Рішення № 80453528, 14.03.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/168/19

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 р. № 0539961-1304-2214,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якій просить суд:

1. Витребувати у відповідача податкове повідомлення-рішення №0539961-1304-2214 від 16.04.2018.

2. Ухвалити рішення, котрим податкове повідомлення-рішення №0539961-1304-2214 від 16.04.2018, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 11536 грн скасувати як протиправне.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 56, 266 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.04.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0539961-1304-2214, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 11536 грн.

Позивач вказує, що вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржував в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, однак відповідь йому не надана.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме на те, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Позивач вважає, що оскільки він вирощує картоплю, пшеницю та іншу городину, а також вирощує свиней, то нежитлове приміщення (картоплесховище) площею 721 кв. м. за адресою: с. Берездів, Славутського району, Хмельницької області не є об'єктом оподаткування, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 01.02.2019 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначає, що рішенням Берездівської сільської ради №02 від 06.03.2017 встановлено ставку податку в розмірі 0,5% мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

Вказує, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянин ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, а саме, нежитлова будівля загальною площею 721 м. кв. за адресою Хмельницька область, Славутський район, село Берездів.

Представник відповідача зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 №0539961-1304-2214 надіслано ОСОБА_1 22.05.2018. Вказує, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він являється сільськогосподарським товаровиробником та згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Представник відповідача у поданому відзиві стверджує, що пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об'єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Отже, правовою підставою для застосування до ОСОБА_1 пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність таких умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа наділена статусом сільськогосподарського товаровиробника. А тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 №0539961-1304-2214 таким, що прийняте правомірно та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, а саме, нежитлова будівля загальною площею 721 м. кв. за адресою Хмельницька область, Славутський район, село Берездів.

16.04.2018 контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0539961-1304-2214, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 11536,00 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0539961-1304-2214 протиправним та таким, що винесене безпідставно, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ст. 1 ПК України).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас, згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Так, рішенням Берездівської сільської ради №02 від 06.03.2017 встановлено ставку податку в розмірі 0,5% мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме на те, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Позивач вважає, що оскільки він вирощує картоплю, пшеницю та іншу городину, а також вирощує свиней, то нежитлове приміщення (картоплесховище) площею 721 кв. м. за адресою: с. Берездів, Славутського району, Хмельницької області не є об'єктом оподаткування.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відтак, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки позивач не є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 30100 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_2