Рішення № 80459834, 12.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019м. ДніпроСправа № 904/317/19за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі коледжу електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 9 108, 21 грн.

Суддя Суховаров А.В.

За участю секретаря судового засідання Кокшарової Т.Г.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. №14-84 від 14.04.2017

від відповідача ОСОБА_2 дов. №46-11-231 від 14.02.2019

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі коледжу електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №57/16-ТЕ-4 від 25.01.2016 у розмірі 9 108, 21 грн., з яких: 6 520,19 грн. – пеня, 477,82 грн. – 3% річних, 2 110,20 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов’язань за Договором, в частині своєчасної оплати поставленого Позивачем природного газу, що спричинило нарахування відповідачеві інфляційних, 3% річних та пені.

Ухвалою суду від 30.01.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.02.19р.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що зобов’язання між сторонами повністю виконано ще до пред’явлення позову до суду, тобто коледжем сплачено на користь позивача всю суму згідно актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2016р. на суму 30 022,16 грн., 28.02.16р. на суму 21 391,34 грн. та 31.03.16р. на суму 22 393,22 грн. трьома платежами, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень. Окрім цього зазначає, що акти приймання-передачі природного газу надавались відповідачеві від позивача пізніше, ніж зазначено у самих актах. Відповідач є бюджетною установою, основним напрямком діяльності якої є надання освіти та фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів і перебуває у скрутному матеріальному та майновому становищі. Підсумовуючи зазначає, що відповідач мав намір якомога швидше здійснити оплату за спожитий природний газ у січні-березні 2016 року, вживав усі можливі для цього заходи.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідачем порушено грошові зобов’язання і щодо оплати коштами за рахунок держави та коштами, які сплачувалися відповідачем за конкретним договором з відповідним призначенням такого платежу. Посилання відповідача на відсутність його вини, не звільняють його від виконання зобов’язань та відповідальності за їх неналежне виконання. Окрім цього зазначає, що важкий фінансовий стан відповідача, невиконання своїх зобов’язань його контрагентами тощо не звільняє відповідача від виконання свого зобов’язання за спірним договором, так і не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.16р. сторонами укладено договір №57/16-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу (далі – Договір), за п.1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов’язується передати у власність Споживачу (відповідачу) у 2016 році природний газ (надалі – газ), а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов’язання за Договором виконав, поставивши відповідачеві за період січень-березень 2016 року природний газ в обсязі 30,204 тис. куб. м. на загальну суму 73 806,72 грн., що підтверджується атами прийому-передачі природного газу, підписаними обома сторонами, а саме: від 31.01.16р.- за січень 2016р.: 12,286 тис. куб. м. на суму 30 022,16 грн., від 28.02.16р. – за лютий 2016р.: 8,754 тис. куб. м. на суму 21 391,34 грн. та від 31.03.16р. – за березень 2016р.: 9,164 тис. куб. м. на суму 22 393,22 грн.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1. цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2. Договору).

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Згідно з умовами Розділу 12 Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором, в частині своєчасної оплати поставленого газу, позивачем, на підставі п. 8.2. Договору, нарахована пеня у розмірі 6 520, 19 грн. за період з 16.02.16р. по 31.05.16р., та на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 477,82 грн. за період з 16.02.16р. по 31.05.16р. та інфляційні втрати – 2 110,20 грн. за період з 16.02.16р. по 31.05.16р., за кожним актом прийому-передачі окремо.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору є господарськими зобов'язаннями, і мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Між тим, 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. № 1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаеморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, зазначеною нормою передбачена підстава для звільнення теплогенеруючої організації від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, зокрема за несвоєчасну оплату природного газу, використаного для виробництва теплової енергії.

Приписи ч.3 ст.7 Закону є нормою прямої дії, які не ставлять право ненарахування/списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, у тому числі в залежність від включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості, окрім умови щодо погашення боржником - теплогенеруючим підприємством заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Як вбачається з п. 1.2. Договору, газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем (Відповідачем) виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Отже, відповідач є теплогенеруючою організацією, яка виробляє з природного газу теплову енергію, транспортує та постачає її теплопостачальним організаціям, які забезпечують надання послуг з теплопостачання відповідним категоріям споживачів.

Відповідачем заборгованість за поставлений газ погашено 30.05.16р., що підтверджується платіжними дорученнями №212 на суму 30 022, 16 грн., №213 на суму 21 391, 34 грн., №214 на суму 22 393,22 грн., копії яких додані до матеріалів справи. Отже, заборгованість за поставлений газ погашена відповідачем до набрання чинності Законом.

Беручи до уваги, що предметом спору у даній справі є стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за спожитий у січні – березні 2016 року природний газ та, з урахуванням того, що відповідач погасив борг до набрання чинності Законом, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі коледжу електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету (49010, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 95, код ЄДРПОУ 00493675) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.03.2019

Суддя А.В. Суховаров