Рішення № 80452611, 31.01.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2019 року м. Рівне №460/2765/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особа-підприємця ОСОБА_4 доГоловного управління ДФС у Рівненській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень, -В С Т А Н О В И В:

02.11.2018 Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007081305, №0007091305, №0007121305, №0007101305, №0007111305 від 23.07.2018, вимог про сплату боргу (недоїмки) №89 та №90 від 23.07.2018 та рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0004301305 та №0004281305 від 23.07.2018.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 16.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №460/2765/18. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.12.2018.

Суд визнав причини неприбуття представника позивача в підготовче судове засідання 04.12.2018 поважними, а тому відклав засідання у справі №460/2765/18 на 03.01.2019.

Ухвалою від 03.01.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 31.01.2019; в судове засідання викликано свідка ОСОБА_5.

В судовому засіданні 31.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив (а.с.145-152) і поясненнями представника в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акта перевірки, на основі яких винесено спірні рішення, суперечать нормам чинного податкового законодавства і не відповідають дійсним обставинам. Так, за висновками акта перевірки кваліфіковано як порушення: включення підприємцем до складу витрат сплачених найманим працівникам - водіям добових, за готівкові кошти, які не були обліковані у ФОП ОСОБА_4 Разом з тим, підприємець має право використовувати у своїй підприємницькій діяльності не лише ті кошти, які надійшли на його поточний рахунок в банку, а й інші джерела фінансування. Право включення до складу витрат підприємця витрат на відрядження найманих працівників прямо передбачене пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем кваліфіковано як порушення: віднесення позивачем до складу своїх витрат видатків на придбане за межами України дизельне паливо. В той же час, такі видатки підтверджені, як чеками на придбання за кордоном дизельного палива, так і авансовими звітами найманих працівників – водіїв, які здійснювали міжнародні перевезення вантажів. Також стороною позивача з покликанням на положення пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України спростовувались висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем на витрати видатків, що були понесені на придбання запчастин до транспортних засобів. За наведеного, сторона позивача доводила, що витрати, чистий оподатковуваний дохід, сформовані і відображені в податковій звітності ФОП ОСОБА_4 відповідно до норм Податкового кодексу України. Оскільки чистий оподатковуваний дохід був сформований позивачем відповідно до норм Податкового кодексу України, то підстави для донарахування ЄСВ та військового збору в періоді, що перевірявся, також відсутні. Крім цього, сторона позивача, спростовуючи висновки сторони відповідача про те, що ФОП ОСОБА_4 в своїй діяльності використовував працю найманих працівників з якими не укладалися трудові договори, зауважувала, що з такими фізичними особами укладалися договори цивільно-правового характеру і, відповідно, підприємець з сум виплаченої за такими договорами цивільно-правового характеру винагороди, утримував і перераховував в бюджет ПДФО і ЄСВ. За усього наведеного сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов (а.с.121-125) та поясненнями представників в судовому засіданні, відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень сторона відповідача покликається на те, що ФОП ОСОБА_4 в охопленому перевіркою періоді включав до витрат видатки на придбання пального та на виплату добових найманим особам, здійснені ним за рахунок готівкових коштів. Оскільки ж у ФОП ОСОБА_4 не обліковувались готівкові кошти в таких розмірах, то надані ним авансові звіти на виплату добових та чеки на придбання пального за готівку не були прийняті в якості документального підтвердження таких операцій, позаяк за таких обставин вони не спроможні підтвердити реальність здійснення відповідних операцій. Крім того, витрати по дизельному паливу, яке нібито було придбано найманими працівниками за межами України не можливо віднести до підприємницькій діяльності позивача, оскільки витрати по дизельному паливу відсутні у авансових звітах найманих працівників та відповідно до документів, наданих для перевірки не були компенсовані найманим працівникам, чим порушено п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до складу витрат 2017 року віднесено витрати в сумі 439135,52 грн., що були понесені по запасних частинах. Однак, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, враховуючи дію прямої норми пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, не має права зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних відрахувань по визначених у пп.177.4.6 основних засобах подвійного призначення, а також включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на їх утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів. Крім того, відповідно до відомостей з інформаційної системи ЄАІС "Митниця" щодо водіїв транспортних засобів, які на протязі 2016-2017 років залучалися ФОП ОСОБА_4 для здійснення міжнародних перевезень встановлено, що ряд фізичних осіб, з якими не укладалися трудові договори, здійснювали міжнародні автоперевезення вантажів. За наведеного, констатовано, що ФОП ОСОБА_4, як податковим агентом, не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 682,21 грн., яка розрахована виходячи із мінімальної заробітної плати, а також відповідну суму військового збору. Відтак, до позивача підставно були застосовані і фінансові санкції. За наведеного, сторона відповідача провила в позові відмовити повністю.

Дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

В період з 08.06.2018 по 21.06.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Результати перевірки оформлені актом №1627/17-00-13-05/НОМЕР_1 від 27.06.2018 (а.с.31-49).

За висновками даного акту ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги:

- п.44.1, п.44.3 ст.44 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме книга обліку доходів і витрат велась з перекрученням даних, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на 65582,00 грн. та за 2017 рік на 925280,39 грн.;

- п.163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, 164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, внаслідок чого за результатами перевірки податку на доходи фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю донараховано суму - 178355,27 грн., а саме: за 2016 рік - 11804,77 грн. та за 2017 рік - 166550,50 грн.;

- пп.14.1.180, п 14.1 ст.14, п.163.1 ст.163, пп.164.1.2, пп.164.2.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 682,21 грн., в тому числі лютий 2016 року - 188,17 грн., березень 2016 року - 185,04 грн., квітень 2016 року - 41,34 грн., серпень 2016 року - 25,26 грн., жовтень 2016 року - 33,68 грн., серпень 2017 року - 74,32 грн., вересень 2017 року 134,40 грн.;

- п.51.1 ст.51 глави 2, пп."б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого в новій редакції наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1-4 квартали 2016 року , 3 квартал 2017 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями, а саме: в податкових розрахунках відображені занижені суми податку на доходи фізичних осіб у 2-4 квартали 2016 року та у 3 кварталі 2017 року з доходів фізичних зазначених в пп.2.3.2. п.2.3 розділу 3 акту перевірки;

- ст.24 Кодексу законів про працю при взаємовідносинах з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12;

- ч.1 ст.7, ч.5 ст. 8, абз.1 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", а саме: несплата єдиного соціального внеску при нарахуванні/виплаті заробітної плати найманим працівникам за ставкою 22% на загальну суму 833,86 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 51308,76 грн., а саме: за 2016 рік у сумі 14427,96 грн. та за 2017 рік - 36880,80 грн.;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 56,84 грн., в тому числі: лютий 2016 року - 15,68 грн., березень 2016 року - 15,43 грн., квітень 2016 року - 3,44 грн., серпень 2016 року - 2,1 грн., жовтень 2016 року - 2,8 грн., серпень 2017 року - 6,19 грн., вересень 2017 року - 11,2 грн.;

- пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору - 14862,93 грн. ( 983,73+13879,2).

23.07.2018 на підставі акту перевірки №1627/17-00-13-05/НОМЕР_1 від 27.06.2018 контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0007081305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 1275,22 грн., в тому числі 682,21 грн. – за податковими зобов'язаннями, 371,31 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 221,70 грн. – за пенею (а.с.17-18);

- податкове повідомлення - рішення №0007091305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору, пені, в розмірі 106,24 грн., в тому числі 56,84 грн. – за податковими зобов'язаннями, 30,93 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 18,47 грн. – за пенею (а.с.19-20);

- податкове повідомлення - рішення №0007121305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 267532,91 грн., в тому числі 178355,27 грн. – за податковими зобов'язаннями та 89177,64 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.21);

- податкове повідомлення - рішення №0007101305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору в розмірі 22294,40 грн., в тому числі 14862,93 грн. – за податковими зобов'язаннями та 7431,47 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.22);

- податкове повідомлення - рішення №0007111305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн., в тому числі 510,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.23);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-89, якою у позивача вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 51308,76 грн.(а.с.24);

- вимогу про сплату боргу №Ф-90 від 23.07.2018, якою у позивача вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 833,86 грн.(а.с.25);

- рішення №0004301305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6573,67 грн.(а.с.26);

- рішення №0004281305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 416,93 грн.(а.с.27).

За результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення №0007081305, №0007091305, №0007121305, №0007101305, №0007111305 від 23.07.2018, першим заступником Голови ДФС прийнято рішення №15374/Б/99-99-11-02-01-14 від 04.10.2018, яким вказані рішення залишені без змін, а скаргу платника податків – без задоволення (а.с.53-56).

Як зафіксовано актом податкової перевірки і в повній мірі визнається сторонами, ФОП ОСОБА_13 зареєстрований платником ПДВ з 18.08.2005, перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному Рівненської області, на загальній системі оподаткування. За період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивач здійснював такий вид діяльності, як: "діяльність вантажного автомобільного транспорту" (ліцензія №480 від 28.07.2016). Для забезпечення даного виду діяльності позивач володів на праві власності: автомобілем вантажним – 1, сідельними тягачами – 6, напівпричепами – 8 (а.с.87-90). На праві власності мав складське приміщення та на праві оренди – місце для стоянки та ремонту транспортних засобів. У підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_4 використовував працю найманих працівників, а саме в охопленому перевіркою періоді середня кількість найманих осіб становила 7.

Згідно пп.2.1.1. п.2.1. розділу 2 ОСОБА_14 перевірки №1627/17-00-13-05/НОМЕР_1 від 27.06.2018 облік результатів своєї підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування ФОП ОСОБА_4 вів у книзі обліку доходів і витрат №13738 від 03.03.2014 і перевіркою дотримання встановленого порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, порушень не встановлено (а.с.34 на звороті).

В той же час, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у податковій декларації за 2016 рік встановлено розбіжність у розмірі 65582,00 грн. та за 2017 рік – у розмірі 92275,00 грн., внаслідок віднесення на витрати видатків по дизельному паливу, яке придбане за межами України.

Відповідачем зауважено, що витрати по дизельному паливу, яке придбано найманими працівниками за межами України не можливо віднести до підприємницької діяльності позивача, оскільки витрати по дизельному паливу відсутні у авансових звітах найманих працівників та відповідно до документів наданих для перевірки не були компенсовані найманим працівникам.

На спростування висновків відповідача позивачем долучено до матеріалів справи посвідчені копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих в 2016-2017 роках ФОП ОСОБА_4 найманими працівниками – водіями автотранспортних засобів, з яких вбачається факт включення, в тому числі, і видатків на придбання дизпалива та до яких долучено чеки про придбання пального за межами митної території України (а.с.57-78).

При цьому, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 – ревізор-інспектор, яка проводила перевірку, вказала, що їй під час перевірки пред’являлись інші авансові звіти, ніж ті, що долучені позивачем до справи, однак копій тих авансових звітів вона не робила, їх реквізитів (№, дата, ким і на яку суму подано) в акті перевірки не зазначала.

Також перевіркою авансових звітів, зданих найманими працівниками – водіями ФОП ОСОБА_4 після виконання своїх посадових обов’язків (здійснення міжнародного перевезення вантажів) встановлено, що витрати згідно авансових звітів до яких входить автобани, митні платежі, митне оформлення, парковки, добові за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 становлять 1773369,87 грн., а саме: витрати, що понесені згідно наданих для перевірки підтверджуючих розрахункових документів (на оплату автобанів, дизпалива за кордоном, митних платежів та митного оформлення) - в сумі 277364,77 грн.; добові водіїв за перебування у відрядженнях під час виконання своїх посадових обов'язків в сумі 1496005,10 грн. Перевіркою банківських виписок встановлено, що ФОП ОСОБА_4 протягом 2017 року знято з розрахункових рахунків готівкових коштів на загальну суму 1379500,00 грн. Таким чином, сума готівкових коштів, яку фактично вистачало на виплату добових водіям за 2017 рік становить 1102135,23 грн. (1379500,00 - 277364,77). За наведеного, перевіркою до складу валових витрат ФОП ОСОБА_4 прийнято витрати по авансових звітах найманих працівників за 2017 рік в сумі 1379500,00 грн., решта - 393869,87 грн. (1773369,87 грн. - 1379500,00 грн.) кваліфіковано як "не оплачені у зв’язку з відсутністю готівкових коштів".

На спростування висновків відповідача позивачем долучено до матеріалів справи посвідчені копії квартальних звітів про дебетові операції по рахункам ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 (а.с.79-86), якими, зокрема, підтверджено, що на 01.01.2016 позивач мав вхідний залишок 165001,13 грн. та вихідний залишок 60008,87 грн., а на 01.01.2017 позивач мав вхідний залишок 20626,91 грн. та вихідний залишок 293373,09 грн. При цьому у 2016 році знято готівкових коштів 1859300,00 грн., а виплачено на відрядження 1187083,11 грн., отже залишилось 672216,89 грн. У 2017 році знято готівкових коштів 1393500,00 грн., а з урахуванням залишку 2016 року - 672216,89 грн., загальний розмір готівки 2065716,89 грн., що цілком вистачало на виплату коштів на відрядження - 1773369,87 грн.

При цьому, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 – ревізор-інспектор, яка проводила перевірку, вказала, що висновки про те, що у ФОП ОСОБА_4 не вистачало готівкових коштів на виплату водіям добових робила виключно на підставі даних про рух коштів на рахунках позивача. При цьому, попередній період не брала до уваги і жодних пояснень з даного приводу не вимагала.

Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до складу витрат 2017 року відніс витрати в сумі 439135,52 грн., які були понесені на придбання запасних частин до вантажних автомобілів.

При цьому, свідок ОСОБА_5 вказала, що в акті перевірки вона не відображала, витрати на придбання яких саме запчастин вона знімала, тобто номенклатуру запчастин і відповідні первинні документи з приводу їх придбання не вказувала ні в акті, ні в будь-яких додатках до акту.

Сторона відповідача доводила, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, не має права включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення.

Сторона позивача, не оспорюючи суму витрат та факт їх формування по видатках, зроблених на придбання запасних частин до вантажних автомобілів, висновки відповідача спростовувала положеннями пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України та зауважувала, що контролюючий орган роблячи такі висновки керувався Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №550 від 26.07.2013, який не є нормативним актом, що регулює податкові правовідносини, і не може мати вищої юридичної сили за Податковий кодекс України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги законодавства.

За правилами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV. Загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

В свою чергу, за правилами пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу вимог пункту 177.4 цієї статті (в редакції, що діяла впродовж 2016 року) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В силу вимог пункту 177.4 цієї статті (в редакції, що діяла впродовж 2017 року, тобто з урахуванням змін і доповнень, внесених згідно із Законом №1797-VII від 21.12.2016) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Законом №1797-VII від 21.12.2016 пункт 177.4 доповнено підпунктами 177.4.5 -177.4.9.

Згідно з підпунктом 177.4.5. - не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

А відповідно до підпункту 177.4.6. - зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об’єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Текстуальне тлумачення положень пунктів 177.4.1-177.4.4. статті 177 Податкового кодексу України свідчить на користь того, що як в 2016 році, так і в 2017 році, фізична особа – підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, при визначені чистого оподатковуваного доходу від такого виду діяльності, як: "діяльність вантажного автомобільного транспорту", має право відносини до витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, документально підтверджену вартість запасних частин до вантажних автомобілів, позаяк це прямі видатки на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності.

Що ж стосується підпунктів 177.4.5 -177.4.9., то вони визначають особливості віднесення на витрати видатків, які стосуються основних засобів. І в цьому ракурсі, визначають склад основних засобів подвійного призначення, які не підлягають амортизації.

Системний аналіз положень підпунктів 177.4.5.-177.4.9. з положеннями пунктів 177.4.1-177.4.4. вказує на те, що з 2017 року фізична особа-підприємець не може відносини на витрати видатки, понесені нею на придбання та утримання таких основних засобів як: земельні ділянки; об’єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі, окрім тих випадків, коли такі основні засоби подвійного призначення експлуатуються нею виключно в рамках господарській діяльності, тобто лежать в основі відповідного виду діяльності. Протилежне тлумачення буде суперечити самій логіці визначення чистого доходу від такого виду господарської діяльності, і, крім того, поставить платника податків, який використовує в своїй господарській діяльності лише основні засоби подвійного призначення, в нерівне становище з тим платником, який такі засоби має у власності чи користуванні, однак в господарській діяльності не експлуатує, або ж використовує епізодично.

Правова конструкція норми пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України з урахуванням положень підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, дозволяє зробити висновок про те, що фізична особа – підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, основним і єдиним видом господарської діяльності якої є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, має повне право відносити на свої видатки витрати, пов’язані з ремонтом таких вантажних автомобілів, в тому числі і у вигляді придбання необхідних для такого ремонту запасних частин.

Відповідно до цього, суд приходить до переконання, що ФОП ОСОБА_4 відносячи до складу своїх витрат у 2017 році видатки в сумі 439135,52 грн., що були ним понесені на придбання запасних частин до вантажних автомобілів, діяв правомірно.

При цьому суд відхиляє, як безпідставні покликання відповідача на Правила експлуатації колісних, транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №550 від 26.07.2013 та на листи ДФС України від 31.08.2018 № 26967/7/99-99-13-04-03-17 та МФУ № 11220-16-10/22320 від 22.08.2018, позаяк вони не є нормативно-правовими актами, які визначають правила оподаткування фізичних осіб – підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування.

Що стосується витрат по дизельному паливу, яке придбано найманими працівниками за межами України, то позивачем документально підтверджено, а відповідачем жодним належним і допустимим доказом не спростовано, що такі витрати включені у авансові звіти найманих працівників та їм відшкодовані.

В свою чергу, вартість палива, яке може бути безпосередньо віднесено до конкретного об’єкта витрат, що утворює основу для надання послуг, в силу прямої норми, закріпленої в підпункті 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, відноситься до витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів.

Відтак, висновки відповідача про встановлення ним розбіжності при перевірці правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних із здійснення діяльності, відображених у податковій декларації на рівні 65582,00 грн. за 2016 рік та на рівні 92275,00 грн. - за 2017 рік внаслідок безпідставного віднесення позивачем на витрати видатків по дизельному паливу, яке придбане за межами України, є неправомірними та не обґрунтованими.

Що стосується висновків відповідача про завищення позивачем витрат за 2017 рік внаслідок того, що у позивача не було достатньої кількості готівкових коштів для покриття видатків на відрядження найманих працівників, а саме для покриття витрат по авансових звітах найманих працівників в розмірі 393869,87 грн., то суд зауважує на такому.

По-перше, за правилами підпункту 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла впродовж 2016-2017 років), витрати на відрядження найманих працівників відносяться до витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем. А дослідженими судом доказами в повній мірі підтверджено, що позивачем впродовж 2016-2017 років відносились на витрати, зокрема, видатки на відрядження найманих працівників і формування таких витрат проводилось з дотримання вимог щодо документального підтвердження їх сум.

По-друге, жодних умов з приводу того, що фізична особа – підприємець яка перебуває на загальній системі оподаткування при формуванні своїх витрат має право враховувати лише ті, які оплачені нею за посередництвом власного розрахункового рахунку (тобто з обов’язковим проходженням через такий рахунок), Податковий кодекс України не містив і не містить.

Згідно з положеннями статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

А відповідно до статті 140 Господарського кодексу України, джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Таким чином фізична особа – підприємець яка перебуває на загальній системі оподаткування має повне право використовувати у власній підприємницькій діяльності не лише отримані нею доходи, а й власні заощадження, кредити фінансових установ, позики, позички, поворотну безповоротну фінансову допомогу, благодійні внески, тощо.

Законодавчої заборони у проведенні підприємцем готівкових розрахунків за придбані товари також немає. Це ж стосується і коштів, що видаються під звіт найманим працівникам, що відбувають у відрядження.

А, по-третє, позивачем документально підтверджено, що з урахуванням залишку готівкових коштів за 2016 рік, йому цілком вистачало готівки для виплати коштів на відрядження у 2017 році.

За наведеного, висновки відповідача про завищення позивачем витрат, і, як наслідок, про заниження сум оподатковуваного доходу в результаті використання готівкових коштів, що не пройшли через розрахунковий рахунок підприємця, суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах податкового та іншого законодавства.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позивач, як фізична особа – підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, при визначені суми чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки правильно і ґрунтовно обраховував суму своїх документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, на яку зменшував загальний оподатковуваний дохід, а відтак, вірно визначав і свій чистий оподатковуваний дохід за усі охоплені перевіркою періоди.

З цих підстав, висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки, і, як наслідок, про заниження податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 178355,27 грн. трактуються судом як протиправні.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення №0007121305 від 23.07.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 267532,91 грн. не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягає до скасування.

Оскільки саме з суми чистого оподатковуваного доходу здійснюється нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб - підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, за нормою пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (22%), то і висновки про заниження позивачем даного обов’язкового платежу на 51308,76 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 14427,96 грн. та за 2017 рік у сумі – 36880,80 грн. також трактуються судом, як протиправні.

Більше того, розрахунок відповідачем суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування арифметично не вірний, позаяк застосування ставки 22% до суми донарахованого податку дає зовсім інше значення. Більше того, у висновках акту перевірки, відповідач покликається на норму частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (де ставка ЄСВ 34,75%), яка втратила чинність з 01.01.2016 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" №909-VIII від 24.12.2015, тобто в охоплений перевіркою період не діяла.

За наведених вище підстав, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-89, якою у позивача вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 51308,76 грн., а також рішення №0004301305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6573,67 грн. також не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягають до скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0007101305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору в розмірі 22294,40 грн., суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_11 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 та 2017 роки, підстави для донарахування ФОП ОСОБА_4 військового збору за вказані періоди також відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення №0004301305 ві23.07.2018 - підлягає до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0007081305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 1275,22 грн., податкового повідомлення - рішення №0007091305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору, пені, в розмірі 106,24 грн., вимоги про сплату боргу №Ф-90 від 23.07.2018, якою у позивача вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 833,86 грн. та рішення №0004281305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 416,93 грн., то усі вони ґрунтуються на висновках відповідача про встановлення факту використання в господарській діяльності найманих працівників без укладення трудових або ж цивільно-правових договорів.

Так, в акті перевірки констатовано, що відповідно до відомостей з інформаційної системи ЄАІС «Митниця» щодо водіїв транспортних засобів, які на протязі 2016-2017 років залучалися ФОП ОСОБА_4 для здійснення міжнародних перевезень встановлено, що ряд фізичних осіб, з якими не укладалися трудові договори здійснювали міжнародні автоперевезення вантажів, а саме: ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажів без належного оформлення трудових відносин з 08.02.2016 по 01.03.2016; ОСОБА_7 здійснював перевезення вантажів без належного оформлення трудових відносин з 11.03.2016 по 14.03.2016; ОСОБА_8 здійснював перевезення вантажів без належного оформлення трудових відносин з 04.03.2016 по 05.04.2016, ОСОБА_9 здійснював перевезення вантажів без належного оформлення трудових відносин з 23.03.2016 по 29.03.2016; ОСОБА_10 здійснював перевезення вантажів без належного оформлення трудових відносин з 23.08.2016 по 25.08.2016; ОСОБА_11 здійснював перевезення вантажів без належного оформлення трудових відносин з 20.10.2016 по 23.10.2016; ОСОБА_12 здійснював перевезення вантажів без належного оформлення трудових відносин з 28.08.2017 по 07.09.2017.

Відповідно до цього, відповідачем констатовано, що позивачем, як податковим агентом, не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи вказаних фізичних осіб на загальну суму 682,21 грн. Сума податку визначалася виходячи із рівня мінімальної заробітної плати.

На спростування таких висновків відповідача позивачем долучено до матеріалів справи ОСОБА_14 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю №РВ232/950/АВ, складений інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області 22.08.2018 (а.с.28-30). ОСОБА_14 зафіксовано, що ФОП ОСОБА_4 не укладав трудові договори в письмовій формі з працівниками ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_6, однак вказані особи працювали у нього за цивільно-правовими договорами.

При цьому, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 – ревізор-інспектор, яка проводила перевірку, вказала, що під час перевірки не з’ясовувала питання наявності чи відсутності відповідних цивільно-правових договорів і не вимагала будь-якого письмового чи усного пояснення з даного приводу, а свої висновки будувала на тому, що в силу вимог пункту 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001, з персоналом автомобільного транспорту укладається саме трудовий договір.

Разом з тим, суд констатує, що допуск до міжнародних перевезень водіїв, на підставі укладених з ними цивільно-правових угод, а не трудових договорів, може трактуватися, як порушення ліцензіатом ліцензійних умов, відповідальність за які передбачена положеннями Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" №222-VIII від 02.03.2015, а не як порушення трудового, а тим більше, податкового законодавства. При цьому, орган ДФС не є органом ліцензування, а ревізори-інспектори не наділені жодними повноваженнями щодо перевірки додержання ліцензіатами ліцензійних умов.

З урахуванням цього та того, що стороною відповідача не надано суду жодного належного чи допустимого доказу, який би свідчив на користь того, що ФОП ОСОБА_4 впродовж 2016-2017 років у власній господарській діяльності використовувалась праця ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_6, без оформлення таких правовідносин, висновки ГУ ДФС у Рівненській області про порушення позивачем, як податковим агентом вимог пп.14.1.180, п 14.1 ст.14, п.163.1 ст.163, пп.164.1.2, пп.164.2.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; ст.24 Кодексу законів про працю при взаємовідносинах з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України; ч.1 ст.7, ч.5 ст. 8, абз.1 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", - є абсолютно голослівними і безпідставними. Відповідно, протиправними є і винесені 23.07.2018 на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0007081305 та №0007091305, вимога про сплату боргу №Ф-90 та рішення №0004281305.

Аналогічним чином це стосується і висновків про порушення позивачем п.51.1 ст.51 глави 2, пп."б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого в новій редакції наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, яке полягало у поданні податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1-4 квартали 2016 року , 3 квартал 2017 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями.

Відповідно і податкове повідомлення - рішення №0007111305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн., в тому числі 510,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) також підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що усі оспорювані податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Головне управління ДФС у Рівненській області належними і допустимими доказами у справі не довело факту порушення ФОП ОСОБА_4 в охопленому перевіркою періоді вимог податкового законодавства. Крім цього, відповідачем не доведена і правильність власних розрахунків.

За усього наведеного, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 підлягають до повного задоволення.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 3508,52 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Галицького,12/15, Рівне, 33018) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007081305 від 23.07.2018, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 1275,22 грн., в тому числі 682,21 грн. – за податковими зобов'язаннями, 371,31 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 221,70 грн. – за пенею.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007091305 від 23.07.2018, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору, пені, в розмірі 106,24 грн., в тому числі 56,84 грн. – за податковими зобов'язаннями, 30,93 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 18,47 грн. – за пенею.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007121305 від 23.07.2018, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 267532,91 грн., в тому числі 178355,27 грн. – за податковими зобов'язаннями та 89177,64 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007101305 від 23.07.2018, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору в розмірі 22294,40 грн., в тому числі 14862,93 грн. – за податковими зобов'язаннями та 7431,47 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007111305 від 23.07.2018, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осбі в розмірі 510,00 грн., в тому числі 510,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Рівненській області №Ф-89 від 23.07.2018, якою у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 51308,76 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДФС у Рівненській області №Ф-90 від 23.07.2018, якою у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 833,86 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0004301305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2018, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції в розмірі 6573,67 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0004281305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2018, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції в розмірі 416,93 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3508,52 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 11 лютого 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.