Рішення № 80453074, 25.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року справа № 2340/4694/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гордієнка Ю.П.,

представника позивача відкритого акціонерного товариства “Черкасибудматеріали” – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ГУ ДФС у Черкаській області – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Черкасибудматеріали” до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство “Черкасибудматеріали” з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати незаконними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.11.2018 №0013811408; №0013821408 та податкове повідомлення-рішення №0013771408 в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 2 831 грн. 56 коп. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 707 грн. 89 коп., на загальну суму 3 539 грн. 45 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оспорювані податкові повідомлення- рішення були прийняті на підставі акта № 417/23-00-14-0907/00291994 «Про результати документальної планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Черкасибудматеріали» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 17.10.2018», яким встановлено, що позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по м. Черкаси та по с. Ковтуни, Золотоніського району Черкаської області за 2015-2018 роки. Крім того, не подано декларації з вказаного податку за період з 2015 по 2018 роки, що стало наслідком застосування штрафних санкцій. Проте позивач, не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0013811408; №0013821408 та зазначає, що об'єкт нерухомості, який розташований за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Ковтуни, вул. Андрія Дерев'янка та на праві власності належить позивачу, підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не є об'єктом оподаткування. Натомість нерухомість, що розташована у м. Черкаси не може бути об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році, оскільки Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014 (граничний строк оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів), а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси встановлений рішенням Черкаської міської ради від 22.01.2015 № 2-672 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території м. Черкаси», у зв'язку з чим застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача до зали судового засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додатково зазначив, що у межах спірних відносин не можливо застосувати дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки об’єкти нерухомості, які належать позивачeві не відносяться до будівель промисловості, зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств. Крім того, вказав, що рішення Черкаської міської ради від 22.01.2015 № 2-672 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території м. Черкаси», яким на 2015 рік встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як юридична особа, видами його діяльності за КВЕД є: 08.12 - добування піску, гравію і коаліну, 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва, 46.73 – оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та саніторно-технічним обладнанням, 46.90 – неспеціалізована оптова торгівля, 41.20 – будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ “Черкасибудматеріали”.

За результатами вказаної перевірки 02.11.2018 складено акт № 417/23-00-14-0907/00291994 «Про результати документальної планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Черкасибудматеріали» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 17.10.2018».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 20.11.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 76367 грн. 95 коп. та нараховано штрафні санкції у сумі 19 091 грн. 99 коп.;

- № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 680 грн.;

- № НОМЕР_3, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 5748 грн. 45 коп. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1437 грн. 11 коп.

Підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та нарахування штрафних санкцій, стало те, що у позивача станом на 01.01.2015 перебуває у власності нерухоме майно, а саме: гараж № 30 (м. Черкаси, вул. Різдвяна, 50) загальною площею – 19,4 кв.м.; квартира (АДРЕСА_1) загальною площею – 36,9 кв.м.; квартира (АДРЕСА_2) загальною площею – 36,5 кв.м.; квартира (АДРЕСА_3) загальною площею – 28,1 кв.м.; квартира (АДРЕСА_4) загальною площею – 39,6 кв.м.

Крім того, за позивачем зареєстровано нерухоме майно, а саме, нежитлова будівля загальною площе. 1638,5 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Ковтуни, вул. Андрія Дерев'янка; нежитлова будівля загальною площею 1169,9 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Ковтуни, вул. Андрія Дерев'янка.

Проте, ВАТ “Черкасибудматеріали” податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не нараховувався та не сплачувався.

Позивач не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду за їх скасуванням.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

ОСОБА_3 до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

ОСОБА_3 до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Одним із спірних питань у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

ОСОБА_3 до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

ОСОБА_3 до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

ОСОБА_3 до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Наведені положення дають підстави зробити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Позивач відповідно ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має такі основні види діяльності за КВЕД: 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва, 41.20 – будівництво житлових і нежитлових будівель, 08.12 - добування піску, гравію і коаліну.

Згідно свідоцтва про право власності у власності позивача за адресою Черкаська область, Золотоніський район, с. Ковтуни, вул. Андрія Дерев'янка перебувають об’єкти нерухомого майна: будівля, склад А-1, нежитлова будівля, мінізавод по переробці сільськогосподарської продукції, адмінбудинок.

Відтак, об'єкт нерухомості, який розташований за адресою Черкаська область, Золотоніський район, с. Ковтуни, вул. Андрія Дерев'янка та на праві власності належить позивачу, підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 76367 грн. 95 коп. та нараховано штрафні санкції у сумі 19 091 грн. 99 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 680 грн. за не подання позивачем до Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, суд вказує на таке.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що оскільки об'єкт нерухомості, який розташований за адресою Черкаська область, Золотоніський район, с. Ковтуни, вул. Андрія Дерев'янка та належить позивачу на праві власності, підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, то у останнього відсутній обов’язок щодо подання таких податкових звітів з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 680 грн. також підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яке позивач оскаржує в частині збільшеного грошового зобов'язання за 2015 рік за основним платежем в сумі 2831 грн. 56 коп. та штрафними санкціями в розмірі 707 грн. 89 коп., суд зазначає наступне.

Пунктом 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

При цьому суд враховує, що згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

ОСОБА_3 до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

ОСОБА_3 п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Судом встановлено, рішенням Черкаської міської ради від 22.01.2015 № 2-672 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території м. Черкаси» на 2015 рік встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014 року, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси встановлений рішенням Черкаської міської ради від 22.01.2015 № 2-672 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території м. Черкаси», у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України з метою оподаткування належного позивачеві на праві власності нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що розташоване у м. Черкаси не може мати місце у 2015 році. В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність нарахування позивачу за 2015 рік грошового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, таким що підлягає скасуванню в цій частині.

ОСОБА_3 до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_3 до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення зазначеної норми закону відповідачем не доведено правомірності свого рішення у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому їх слід скасувати.

В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, пропорційно частини задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.11.2018 № НОМЕР_1, яким відкритому акціонерному товариству “Черкасибудматеріали” (ідентифікаційний номер – 00291994) збільшено грошове зобов’язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 76 367,95грн. та штрафним санкціям в розмірі 19 091,99грн., на загальну суму 95 459,94грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.11.2018 № НОМЕР_2, яким відкритому акціонерному товариству “Черкасибудматеріали” (ідентифікаційний номер – 00291994) збільшено грошове зобов’язання за штрафними санкціями по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 680,00грн.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.11.2018 № НОМЕР_3, яким відкритому акціонерному товариству “Черкасибудматеріали” (ідентифікаційний номер – 00291994) збільшено зобов’язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 2 831 грн. 56 коп. та штрафними санкціями 707 грн. 89 коп., на загальну суму 3 539 грн. 45 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь відкритого акціонерного товариства “Черкасибудматеріали” (ідентифікаційний номер – 00291994) сплачений судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текс рішення виготовлено 07.03.2019.