Рішення № 80452697, 25.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2019 року Справа № 280/5171/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним і скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі – відповідач,) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 №0008084004.

Ухвалою від 26.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 24.01.2019 без виклику сторін.

24.01.2019 відкладено розгляд справи на 25.02.2019 та за клопотанням представника відповідача вирішено справу розглядати з викликом сторін.

У судовому засіданні 25.02.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що не погоджується з висновками фахівців контролюючого органу про порушення позивачем ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Стверджує, що розбіжності, які виникли у зв’язку з відображенням списання пива, що зіпсувалося, та оприбуткування виявлених в результаті інвентаризації надлишків пива в інших графах звіту жодним чином не вплинуло на достовірність наданих позивачем відомостей про обсяги виробництва та реалізації пива у відповідних періодах. Вважає такі розбіжності не є недостовірними відомостями в розумінні абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №1728 від 15.01.2019). Серед іншого посилається на висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 в ході якої встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та п. 3, п. 5 розділу ІІ Порядку заповнення форми звіту № 2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року № 49, а саме: звіт про обсяги виробництва та реаліза ції алкогольних напоїв (форма № 2-РС) за грудень 2016 , березень 2017 та лютий 2018 надано з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та обігу алкогольних напоїв. Просить відмовити у задоволенні позову.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, фізична особа-підприємець 23.11.1999. Основними видами діяльності підприємця є: 11.05 виробництво пива; 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

У період з 30.07.2018 по 01.08.2018 посадовою особою Головного управління ДФС у Запорізькій області, на підставі наказу №2450 від 23.07.2018, посвідчення РЕ №000266, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в частині невідповідності показників в звітах про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (форма № 2-РС) за грудень 2016, березень 2017, та лютий 2018 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 790/08-01-40-01/НОМЕР_1 від 08.08.2018 року.

У висновках Акту встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та п. 3, п. 5 розділу ІІ Порядку заповнення форми звіту № 2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року № 49, а саме: звіт про обсяги виробництва та реаліза ції алкогольних напоїв (форма № 2-РС) за грудень 2016 , березень 2017 та лютий 2018 надано з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та обігу алкогольних напоїв.

На підставі Акту № 790/08-01-40-01/НОМЕР_1 від 08.08.2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0008084004 від 23.08.2018, яким застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 51 000 грн.

Рішенням ДФС України від 01.11.2018 №16970/Є/99-99-11-03-01-25, скаргу позивача на вказане податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а спірне рішення без змін.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням – рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Законом України від 19.12.95 N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (надалі Закон України N 481/95-ВР) визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Зокрема, ч. 3 ст. 16 цього Закону встановлено, що суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 22.11.2016 по 22.11.2021 р.

Згідно Порядку заповнення форми звіту №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв»:

-у графі 4 вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця;

-у графі 6 вказується кількість готової продукції, яка надійшла в місце зберігання у звітному місяці з торговельної мережі, за імпортом тощо;

-у графі 11 вказуються втрати при зберіганні, відпуску продукції на лабораторні потреби тощо у звітному місяці.

Представник відповідача наполягає, що Звіти про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (форма №2-РС) за грудень 2016 року, березень 2017 року та лютий 2018 року надано позивачем з показниками, які не відповідають показникам звітного періоду за даними бухгалтерського обліку, а саме:

- залишки на початок грудня 2016 року повинні складати 6,82 дал, різниця складала 6,82 дал;

-залишки на початок березня 2017 року повинні складати 0,91 дал, різниця склала 0,031 дал;

-залишки на початок лютого 2018 року повинні складати 5,851 дал, різниця 0,006 дал.

Судом досліджено вказані звіти та встановлено наступне:

Так, у звіті за грудень 2016 року (а.с. 25-27) у графі 4 звіту «Залишки на початок звітного місяця в місцях збері гання» позивачем поставлено показник «0 дал» (за твердженням перевіряючого необхідно було відобрази ти 6,820000 дал), тобто не було відображене пиво у обсязі 6,820000 дал, яке було списано позивачем у зв'язку із зіпсуванням, про що свідчить наданий до матеріалів справи Акт списання від 01.12.2016 (а.с. 28-29). При цьому у графі 11 звіту «Інші витрати у звітному місяці» також було зазначено показ ник «0» (за твердженням перевіряючого необхідно було відобразити 6,820000 дал) і не відображене списа не пиво у тому ж обсязі 6,820000 дал.

Таким чином, зазначене списане пиво на обсяг виробництва та реа лізації пива у грудні 2016 року не вплинуло.

У звіті за березень 2017 року (а.с. 30-32) у графі 4 звіту «Залишки на початок звітного місяця в місцях зберіган ня» позивачем поставлено показник «0,941000 дал» (за твердженням перевіряючого необхідно було відо бразити 0,910000 дал), тобто було в тому числі відображене пиво у обсязі 0,031000 дал - надлишок пива, виявлений в результаті інвентаризації, про що свідчить Акт оприбуткування лишків ТМЦ від 01.03.2017 (а.с. 33-34). При цьому у графі 6 звіту «Інші надходження у звітному місяці» позивачем було зазначено показник «0 дал» (за твердженням перевіряючого необхідно було відобразити 0,031000 дал) і не відображене виявлене пиво у обсязі 0,031000 дал.

Таким чином, зазначене виявлене надлишкове пиво було фактично відображене у звіті, що не вплинуло на достовірність відомостей про об сяги виробництва та реалізації мною пива.

У звіті за лютий 2018 року (а.с. 35-37) у графі 4 звіту «Залишки на початок звітного місяця в місцях зберігання» позивачем було поставлено показник «5,857000 дал» (за твердженням перевіряючого необхідно було відобра зити 5,8510000 дал), тобто в тому числі було відображене пиво у обсязі 0,006000 дал - надлишок пива, виявлений в результаті інвентаризації, про що свідчить Акт оприбуткування лишків ТМЦ від 01.02.2018 (а.с. 38-39). При цьому у графі 6 звіту «Інші надходження у звітному місяці» позивачем було зазначено показник «0 дал» (за твердженням перевіряючого необхідно було відобразити 0,006000 дал.) і не відображене виявлене пиво у обсязі 0,006000 дал.

Таким чином, зазначене виявлене надлишкове пиво було фактично відображене у звіті, що не вплинуло на достовірність відомостей про об сяги виробництва та реалізації позивачем пива.

Зі змісту таблиці, що відображена на стор. 5 Акту перевірки 9 (а.с. 17) вбачається, що зазначені контролюючим органом розбіжності не випливають ані на показники графи 5 Звіту «Вироблено у звітному місяці», ані на показники графи 8 Звіту «Реалізовано у звітному місяці», ані на показники графи 13 Звіту «Залишки на кінець звітного місяця».

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, стосовно того, що жодних недостовірних відомостей, тобто відомостей які б не відповідали дійсності про обсяги виробництва та/або обігу пива вказані звіти не містять. Виявлені розбіжності не є недостовірними відомостями в розумінні абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону.

Так, абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України 481/95-ВР визначено, що до субєктів у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що недостовірність відомостей про обсяги виробництва та реалізації позивачем пива у звітах за грудень 2016 року, березень 2017 року та лютий 2018 року відповідачем не доведена, а тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вищезазначені висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 23 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0008084004.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69118, АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п.2637515018) судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.02.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова