Рішення № 80453043, 14.03.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/766/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

ОСОБА_2 ОСОБА_3 СТОРІН

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1В.) звернулася з позовом до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

1) визнати відмову Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №1149/02 від 07.02.2018 в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" протиправною;

2) зобов'язати Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області взяти до уваги довідку Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про складові заробітної плати державного службовця в розмірі 60% від заробітку за грудень 2017 року;

3) зобов'язати Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 30 січня 2018 року здійснювати нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723 в розмірі 60% від заробітку відповідно до довідки про складові заробітної плати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй протиправно відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця, з підстав не досягнення визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку. Вважає, що нею дотримані всі вимоги, з якими Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №899 пов'язують наявність права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723.

15.03.2018 до суду надійшов відзив, в якому Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просило відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказали, що згідно з пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723 мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, позивач набуде право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" при досягненні 60 років.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.03.2018 зупинено провадження у справі №822/532/18 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/23/18 (822/524/18).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 поновлено провадження в даній справі. Відмовлено у задоволенні клопотання Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін. Замінено Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (загальне захворювання) відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 03556618 від 03.07.2014.

Позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вона продовжувала працювати на державній службі.

Відповідно до записів в трудовій книжці станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 мала стаж державного службовця більше 22 років.

Наказом від 29.03.2017 №15-ос ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу ведення електронних реєстрів та підтримання інформаційно-аналітичних систем Дубенського районного відділу Пенсійного фонду України Рівненської області відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №899.

30.01.2018 позивач звернулася до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723.

Листом від 07.02.2018 № 1149/02 Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні її заяви, оскільки право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу» вона набуде після досягнення шістдесятирічного віку.

Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, ОСОБА_1 звернулася в суд з даним адміністративним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Згідно з статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу"№889-VIII.

Відповідно до п. 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтями 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про державну службу" №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №622 від 14.09.2016 "ОСОБА_4 питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п’ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Водночас, за приписами частини 9 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону України "Про державну службу"№3723-XII).

Відповідно частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Суд встановив, позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 03556618, виданої 03 липня 2014 року.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII. Тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII.

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Справа, яка розглядається є типовою та за всіма ознаками, відповідає зразковій справі №Пз/9901/23/18 за позовом ОСОБА_5 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а тому суд враховує правові висновки ОСОБА_6 Верховного Суду, викладені в рішенні від 13.02.2019.

Так, у рішенні ОСОБА_6 Верховного Суду від 13.02.2019 зроблено правові висновки про необґрунтованість доводів відповідача, щодо визначення законодавцем правил, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, а саме застосування у сукупності норм, визначених пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, і норм, передбачених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, відповідно до яких умовами для призначення пенсії державного службовця є: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.

Зазначив, що Закон України "Про державну службу" не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі" Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 22 Конституції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 30 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку відповідно до довідки про складові заробітної плати.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача взяти до уваги довідку про складові заробітної плати державного службовця суд зазначає, що згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тобто, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача взяти до уваги довідку Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про складові заробітної плати державного службовця в розмірі 60% від заробітку за грудень 2017 року не є належним способом захисту в адміністративному судочинстві і фактично поглинаються та вирішуються позовними вимогами про зобов'язання призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 30 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку відповідно до довідки про складові заробітної плати.

Враховуючи зазначене, в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №1149/02 від 07.02.2018 здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 30 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку відповідно до довідки про складові заробітної плати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (вул. Меліораторів 10 к. 5, с. Бортниця, Дубенський район, Рівненська область, 35621 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м.Хмельницький, Хмельницька область , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_4