповідачем не доведено, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що нестача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або нестачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За розрахунком позивача недостача вантажу в вагоні № 65755100 з урахуванням природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі дорівнює 5 832 кг.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні № 65755100, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу становить 10 744,35 грн.

Суд, перевіривши розрахунки позивача суми вартості недостачі, встановив, що він є арифметично не вірним.

За розрахунком суду недостача вантажу в вагоні № 65755100 з урахуванням природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі дорівнює 6 860 кг.

Відповідно до розрахунку кількості та вартості втраченого вугілля за підписом головного бухгалтера та в.о. заступника директора з комерційних питань вартість 1 тони вугілля у вагоні № 65755100 дорівнює 1 842,31 грн., тому, сума недостачі складає: 6 860 кг х 1 842,31 грн. :1000 = 12 638,25 грн.

Проте, оскільки згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в межах заявленої суми 10 744,35 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів в підтвердження вартості відправленого вантажу у вагоні № 65755100, судом відхилені, оскільки, розрахунком вартості втраченого вугілля за підписом головного бухгалтера та в.о. заступника директора з комерційних питань вартість визначені: кількість відправленого вантажу, вартість 1 тони вугілля у вагоні № 65755100, яка дорівнює 1842,31 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на його неправильні дії, що призвели до виникнення спору та змусили позивача звернутися до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків в сумі 10 744,35 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ 40150216) на користь державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4; код ЄДРПОУ 34032208) 10 744,35 грн. вартості нестачі вантажу, судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 11.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова