Ухвала суду № 80456358, 14.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.03.2019

Справа № 910/500/19

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія»

до

1) Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

2) Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2

Відкрите акціонерне товариство «Техно плюс»

про

витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов’язання вчинити певні дії,

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», в якому просить:

- витребувати з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» напіввагони за номерами 56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154;

- зобов’язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» внести зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів компаній-операторів стосовно напіввагонів №№56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154 шляхом їх виключення з операторського управління Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»;

- зобов’язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» внести зміни до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) стосовно напіввагонів №№56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154 шляхом зняття (скасування) ознаки «Власний вагон. Власник Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як власник вищевказаних напіввагонів не може реалізувати свої повноваження власності, зокрема, володіння і користування, через те, що у інформаційних базах даних АБД ПВ Укрзалізниці та АРМ наявна інформація, відповідно до якої оператором вагонів значиться відповідач-2, що унеможливлює відправлення вагонів власності позивача на станції призначення, визначені позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/500/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2019.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 залучено до участі у справі Відкрите акціонерне товариство «Техно плюс» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 та відкладено підготовче засідання у справі на 21.03.2019.

12.03.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на напіввагони за номерами 56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154, щодо яких в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів компаній-операторів наявна ознака «Оператор. Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» (ПрАТ «Івано-Франківськцемент»).

Заява мотивована тим, що в своєму відзиві на позов відповідач-2 стверджує, що є не лише оператором, а й власником спірних напіввагонів. Натомість відповідач-1 у своєму відзиві підтверджує, що за даними обліку власником напіввагонів є саме ТОВ «ТЕК «Євразія», а вказані вагони мають лише ознаку «під операторським управлінням ПрАТ «Івано-Франківськцемент». Як зазначає позивач, сам факт невизнання відповідачем-2 позову, ствердження, що він є власником напіввагонів та наявність у нього правовстановлюючих документів на напіввагони позивача, дає підстави побоюватись, що відповідач-2 може здійснити відчуження вказаних напіввагонів на користь третіх осіб до закінчення розгляду даної справи, що виключить можливість як виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, так і взагалі можливість задоволення позову та ефективний захист прав позивача.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, звертаючи до суду із даною заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Так, посилаючись на потенційну можливість відчуження Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківськцемент» спірного майна - напіввагонів за номерами 56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154, позивач не надав жодних доказів вчинення відповідачем-2 будь-яких реальних дій, спрямованих на відчуження спірного майна на користь третіх осіб, в тому числі здійснення підготовчих дії до його реалізації.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136 – 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повної ухвали. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова