Ухвала суду № 80453101, 13.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1895/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Південного офісу Держаудитслужби про закриття провадження по адміністративній справі №815/1895/17, за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, про визнання протиправним та скасування акту, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.12.2018р.):

визнання протиправним та скасування висновків Державної фінансової інспекції в Одеській області, викладених в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Управління обласної ради з майнових відносин за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2015 року №06-11/23, а саме в п.2.8 Акту – Видатки на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт відносно Виконавця робіт ТОВ «Держбуд» (стр.61 Акту), в частині встановлення завищення вартості виконаних робіт у сумі 95 409, 00 гривень з ПДВ в акті ф.КБ-2в за грудень 2014 року, під час проведення робіт капітального ремонту комунального закладу «Котовська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (договір підряду від 08 грудня 2014 року №31).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, провадження у адміністративній справі №815/1895/17 зупинено у зв’язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи за клопотанням представника позивача.

29 жовтня 2018 року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи №17-3528 від 19.09.2018 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року, провадження у адміністративній справі №815/1895/17 поновлено, у зв’язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Суд зазначає, що питання про поновлення провадження у адміністративній справі №815/1895/17, вирішувалося судом після набрання чинності Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Підпунктом 10 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у редакції від 15.12.2017 року встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки, розгляд справи №815/1895/17, розпочато судом до внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - суд вважав за доцільне розглянути дану адміністративну справу в порядку загального позовного провадження.

У судове засідання, призначене на 13 березня 2019 року, о 15 годині 00 хвилин, особи, які беруть участь у розгляді справи – не з’явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

13 березня 2019 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника позивача на лікарняному (вх.№ЕП/1894/19 від 13.03.2019р.).

Позивач, належним чином та своєчасно повідомлений, у призначене судове засідання не з’явився. Жодних клопотань або заяв від позивача – не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

13 березня 2019 року від представника Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України надійшло клопотання про закриття провадження у справі №815/1895/17 (вх. №9080/19 від 13.03.2019р.).

В обґрунтування вищевказаного клопотання представником відповідача вказано, що Південний офіс Держаудитслужби не проводив перевірку відносно ОСОБА_1 та не виносив на його адресу будь-яких актів реагування чи управлінських рішень, внаслідок яких між сторонами по справі виникли б публічно-правові відносини. Зверталася увага суду, що в акті ревізії на сторінці 61 в розділі «Виконавець робіт – ТОВ «ДЕРЖБУД» та на сторінці 62 «Висновок» - не визначається відповідальна особа по встановленому порушенню. Наголошувалося, що ОСОБА_1, не є посадовою особою ТОВ «ДЕРЖБУД».

Південним офісом Держаудитслужби зазначено, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1, №12015160000000657 вказано, що в ході досудового розслідування були встановлені фактичні обставини, проведена почеркознавча експертиза №5927 від 21.04.2017 року та судова будівельно-технічна експертиза №13БЗ від 28.11.2016 року, які лягли в основу обвинувального акту від 08 грудня 2017 року, а тому, доводи позивача про те, що висновки акту ревізії створюють для нього правові наслідки – безпідставні.

Крім того, зверталася увага суду на дату внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_1, та дату складання акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління обласної ради з майнових відносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та дослідивши зміст клопотання про закриття провадження, суд дійшов висновку що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною фінансовою інспекцією в Одеській області з 01.12.2015 року по 24.02.2016 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління обласної ради з майнових відносин за період з 01.10.2013 року по 30.11.2015 року, за результатами якої складено акт №06-11/23 від 02.03.2016 року та направлено вимогу Управлінню обласної ради з майнових відносин щодо усунення порушень законодавства №15-06-23-14/3438 від 16.03.2016 року.

Під час ревізії було встановлено, що з 01.10.2013 року по 30.11.2015 роки, на підставі договору підряду №1, за замовленням Управління обласної ради з майнових відносин, ТОВ «Держбуд» виконало ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 784 686, 00 гривень.

Ревізією використання підрядною організацією ТОВ «Держбуд» коштів на проведення робіт з капітального ремонту комунального закладу «Котовська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (договір підряду №31 від 08.12.2014 року) на загальну суму 784 686,00 гривень, а саме: перевірками розрахунків, правильного застосування одиничних розцінок, фактичних об’ємів, відповідності умовам укладеного договору, в порушення вимог п.п.6.4, 6.2.1.2, 6.2.1.3 ДСТУ БД.1.1-1:2013, за рахунок невідповідності обсягів виконаних робіт та необґрунтовано застосованих розцінок - встановлено завищення вартості виконаних робіт у сумі 95 409,00 гривень з ПДВ в акті ф. №КБ-2в за грудень 2014 року.

Позивач оскаржує висновки Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління обласної ради з майнових №06-11/23 від 02.03.2016 року, викладені в пункті 2.8, оскільки, на його думку, вищевказаний акт ревізії спричинює для нього негативні правові наслідки.

Зокрема, як зазначає позивач, 02 жовтня 2015 року, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №12015160000000756 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.

08 грудня 2017 року, процесуальним керівником-прокурором відділу прокуратури Одеської області радником юстиції ОСОБА_2, затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160000000756 від 02 жовтня 2015 року.

Як зазначалося представником позивача, до зведеного кримінального провадження було включено і оскаржуваний акт ревізії №06-11/23 від 02.03.2016 року.

У відповіді на відзив позивачем вказано: «… ні в чому невинну людину, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру по вказаному вище кримінальному провадженні, яке було відкрито саме через «головний доказ» складений протиправний акт ревізії фінансово-господарської діяльності Управління обласної ради з майнових відносин від 02 березня 2016 року №06-11/23…».

Суд зазначає, що враховуючи усталену правову позицію Верховного Суду України, акт ревізії (перевірки) контролюючого органу не може бути самостійним предметом судового розгляду, а лише у сукупності із відповідним рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі викладених у такому акті висновків. Оскільки, жодних рішень, в основу яких були б покладені викладені в акті перевірки висновки, контролюючим органом по відношенню до позивача прийнято не було, то сам по собі акт перевірки правових наслідків для позивача не створює.

Крім того, акт ревізії не може бути розглянутий, як рішення суб’єкта владних повноважень, що породжує для суб’єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені фінансовою інспекцією під час проведення перевірки порушення вимог законодавства суб’єктами господарювання, обов’язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Дана правова позиція була викладена зокрема у Постановах Вищого Адміністративного суду України у справах №826/5608/17 від 20 червня 2018 року та К/800/65828/13 від 02 червня 2016 року.

З доводами позивача про те, що висновки акта ревізії створюють правові наслідки для позивача оскільки на їх підставі ініційоване кримінальне провадження, суд не може погодитись, позаяк кримінальне провадження №12015160000000756 відкрите у жовтні 2015 року, а оскаржуваний акт ревізії датований червнем 2016 року.

На думку суду, оскаржуваний позивачем акт ревізії №06-11/23 від 02.03.2016 року, можливо є доказом у кримінальному провадженні, допустимість якого має визначатися у порядку кримінального судочинства, а доводи позивача виходять за межі предметної юрисдикції адміністративного суду.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 року, позовні вимоги Управління обласної ради з майнових відносин до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖБУД» задоволено в повному обсязі, зокрема ухвалено стягнути з ТОВ «ДЕРЖБУД» на користь Управління обласної ради з майнових відносин 95 409,00 гривень, зазначених у оскаржуваному акті ревізії.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу кримінального судочинства, який полягає у доведеності вини особи, адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 21-41а16 від 14 червня 2016 року.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України).

Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку оскарження акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління обласної ради з майнових відносин №06-11/23 від 02.03.2016 року, виходить за межі предметної юрисдикції адміністративного суду, оскільки є доказом у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.5, 19, 44, 79, 94, 238,243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Південного офісу Держаудитслужби про закриття провадження по адміністративній справі №815/1895/17 – задовольнити.

Провадження по адміністративній справі №815/1895/17, за позовною заявою ОСОБА_1 (65069, АДРЕСА_1) до Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 40477150) про визнання протиправним та скасування висновків Державної фінансової інспекції в Одеській області, викладених в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Управління обласної ради з майнових відносин за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2015 року №06-11/23, а саме в п.2.8 Акту – Видатки на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт відносно Виконавця робіт ТОВ «Держбуд» (стр.61 Акту), в частині встановлення завищення вартості виконаних робіт у сумі 95 409, 00 гривень з ПДВ в акті ф.КБ-2в за грудень 2014 року, під час проведення робіт капітального ремонту комунального закладу «Котовська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (договір підряду від 08 грудня 2014 року №31) – закрити.

Розподіл судових витрат здійснити згідно статті 139 КАС України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала відповідно до статті 256 КАС України набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Згідно статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду у справі подається до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.