
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14 березня 2019 року Справа № 280/5627/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сіпака А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 32040840)
до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 69, код ЄДРПОУ 37988899)
про визнання протиправним та скасування припису,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис №4-12849-5-3 від 07.12.2018 в повному обсязі, виданий Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в період з 26.11.2018 по 30.11.2018 проведена планова перевірка за результатами якої встановлено порушення позивачем норм природоохоронного законодавства та видано припис № 4-12849-5-3 про усунення наступних порушень:
- пункт № 1: правовстановлюючі документи щодо користування земельними ділянками, за адресою: вул. Байкальська, 1, м. Дніпро, переоформити згідно вимог чинного законодавства до 01.04.2019 р.;
- пункт № 2: розробити проектну документацію з розділом ОВНС на влаштування ділянки металопрокату та встановлення котлів для опалення приміщень, що знаходиться за адресою: вул. Байкальська, 1, м. Дніпро;
- пункт № 3: розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
- пункт № 4: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням обсягів викидів від всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
- пункт № 5: не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди;
- пункт № 6: забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов’язання з екологічного податку відповідно до фактичного стану підприємства та в повному обсязі;
- пункт № 7: забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства у відповідності до вимог законодавства;
- пункт № 8: вжити достатні заходи щодо попередження забруднення зливової поверхні;
- пункт № 9: забезпечити здійснення контролю за станом заглибленої ємності та її впливом на підземні водоносні горизонти та грунти;
- пункт № 10: організувати ведення первинного обліку в сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі;
- пункт № 11: розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
- пункт № 12: визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров’я людини;
- пункт № 13: розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
- пункт № 14: розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) та погодити згідно вимог чинного законодавства;
- пункт № 15: декларацію про утворення відходів складати у повному обсязі згідно вимог чинного законодавства;
- пункт № 16: забезпечити складання та подання статистичної звітності у сфері поводження з відходами у повному обсязі;
- пункт № 17: забезпечити здійснення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ у повному обсязі;
- пункт № 18: укласти договори щодо передачі або утилізації на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
- пункт № 19: не допускати здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням нормативів ГДВ;
- пункт № 20: забезпечити проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел викидів у відпрацьованих газах автомобілів підприємства;
- пункт № 21: надати довідку щодо кількості годин роботи джерел викиду ДВ №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 в наднормативному режимі з моменту проведення інструментальних вимірювань під час виконання інвентаризації викидів по 06.06.2017.
Ухвалою суду від 03.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 04.02.2019 року о 14 год. 30 хв. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Ухвалою суду від 04.02.2019 постановлений розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим.
Ухвалою суду від 04.02.2019 відкладено підготовче судове засідання на 28.02.2019 о 14 год. 30 хв.
До підготовчого судового засідання від відповідача через канцелярію суду (вх. № 4178) надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву б/н від 29.01.2019 року зазначив, що перевірка проводилась відповідно до вимог чинного законодавства України, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
18.02.2019 (вх. №6463) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.02.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 28.02.2019.
28.02.2019 у судове засідання представники сторін не з’явились, були повідомлені належним чином. Представником позивача подана заява про розгляд справи, призначеної на 28.02.2019 без участі представника позивача у письмовому провадженні. На задоволенні позовних вимог представник позивача наполягає.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, встановив наступне.
22.11.2018 Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області видано наказ № 1110-П на проведення планової перевірки ТОВ «МД ІСТЕЙТ».
22.11.2018 Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області на підставі наказу від 22.11.2018 № 1110-П видано направлення № 4-12313-5-3 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «МД ІСТЕЙТ», місцезнаходження юридичної особи: вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А, м. Запоріжжя, 69006, місце провадження діяльності: вул. Байкальська, 1, м. Дніпро, 49000.
30.11.2018 за результатами здійсненої перевірки Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області складено акт планової перевірки № 700/5-8/18.
07.12.2018 Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області за результатами планової перевірки складено припис № 4-12849-5-3, який є обов’язковим для виконання суб’єктом господарювання.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходив за наступного.
Пунктами 1-3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 (далі - Положення № 275), передбачено, що Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.
Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр, екологічної та радіаційної безпеки, охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду тощо.
Відповідно до п. 3 розділу II Положення про державні екологічні інспекції в округах, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017, однією із функцій державної екологічної інспекції відповідного округу є проведення перевірок (у тому числі документальних) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складення відповідно до законодавства актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надання обов’язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням, здійснення лабораторних вимірювань (випробувань).
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який, зокрема, встановлює порядок, умови та вимоги до проведення державного нагляду (контролю) у вигляді планових та позапланових заходів.
Абзацом 2 та 3 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Відповідно до частини 9 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Оскільки вказаною нормою передбачена відповідальність за невиконання припису контролюючого органу, то суд зазначає, що припис, який надається підприємству до виконання, має містити чітку вказівку на дії, які суб'єкт господарювання повинен вчинити для усунення порушень.
Тобто, припис не може бути декларативним, тобто посилатися на загальні норми законодавства, яких підприємство повинно дотримуватися повсякчасно на протязі всієї своєї діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу.
Припис обґрунтований статтями 96, 124-126, 164 Земельного кодексу України, статтями 24, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтями 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статтями 44, 70, 95, 96, 98 Водного Кодексу України, статтями 35 Закону України «Про охорону земель», статтями 7, 17, 26, 32, 33, 34 Закону України «Про відходи», постановою КМУ від 01.11.99 № 2034,
В пункті 1 оскаржуваного припису зазначено:
- правовстановлюючі документи щодо користування земельними ділянками, за адресою: вул. Байкальська, 1, м. Дніпро, переоформити згідно вимог чинного законодавства до 01.04.2019 р.
Як свідчать надані позивачем документи (лист вих. № 029/206 від 06.06.2018), 30 липня 2018 року термін дії договорів оренди земельних ділянок по вул. Байкальській, 1, припинився. Листом № 029/206 від 06.06.2018 р. позивач повідомив Дніпровську міську раду про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк; листом № 029/259 від 25.07.2018 р. - надав документи для поновлення договорів оренди, в тому числі проекти додаткових угод про поновлення договору.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Відповідач посилається на ст. ст. 124-126 Земельного кодексу України, які є загальними нормами, і не приймає до уваги Закон України «Про оренду землі», відповідно до ст. 33 якого договори оренди позивача вважаються поновленими.
Крім того, відповідно до п. 2 розділу II Положення про державні екологічні інспекції в округах, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04 жовтня 2018 року № 347, перевірка строку дії договорів оренди землі і винесення припису зі строком укладення нового договору оренди, – не відноситься до функцій відповідача.
В пункті 2 оскаржуваного припису зазначено:
- розробити проектну документацію з розділом ОВНС на влаштування ділянки металопрокату та встановлення котлів для опалення приміщень, що знаходиться за адресою: вул. Байкальська, 1, м. Дніпро;
Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» дія цього Закону не поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.
Стаття 3 Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», стаття 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища не вимагають від суб’єкта господарювання влаштування ділянки металопрокату та встановлення котлів для опалення приміщень при наявності оцінки впливу на довкілля.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що в ході проведення перевірки позивачем не надано будь-якої проектної документації з розділом ОВНС, тому припис у цій частині є законним. Але, матеріали справи не містять доказів того, що такі документи запитувались відповідачем та проектна документація не була надана.
В пункті 3 оскаржуваного припису зазначено:
- розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Суду позивачем були надані наступні документи: лист Міністерства екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) від 08.04.2015 № 5/3-7/3820-15, яким ПНВП «Промислові метали» внесено до Переліку установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян, суб'єктів підприємницької діяльності, лист № 3-2508/0/261-17 від 06.04.2017 р., яким Департамент екології та природних ресурсів зареєстрував Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТОВ «МД ІСТЕЙТ», Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТОВ «МД ІСТЕЙТ», Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди. На виконання зазначеного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним. В цьому переліку відсутнє таке устаткування як електричні крани. Що стосується автомобільної стоянки, то, за твердженням позивача, в нього нема автомобільної стоянки, а автобус і легковий автомобіль, що належать позивачу, зберігаються на належній ПП «РЕМБУДСЕРВІС» автостоянці згідно договору № 1 від 28.12.2017 р. Протилежне відповідачем не доведено.
В пункті 4 оскаржуваного припису зазначено:
- отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням обсягів викидів від всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
В акті перевірки вказано на не відповідність матеріалів інвентаризації фактичному стану на підприємстві, а саме використанню Товариством паливних матеріалів, наведених у статистичних звітах 4-МТП без їх відображення в матеріалах інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
ТОВ «МД ІСТЕЙТ» здійснює придбання бензину моторного, газойлів (дизельного пального), пропану і бутану скраплених у постачальників пального: ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», ТОВ «ТРТ Компані», ТОВ «ТРТ ОЙЛ РІТЕЙЛ» тощо.
Суд не погоджується з позицією відповідача, що ці паливні матеріали повинні бути відображені в дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тому що наведені паливні матеріали використовуються автомобілями, тобто пересувними джерелами, а не стаціонарними джерелами, тому не могли бути включені в дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами. Щодо пересувних джерел, то з січня 2015 року по теперішній час відповідно до вимог пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України екологічний податок з пересувних джерел забруднення атмосферного повітря не стягується.
В пункті 5 оскаржуваного припису зазначено:
- не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди.
Відповідач вважає, що в матеріалах інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не в повному обсязі обліковується технологічне обладнання, що є джерелом утворення викидів, а саме 2 крани (розвантажувально-навантажувальні роботи), стоянка автотранспорту. Викиди забруднюючих речовин від вищезазначених джерел утворення викидів здійснюються без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Це є порушенням ст. ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1780 затверджений Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. У цій Постанові зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди. На виконання зазначеного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним. Електричні крани та стоянки автотранспортних засобів там відсутні. Також, позивач заперечує наявність автостоянки, а відповідачем не надано достатніх та допустимих доказів її наявності.
В пункті 6 оскаржуваного припису зазначено:
- забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов’язання з екологічного податку відповідно до фактичного стану підприємства та в повному обсязі.
В Акті перевірки на стор. 10 вказано на експлуатацію позивачем без дозволу печей опалювальних. На думку відповідача, це є порушенням діючого законодавства.
Позивачем були надані суду наступні документи: протокол № 1 від 30.04.2015 р., протокол № 2 від 30.04.2015 р., Акт про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію від 30.04.2015 р., Акт про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію від 30.04.2015 р. Відповідно до цих документів постійно діюча комісія позивача провела огляд наступних основних фондів товариства, а саме: печі опалювальні твердопаливні, інв. № 1091-МДГ-0928 та інв. № 1041-МДГ-0342, та прийняла рішення визнати подальшу експлуатацію недоцільною, у зв’язку з чим, провести консервацію вищезазначеного обладнання на невизначений термін та призупинити нарахування бухгалтерської та податкової амортизації з періоду, наступного за періодом консервації.
Дозволений ліміт викидів в атмосферне повітря було встановлено розрахунковим шляхом, але по теперішній час обладнання не використовується і викиди в атмосферне повітря не здійснює. Доказів, що спростовують доводи позивача, відповідач не надав.
Пунктами 41.1. та 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Згідно п. 1 Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого постанови Кабінету міністрів України № 236 від 21.05.2014 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Єдиним органом, що має право проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, в тому числі екологічного, є ДФС України та її територіальні органи.
В пунктах 7 - 9 оскаржуваного припису зазначено:
- забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства у відповідності до вимог законодавства;
- вжити достатні заходи щодо попередження забруднення зливової поверхні;
- забезпечити здійснення контролю за станом заглибленої ємності та її впливом на підземні водоносні горизонти та грунти.
В ході проведення планової перевірки відповідачем встановлено, що територія підприємства не в повному обсязі обладнана твердим покриттям, збирання та очищення зливових вод влаштовано не в повному обсязі. Частина зливових вод підприємства відводиться по рельєфу місцевості, а інша частина відводиться до зливоприймальника з подальшим до заглибленої ємності (відстійника).
У своєму відзиві на позов та акті перевірки відповідач зазначає про вплив позивача на підземні ґрунти та можливе забруднення водних об’єктів. Однак, факт забруднення водних об’єктів під час перевірки не виявлено. В Акті перевірки, на підставі якого прийнято вказаний пункт припису, допускаються припущення щодо можливого забруднення.
Натомість жодного документу, який би свідчив про те, що такі забруднення допускаються й фактично виявлені відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні. Відбір проб підземних ґрунтів та проб води з водних об’єктів для встановлення рівня забруднення позивачем не проводився та в матеріали справи не надано.
Відповідач зазначає про недостатність здійснення заходів по запобіганню забруднення вод та підземних ґрунтів, при цьому, які саме заходи має виконати позивач не зазначено, а норми права, якими відповідач обґрунтовує пункт припису, а саме: ст. ст. 44, 70, 95, 96, 98, 101, 105 ВК України, є загальними для всіх водокористувачів та встановлюють обов’язок щодо охорони вод.
Позивач надав суду докази періодичного вимірювання показників зворотних і стічних вод. Згідно акту здавання-приймання наданих послуг до договору № 132/71 від 16.04.2018 р. лабораторією моніторингу вод та ґрунтів регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області, Акту № 456/7.1 від 30.10.2018 р. та протоколу № 621 було проведено чергове вимірювання якості зворотної (стічної) води від 16.10.2018 р.
Позивач щорічно проводить планово-профілактичне очищення каналізаційно-насосної станції, а саме: роботи по очищенню приймального відділення КНС від піску, мулу, сміття та відкладень. (Договір № 21/09Д-17 від 21.09.2017 р. з ФОП ОСОБА_1 та Акт виконаних робіт № 156 Д від 09 жовтня 2017 р.). Зливові стічні води ТОВ «МД ІСТЕЙТ» використовує для поповнення резервуару для зберігання пожежної води.
В пункті 10 оскаржуваного припису зазначено:
- організувати ведення первинного обліку в сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі.
Відповідач вказує, що в ході перевірки встановлено, що підприємством журнали первинного обліку водовідведення не ведуться, контроль якості та кількості стічних вод підприємства не здійснюється, що є порушенням вимог ст. 44 Водного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Між ТОВ «МД ІСТЕЙТ» та КП «Дніпроводоканал» укладено договір № 7962 від 24.02.2016 р., предметом якого є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, встановлено лічильник, та встановлено ліміт забору води у обсязі 15 м3 на добу. Вода використовується для побутових потреб.
У відповідності до пункту 1.5 наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 16.03.2015 р. № 78 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку водокористування» під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов’язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та: здійснюють забір води із поверхневих та підземних водних об’єктів в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу; забирають воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом календарного року) і передають зворотні (стічні) води до систем водовідведення; забирають воду для зрошення в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом зрошувального періоду). Торгова площадка ТОВ «МД ІСТЕЙТ» в м. Дніпрі забирає воду з водопровідних мереж в обсязі до 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом календарного року) і передає зворотні (стічні) води до систем водовідведення, тому є вторинним водокористувачем.
Таким чином, ведення журналу первинного обліку водовідведення для позивача не передбачено. Журнал обліку обсягів споживання води зі штампами КП «Дніпроводоканал» у позивача ведеться.
В пунктах 11 - 12 оскаржуваного припису зазначено:
- розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
- визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров’я людини.
Відповідач зазначає, що в матеріалах інвентаризації відходів не враховані наступні види відходів, які утворюються на підприємстві, а саме: автомобільні рідини відпрацьовані, відходи електроізоляції, відходи деревини, будівельні відходи тощо. Їх норми утворення, склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища не визначено. Відповідно показник загального утворення відходів (Пзув) розраховано не достовірно. Декларація про утворення відходів підприємством складається не в повному обсязі, а саме: без урахування відходів, які не обліковані в матеріалах інвентаризації. Технічні паспорти відходів не розроблено. Таким чином, підприємством порушуються вимоги ст.ст. 7, 17, 26, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Суду позивачем буда надана інвентаризація промислових і побутових відходів, взята на облік розпорядженням голови облдержадміністрації від 01.09.2015 р. № Р-514/0/3-15 (лист Департаменту екології та природних ресурсів № 3-4415/0/261-18 від 27.06.2018 р.).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Фактів утворення таких відходів, засмічення ними земельної ділянки, нанесення шкоди навколишньому природному середовищу відповідач суду не надав. Позивач не визнає наявності таких відходів, інше відповідачем не доведене.
В пункті 13 оскаржуваного припису зазначено:
- розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства.
Нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності позивача, вказані у інвентаризації промислових і побутових відходів ТОВ «МД ІСТЕЙТ». Доказів протилежного відповідачем не надано.
В пункті 14 оскаржуваного припису зазначено:
- розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) та погодити згідно вимог чинного законодавства.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про стандартизацію» стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.
Відповідно до ДСТУ 2195-99 - погодження технічного паспорту відходів здійснює місцевий (територіальний) природоохоронний підрозділ. За ДСТУ 4461.3.01:2006 процедура погодження паспорту відходів відсутня.
Згідно роз’яснення, розміщеного на офіційному сайті Міністерства екології та природних ресурсів України паспорта відходів розробляються на відходи, для яких не знайдено оптимальні шляхи утилізації або видалення. Щодо відходів, які приймаються спеціалізованими підприємствами на утилізацію або знешкодження, або твердих побутових відходів, то шляхи поводження з ними вже визначені.
Позивач надав суду договори с відповідними спеціалізованими організаціями на утилізацію або знешкодження, таким чином обов’язок розробити паспорта відходів у позивача відсутній, а припис в цій частині є незаконним.
В пункті 15 оскаржуваного припису зазначено:
- декларацію про утворення відходів складати у повному обсязі згідно вимог чинного законодавства.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідно до ст. 17 ЗУ «Про відходи», суб’єкти господарювання зобов’язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Позивачем суду була надана Декларація про утворення відходів від 30.01.2018 № 301036-005728-223-03-2018, зареєстрована Департаментом екології та природних ресурсів за № D1210137200_00063_020218. Доказів того, що в декларації обліковані не всі утворювані на підприємстві відходи, відповідачем не надано.
В пункті 16 оскаржуваного припису зазначено:
- забезпечити складання та подання статистичної звітності у сфері поводження з відходами у повному обсязі.
Зазначений пункт припису обґрунтований відповідачем тим, що під час проведення планової перевірки позивачем не надано статистичну звітність у сфері поводження з відходами.
В акті планового заходу державного нагляду контролю відповідач не зазначає, яка саме звітність не складена позивачем.
Відповідач обґрунтовуючи пункт 16 припису, посилається на ст. 17 ЗУ «Про відходи», яка визначає обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами та не містить переліку статистичної звітності, яку має складати позивач.
Переліки форм державних статистичних спостережень, які позивач повинен надавати до органів державної статистики у 2015, 2016, 2017 рр., були отримані на офіційному сайті Держстату у відповідні роки, ці форми подавались ТОВ «МД ІСТЕЙТ» своєчасно.
В пункті 17 оскаржуваного припису зазначено:
- забезпечити здійснення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ у повному обсязі.
Припис у цій частині не відповідає обставинам справи. Позивачем здійснює первинний облік кількості відходів за формою 1-ВТ у повному обсязі, що підтверджується наданими суду роздруківками форм 1-ВТ.
В пункті 18 оскаржуваного припису зазначено:
- укласти договори щодо передачі або утилізації на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства.
Відповідач у відзиві на позов вказує на відсутність актів прийому-передачі відходів з ТОВ «АЛЬФА-ЕКОЛОГІЯ». Також відповідач зазначає, що інформація та документи щодо місць остаточного видалення чи утилізації вищезазначених відходів на розгляд не надані, що є порушенням ст. ст. 17, 32, 33, 34 Закону України «Про відходи», ст. ст. 20-2, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Позивачем надано суду наступні договори та первинні документи на передачу відходів, які утворюються на площадці згідно проведеної інвентаризації:
- Договір про надання послуг щодо передачі відходів на утилізацію від 12.10.2018 р. №А-048, укладений з ТОВ «АЛЬФА-ЕКОЛОГІЯ», яке має ліцензію на поводження з небезпечними відходами, а саме збирання, перевезення, зберігання, оброблення та утилізацію від 06.05.2015 р. з необмеженим терміном дії. Передача відходів виконана за актом надання послуг № 626 від 25.10.2018 р., товарно-транспортна накладна № 58 від 25.10.2018 р.;
- Договір поставки, який укладено з ТОВ «АВАМЕТ» від 28.12.2017 р. № 281217/1 щодо поставки брухту чорних металів. Передача відходів виконана за товарно-транспортними накладними № РН271.2315 від 02.08.2018 р., № РН271.1129 від 25.04.2018 р., № РН271.262 від 30.01.2018 р. Актами приймання металів чорних № 250418/3 від 25.04.2018 р., № 020818/3 від 02.08.2018 р., № 300118/1 від 30.01.2018 р.;
- договір № А-042 від 09.12.2016 з ТОВ «УТІЛІС ІННОТЕХ» з додатками та актами виконаних робіт;
- копія ліцензії ТОВ «УТІЛІС ІННОТЕХ»;
- копія договору № 25/0717 ДМ від 25.07.2017 р.;
- копія договору № 17/0616ТЭ від 17.06.2016 р.;
- копія договору № 24/0616ДМ від 24.06.2016 р.
Судом встановлено, що позивачем передано відходи спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензії на поводження з небезпечними відходами, а саме збирання, перевезення, зберігання, оброблення та утилізацію у рамках діючого законодавства. Діюче законодавство не містить обов’язку позивача в такому разі мати інформацію про місця остаточного видалення чи утилізації відходів.
В пункті 19 оскаржуваного припису зазначено:
- не допускати здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням нормативів ГДВ.
У відзиві на позов відповідач не надав пояснень та заперечень щодо цього пункту припису. У Акті перевірки на стор. 7 відповідач вказує, що під час інспекційної перевірки проведені вимірювання параметрів викидів та концентрацій забруднюючих речовин від 1 джерела викиду підприємства: ДВ № 8 (Котельня. Котел марки Колвитермона KTN 50 MCP). Акт відбору проб викидів стаціонарних джерел № 146-18. За результатами інспекційного інструментального контролю зафіксовано перевищення нормативів граничнодопустимого викиду по одній об’єднаній пробі від ДВ № 8 по оксидах азоту, що є порушенням вимоги ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», умов Дозволу на викиди. Протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 146-18.
Суд зазначає, що протокол вимірювань відповідач не надав.
Позивач надав результати інструментального контролю додержання нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, проведені ТОВ «ПРОМЕКОГРУП» (свідоцтво про атестацію № ПЧ 06-2/13-2017 від 27.09.2017 р.). За результатами вимірів порушень не встановлено. Також, надано протокол № 51.833.18/02 від 10.12.2018 інструментального вимірювання викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря на стаціонарних джерелах промислового майданчика ТОВ «МД ІСТЕЙТ». Судом встановлено, що параметри газопилового потоку у місці відбору проб не перевищують нормативи викидів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів факт порушення позивачем нормативів ГДВ.
В пункті 20 оскаржуваного припису зазначено:
- забезпечити проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел викидів у відпрацьованих газах автомобілів підприємства;
Позивач надав суду протоколи № 00084-10740-18 від 05.11.2018 р., № 00084-09660-18 від 10.10.2018 р. перевірки технічного стану транспортних засобів на ділянці № 1 вимірювальної лабораторії ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» за адресою: м. Дніпро, вул. Малиновського, 130-А. Відповідачем не доведений обов’язок позивача проводити додаткові вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел викидів у відпрацьованих газах автомобілів підприємства.
В пункті 21 оскаржуваного припису зазначено:
- надати довідку щодо кількості годин роботи джерел викиду ДВ №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 в наднормативному режимі з моменту проведення інструментальних вимірювань під час виконання інвентаризації викидів по 06.06.2017.
Позивач надав суду два дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - № 1210137200-822 від 04.09.2009 р. та № 1210137200-886 від 07.06.2017 року.
Джерела викидів №№ 9, 10 – печі опалювальні – виведені із експлуатації у 2015 році; на інші джерела викидів у ТОВ «МД ІСТЕЙТ» протягом періоду перевірки є дозволи.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до вимог чинного законодавства України рішення та дії суб'єкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності (правильне застосування норм матеріального права), так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури (дотримання процесуальних норм). Дотримання процедури при прийнятті суб'єктом владних повноважень оскаржуваних дій повинно бути перевіреним адміністративним судом з огляду на дотримання ним вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. «На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").
За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду адміністративної справи в суді, відповідачем, в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено правомірність прийнятого припису.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення № 3592 від 22.12.2018 у сумі 1762,00 грн.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1762,00 грн.
Керуючись ст..ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (69006, м.Запоріжжя, вул. В. Лобановского, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 32040840) до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 69, код ЄДРПОУ 37988899) про визнання протиправним та скасування припису № 4-12849-5-3 від 07.12.2018 року - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати припис № 4-12849-5-3 від 07.12.2018 р., прийнятий відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 32040840), виданий Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 69, код ЄДРПОУ 37988899), в повному обсязі.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 32040840) сплачену суму судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 69, код ЄДРПОУ 37988899).
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.03.2019.
Суддя А.В. Сіпака
Судове рішення № 80452649, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 14.03.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 280/5627/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: