Рішення № 80452548, 14.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/19878/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, вул. Б. Дерев’янка, 1, код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, вул. Б. Дерев’янка, 1, код ЄДРПОУ 34929741), в якій позивач просив визнати неправомірними та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 03.04.2018 ВП № 54534496 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2018 ВП № 56137044 з виконання вищезазначеної постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Бойчук А.Ю. від 13.11.2018 року було відкрито провадження по справі.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 31.01.2019 року справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, вул. Б. Дерев’янка, 1, код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов було направлено за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду в порядку ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України).

Вказана позовна заява надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного розподілу справ між суддями була передана для розгляду судді Радчуку А.А.

Відповідно до положень ст. 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

На підставі викладеного, враховуючи, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, а адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана, суддя дійшов висновку, що, на виконання приписів ст. 30 КАС України, ухвалою від 04.03.2019 року суд прийняв позовну заяву до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.03.2019 року на 15:30 год.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, щона виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2017 року, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року (надійшла до головного управління 01.08.2017 року), головним управлінням 03.08.2018 року було подано запит до Одеського обласного військового комісаріату щодо надання довідок про додаткові види грошового забезпечення, виплачені ОСОБА_3 за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

З метою виконання даного запиту Одеським обласним військовим комісаріатом 09.08.2017 року було направлено листа командиру військової частини А0666 в смт. Чорноморське про надання довідки про виплачені ОСОБА_3 розміри додаткових грошових допомог. До головного управління лист надійшов 10.08.2017 року.

На адресу головного управління 23.08.2017 року надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2017 року № 54534496 із зазначенням стягнути з головного управління виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Позивач зазначає, що Головне управління заявою від 29.08.2017 року просило відкласти провадження виконавчих дій у зв'язку з тим, що довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 для виконання рішення не надійшла до головного управління.

Оскільки, складена довідка не надійшла, головним управлінням 18.09.2017 року повторно здійснено її запит листом № 17690/03.

Поряд з цим, головним управлінням повторно 31.10.2017 року за № 2099/03 направлено до відділу примусового виконання рішень заяву про відкладення провадження виконавчих дій, зазначаючи про неможливість виконання рішення у зв'язку з ненадходженням довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3

В подальшому головне управління після отримання 19.02.2018 року вищевказаної довідки та 21.02.2018 року виконання рішення суду листом від 02.03.2018 року № 3440/03 повідомило відділ примусового виконання рішень про виконання постанови від 11.10.2017 року.

Відтак позивач зазначає, що згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-УІІІ головне управління в повному обсязі виконало рішення згідно з виконавчим документом. При цьому неможливість виконати рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зумовлена обставинами, що не залежали від головного управління, а саме відсутністю довідки про розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що унеможливило проведення вчасного перерахунку пенсії.

12.03.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчий збір не стягується якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а оскільки виконавче провадження було відкрито 18.08.2017 року, а рішення суду виконано у повному обсязі 05.03.2018 року виконавчий збір підлягає стягненню з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Крім того, відповідач в тексті відзиву зазначав, що позивач звернувся до суду з пропуском десятиденного строку на звернення до суду.

У судове засідання, призначене на 12.03.2019 року на 15:30 год., сторони не з’явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

11.03.2019 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

12.03.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на виконанні у управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебував виконавчий лист № 522/5391/14-а, виданий Приморським районним судом м. Одеси від 16.08.2017 року про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на підставі отриманої від Одеського обласного військового комісаріату довідки про грошове забезпечення, отримане ОСОБА_3 за останні 24 місяці перед звільненням, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зобов’язати виплатити на користь ОСОБА_3М, заборговану частину пенсії за весь період, починаючи з 20.11.2013 року до моменту фактичного розрахунку.

18.08.2017 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27, 63 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для виконання, та стягувачу до відома.

Головне управління заявою від 29.08.2017 року просило відкласти провадження виконавчих дій у зв'язку з тим, що довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 для виконання рішення не надійшла до головного управління.

Поряд з цим, головним управлінням повторно 31.10.2017 року за № 2099/03 направлено до відділу примусового виконання рішень заяву про відкладення провадження виконавчих дій, зазначаючи про неможливість виконання рішення у зв'язку з ненадходженням довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3

Після отримання 19.02.2018 року вищевказаної довідки листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.03.2018 року за вих. № 3410/23 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області державного виконавця повідомлено що, на лист від 18.08.2017 року № 09.1-6490, який надійшов до головного управління 23.08.2017 року разом з постановою про відкриття виконавчого провадження – ОСОБА_3 21.02.2018 року проведено перерахунок пенсії з урахуванням усіх одноразових видів грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, починаючи з 20.11.2013 року до моменту фактичного розрахунку. Пенсія в перерахованому згідно з рішенням суду розмірі буде виплачуватися з 01.03.2018 року, а доплата за період з 20.11.2013 року по 28.02.2018 року в сумі 12636,21 грн. буде виплачена разом з пенсією за березень поточного року, про що буде повідомлено додатково.

Відповідно до довідки про здійснення виплати на виконання рішення суду від 15.03.2018 року за вих. № 4078/03, ОСОБА_3 05.03.2018 року головним управлінням нарахована доплата за період з 20.11.2013 року по 28.02.2018 року в сумі 12636,21 грн. по списку № 1 та зарахована на його картковий рахунок в ПАТ “Державний ощадний банк України”.

02.04.2018 року державним виконавцем відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 03.04.2018 ВП № 54534496 було стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 10.04.2018 ВП № 56137044 було відкрито виконавче провадження з виконання постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 03.04.2018 ВП № 54534496.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Тобто, набрання судовим рішенням законної сили є підставою для його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, вставленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, вставленому цим Законом.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

При цьому, ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавчий збір не стягується якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що виконавче провадження було відкрито 18.08.2017 року, а рішення суду виконано боржником у повному обсязі 02.03.2018 року, суд приходить до висновку, що виконавчий збір підлягає стягненню з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а тому оскаржувані постанови від 03.04.2018 року ВП № 54534496 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2018 року ВП № 56137044 з виконання вищезазначеної постанови винесені відповідачем відповідно до норм чинного законодавства України, в межах та на підставі, наданих йому законом повноважень.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на факт відсутності довідки про розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що унеможливлювало проведення вчасного перерахунку пенсії та звернення до державного виконавця з заявами про відкладення виконавчих дій, оскільки, по-перше, відповідно до вимог ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” відкладення виконавчих дій є правом державного виконавця, а не обов’язком, по-друге, факт відкладення виконавчих дій жодним чином не впливає на вирішення даних правовідносин, оскільки ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” чітко встановлено, що виконавчий збір не стягується якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Що стосується посилань Управління ПФУ на немайновий характер судового рішення, як обставину, що виключає вчинення державним виконавцем заходів з примусового виконання виконавчого документу та відповідно безпідставність стягнення виконавчого збору, - суд звертає увагу позивача на висловлений 07.03.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплати суми виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Стосовно посилань відповідача на той факт, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивач просив поновити йому строк звернення до суду з даним позовом. Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Бойчук А.Ю. від 13.11.2018 року було відкрито провадження по справі. При відкритті провадження по справі суддею Приморського районного суду Бойчук А.Ю. фактично було вирішено питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки в тексті вищевказаної ухвали зазначено, що відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі. На підставі викладеного суд відхиляє доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин, оскаржувані постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 03.04.2018 ВП № 54534496 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2018 ВП № 56137044 з виконання вищезазначеної постанови про стягнення виконавчого збору є обґрунтованими та законними, тобто прийнятими у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 272, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, вул. Б. Дерев’янка, 1, код ЄДРПОУ 34929741), про визнання неправомірними та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 03.04.2018 ВП № 54534496 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2018 ВП № 56137044 з виконання вищезазначеної постанови про стягнення виконавчого збору – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Радчук.

.