Рішення № 80452884, 11.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/412/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

позивача: не прибув

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 грн. у розрахунку на місяць, за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 на суму 13 377,99 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_2, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 на суму 13 377,99 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 20.11.2007 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 07.11.2015 по 03.10.2018 позивач проходив службу в Національній поліції України. Згідно довідки № А - 9345 від 31.07.2017 ГУНП України у Луганській області, позивач в період з 12.07.2014 по 19.07.2014, з 31.01.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 01.05.2018 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області. Таким чином, з 12.07.2014 по 07.11.2015, позивач будучи працівником міліції, а з 07.11.2015 по 01.05.2018, будучи працівником поліції безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань. 17.10.2017 позивач уклав договір з адвокатом, щодо надання адвокатського запиту до ГУНП України в Луганській області та який був направлений для отримання інформації щодо мого помісячного грошового забезпечення та відповідно помісячної виплати винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 21.01.2016. 25.10.2017 за № 654/14/22-2017 була надана відповідь, що адвокатський запит розглянутий та надані довідки від 30.10.2017 за № 915/111/22-2017 та № 916/111/22-2017, проте не було здійснено відповідних нарахувань та виплат за безпосередню участь в АТО за період 07.11.2015 по 21.01.2016 та повідомлено, законних підстав для нарахування та виплату поліцейським винагороди за участь в АТО за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 відсутні. Позивач вважає, що дії чи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 ГУНП в Луганській області суперечать положенням Закону, тому порушують права.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 31 січня 2019 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 18 лютого 2019 року (а.с. 1-2).

18 лютого 2019 року судове засідання перенесено на 11 березня 2019 року (а.с. 79).

14 лютого 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено.

Спірні правовідносини регламентуються постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (далі по тексту - постанова КМУ від 31.01.2015 № 24).

На виконання пункту 4 вказаної постанови (у якому зазначено - Міністерству оборони разом з іншими заінтересованими державними органами затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати винагород згідно з додатками 1 і 2, а також порядок підтвердження виконання завдань, визначених додатком 2) було видано наказ МОУ від 02.02.2015 № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”, яким затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі по тексту - Порядок від 02.02.2015 № 49).

Як вбачається із системного аналізу статей 12-13 Закону України № 638-ІV від 20.03.2003 законодавець чітко розмежовує поняття “залучення сил і засобів до проведення антитерористичної операції” та “використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції”.

За приписами пункту 3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу антитерористичної операції).

Таким чином, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у п.1 додатку № 1 постанови КМУ від 31.01.2015 № 24.

Так відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку від 02.02.2015 № 49 встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, у разі одночасного дотримання таких умов: залученні до проведення антитерористичної операції (перша умова), перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу антитерористичної операції (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України) (друга умова), перебувають у районі проведення антитерористичної операції (третя умова).

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції у спірний період. З метою витребування зазначених відомостей ВПЗ ГУНП в Луганській області було здійснено відповідний запит (лист від 05.02.2019 № 107/111/28- 2019), з відповіді на який вбачається, що інформація щодо виконання ОСОБА_2 завдань керівництва штабу антитерористичної операції в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 відсутня, будь-які докази (документи) та обґрунтовані пояснення, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 виконував завдання керівництва штабу антитерористичної операції, також відсутні (лист УПД ГУНП в Луганській області від 07.02.2019 № 344/111/21- 2019). Позивач повинен виконувати завдання саме керівництва штабу антитерористичної операції, а не свого роботодавця (ГУНП в Луганській області).

Тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Як на докази підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції позивач посилається на довідку ГУНП в Луганській області № А-9345 від 31.07.2017. У довідці ГУНП в Луганській області № А-9345 від 31.07.2017 зазначено, що підставою для її видачі є: накази першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 №158, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341. З огляду на зміст витягів із вищенаведених наказів першого заступника керівника АТЦ при СБУ вбачається, що вони свідчать про прибуття та вибуття позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п. 1 додатку № 1 до Постанови КМУ від 31.01.2015 № 24, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

У зв’язку із тим, що у довідці ГУНП в Луганській області № А-9345 від 31.07.2017 зазначено, що підставою для її видачі є вищенаведені накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341 зазначена довідка також свідчить лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 12.07.2014 по 19.07.2014 та з 31.01.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018. Тобто довідка ГУНП в Луганській області № А-9345 від 31.07.2017 та накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341 свідчать про можливість відповідності позивача лише першій та третій умовам (за наявності відповідних наказів командирів (штабу АТО), про що зазначено у п, 3 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 та п. 2 наказу МВС України від 23,07.2014 № 719). вказаних у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49, а також відображають поняття «залучення сил і засобів до проведення антитерористичної операції», яке використовуються в Законі України № 638-IV від 20.03.2003.

Документи, які свідчать про відповідність позивача другій умові, визначеної у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 взагалі відсутні, а тому вказані положення Порядку від 02.02.2015 № 49 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та не відображають поняття “використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції”, яке вживається в Законі України № 638-ІV від 20.03.2003 (оскільки відповідно до ч. З ст. 12 вказаного закону керівник оперативного штабу, крім іншого, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення).

Тобто зазначеними вище наказами АТЦ при СБУ (по стройовій частині), які виступали підставою для видачі довідки № А-9345 від 31.07.2017, позивача було лише зараховано до списку сил і засобів проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_2 O B. наказом ГУНП Луганській області від 07.11.2015 № 8 о/с 07.11.2015 було призначено на посаду старшого інспектора Біловодського ВИ ГУНП в Луганській області, у зв’язку із чим відповідно до наказу АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 з 07,11.2015 останній ПРИБУВ до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення). Відповідно до наказу АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 30.04.2018 № 120 дек. з 30.04,2018 останній ВИБУВ зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення. Тобто відповідно до наказів АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 та від 30.04.2018 № 120 дек., а також довідки ГУНП в Луганській області № А-9345 від 31.07.2017 позивач з 07.11.2015 по 30.04.2018 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, але останні докази не свідчать, що позивач відповідає умовам, зазначеним у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 (про які залучення до проведення АТО, виконання керівництва штабу АТО, перебування у районі проведення АТО, а тим більше про початок фактичної участі та завершення участі у відповідних заходах (п. З розділу II зазначеного Порядку) може йти мова, коли позивач у вказаний період часу, перебуваючи у складі сил та засобів (з 07.11.2015 по 30.04.2018) перебував у відпустках: з 02.02.2016 по 05.03.2016 без виїзду за межі Луганської області, відповідно до наказу ГУНП № 76 о/с від 11.02.2016, з 28.09.2016 по 11.10.2016 без виїзду за межі Луганської області, відповідно до наказу ГУНП № 678 о/с від 30.09.2016, з 07.08.2017 по 10.09.2017 з виїздом за межі Луганської області до м. Київ, відповідно до наказу ГУНП № 536 о/с від 31.07.2017, з 11.12.2017 по 24.12.2017, без виїзду за межі Луганської області відповідно до наказу ГУНП № 889 о/с від 28.12.2017. З аналізу наведеного вище вбачається, що накази АТЦ при СБУ про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчать про фактичну участь у заходах, про що йдеться у п. 2 наказу МВС України від 23.07.2014 № 719 та у п. 3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 № 49.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, врахувавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу внутрішніх справ з 26.11.2007 по 03.10.2018 (а.с. 46).

ОСОБА_2 наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 включено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 31.01.2015 (а.с. 63-65).

Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015 (а.с. 66-68).

Наказом АТЦ при СБУ від 07.12.2015 № 341 ОСОБА_2 залучено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 07.11.2015 (а.с. 69-71).

Також довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області № А-9345 від 31.07.2017 та довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області підтверджується, що ОСОБА_2 в період з 12.07.2014 по 19.07.2014, з 31.01.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 безпосередньо брав участь Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341 (а.с. 14-15).

Згідно довідки про доходи позивача, виданої ГУНП в Луганській області, грошове забезпечення позивача у листопаді 2015 року (за період з 07.11.2015 по 31.12.2015) становило 4320,00 грн, у грудні 2015 року (за період з 01.12.2015 по 31.12.2015) – 5400,00 грн, у січні 2016 року (за період з 01.01.2016 по 21.01.2016) – 7020,00 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с. 58).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виходячи зі змісту пункту 1 Постанови № 24 винагорода повинна нараховуватись виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000,00 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000,00 гривень.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про Національну поліцію” Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно частини другої статті 2 Закону України “Про Національну поліцію” завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів вбачається, що Національна поліція є правоохоронним органом та постановою КМУ від 31.01.2015 №24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.2 наказу від 23.07.2014 №719 “Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України”.

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Згідно до вимог статті 2 Закону України “Про оплату праці” в структуру заробітної плати входять: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, позивач дійсно в період з 07.11.2015 по 01.05.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, працював у ГУНП в Луганській області, який є правоохоронним органом, а тому винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з 07.11.2015.

Згідно довідки ГУНП в Луганській області про доходи позивача винагорода за участь в АТО позивачу за період служби з 07.11.2015 по 21.01.2016 не нараховувалась та не сплачувалась (а.с. 58).

Суд звертає увагу, що відповідно до довідки про доходи грошове забезпечення позивача за січень 2016 року становить: посадовий оклад -2500,00, оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн, вислуга років 20% - 900,00 грн, разом 5400,00 грн (а.с. 58).

При цьому, в зазначеній довідці помилково вказано суму місячного грошового забезпечення позивача у розмірі 7020,00 грн.

З урахуванням наведеного, при обчисленні винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за січень 2016 року, судом враховується грошове забезпечення позивача у розмірі 5400,00 грн.

Відповідно листа Головного управління національної поліції в Луганській області від 08.02.2019 № 536/111/19-2019 позивач в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 на лікарняному та у відпустці не перебував (а.с. 46).

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.12.2015 № 341 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 07.11.2015, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичній операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

З урахуванням фактичної участі в антитерористичній операції, Позивачу не нарахували та не виплатили за період 07.11.2015 - 31.01.2016 наступні суми: за листопад 2015 року – 4320,00 грн., за грудень 2015 року – 5400,00 грн., за січень 2016 року – 3658,06 грн., загальна сума складає 13 378,06 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає винагорода за безпосередню участь в Антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць, за листопад 2015 року (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015) - 4320,00 грн., за грудень 2015 року – 5400,00 грн., за січень 2016 року – 3658,06 грн, а всього за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 в розмірі 13378,06 грн.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах по справах № 812/889/17, 812/861/17, 812/1424/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов’язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 грн. у розрахунку на місяць, за період з 07.11.2015 по 21.01.2016.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (93406, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, будинок 1, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 на суму 13 378,06 грн. (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім гривень 06 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області (93406, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, будинок 1, код ЄДРПОУ 40108845) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 14 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_3